83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.01.13 р. Справа № 5006/20/147/2012
Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали
за позовом Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"
до Державного підприємства "Орджонікідзевугілля"
про стягнення заборгованості у розмірі 226055,28грн.
представники сторін:
від позивача: Кальчев Л.В. - представник за довіреністю;
від відповідача: Кунпан В.В. - представник за довіреністю;
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" до Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" про стягнення вартості пошкодженого вагону у розмірі 188160,00грн., витрат на проведення незалежної оцінки пошкодженого майна у розмірі 600,00грн., неодержаний прибуток у розмірі 37295,28грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку зі сходом локомотиву, який належить на праві власності відповідачу, а також двох піввагонів №67703173, 67360040, що знаходяться на балансі позивача, був пошкоджений вагон позивача №67360040, який згідно з актом від 16.02.2012 №0014 про пошкодження вагона підлягає виключенню із інвентарного парку. Внаслідок пошкодження вищезазначеного вагону позивачу спричинені збитки у розмірі вартості пошкодженого вагона - 188160,00грн., неодержаного прибутку (втрачена вигода) у розмірі 37295,28грн. Крім того, позивачем понесені витрати на проведення незалежної оцінки пошкодженого вагона у розмірі 600,00грн. За таких обставин, на думку позивача, відповідач повинен відшкодувати всі витрати та збитки, понесені позивачем у зв'язку з пошкодження вагона №67360040.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: висновків про вартість майна станом на 14.03.2012, банківських виписок, акту про пошкодження вагона №0014 від 16.02.2012, претензії №2180 від 13.08.2012, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.08.2012, відповіді на претензію №488-1/35 від 16.08.2012, листа №2507 від 18.09.2012, проекту угоди.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях оголошувалась перерва з 18.12.2012 до 22.01.2013, з 22.01.2013 до 29.01.2013.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі.
У судове засідання 29.01.2013 позивач з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав додаткові пояснення, в яких обґрунтовує свою правову позицію у справі та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач у судове засідання з'явився, визнав позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод" (позивач) є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, що випливає з самої його назви "Державне підприємство", а також вбачається з преамбули Статуту Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод", затвердженого наказом Укрзалізниці №303-ц від 28.05.2001, зареєстрованого у Дніпропетровській районній державній адміністрації м. Києва №00219 від 12.07.2001 (з урахуванням зареєстрованих змін до установчих документів від 22.02.2011 номер запису 10671050008002440, 07.08.2012 номер запису 10671050012002440), відповідно до якого, Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод" засноване на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту України (Орган управління майном) і входить до складу Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці).
Відповідно до п. 4.1 статуту позивача майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.
Судом встановлено, що 15.02.2012 о 08:00 год. від ст. Єнакієве Донецької залізниці на під'їзну колію 6679 Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" (відповідач) були передані під навантаження вугілля порожні вагони, у томі числі вагон №67360040, що підтверджується пам'яткою №45 про подання вагонів, довідкою №47 від 21.01.2013, наданими відповідачем до матеріалів справи.
Відповідно до довідки №200 від 21.01.2013, наданою позивачем до матеріалів справи, вагон №67360040 обліковується на балансі Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" за інвентарним номером 67360040.
Як вбачається з довідки №47 від 21.01.2013 та пам'ятки №45, вагон №67360040 був прийнятий на під'їзну колію Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" по пам'ятці №45 Якуніним С.С. без зауважень та заперечень, що підтверджується підписом останнього.
Відповідач у довідці №47 від 21.01.2013 зазначає, що спірний вагон на станції Структурного підрозділу "Орджонікідзевантажтранс" Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" був завантажений вугіллям у кількості 69 тон, що підтверджується пам'яткою №2 про користування вагонами (контейнерами) ф. ГУ-45, та 16.02.2012 об 11:40 вивезений з території шахти з вищезазначеним вантажем.
16.02.2012 на тупику V1 Структурного підрозділу "Орджонікідзевантажтранс" Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" з вини останнього внаслідок порушень правил маневрової роботи відбувся схід локомотиву та двох піввагонів, у тому числі спірного вагону №67360040, що належить до державної власності та перебуває у позивача у повному господарському віданні.
Відповідно до довідки 2651 від 22.03.2012, вагон №67360040 збудований у 1986 році, останній плановий ремонт та модернізація якого виконано 29.06.2011, строк служби до 29.12.2012.
Згідно з актом №0014 про пошкодження вагона ф. ВУ-25М від 16.02.2012 пошкодження вагону №67360040 полягають у наступному: схід колісних пар з рейок, обрив шворневої балки, обрив проміжних стійок, пошкодження верхньої обв'язки, пошкодження кузову, пошкодження кутової стійки, пошкодження стулки дверей, пошкодження хребтової балки, пошкодження боковини візка, зміна колісної пари.
Як вбачається з вищезазначеного акту №0014 ф. ВУ-25М від 16.02.2012, останній підписано представниками вагонного депо: ст. ОВІЗ Банюк О.П., в.о. начальника вагонного депо Полковим В.Н.; ревізором з безпеки руху поїздів та автотранспорту у вагонному господарстві ревізорської дільниці заступником УРБ Егшовим С.В. та директором Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" Савенковим А.І.
Відповідно до акту №0014 ф. ВУ-25М від 16.02.2012 вагон №67360040 пошкоджений з вини СП "Орджлнікідзевантажтранс" ДП "Орджонікідзевугілля". Відповідач повністю визнає свою вину у пошкодженні спірного вагону.
Позивачем до матеріалів справи надано протокол оперативної наради від 16.02.2012, з якого вбачається, що 16.02.2012 з метою розвідування обставин і причин сходу вагонів 16.02.2012 на під'їзній колії Структурного підрозділу "Орджонікідзевантажтранс" Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" було проведено оперативну нараду при начальникові станції Єнакієве Донецької залізниці. Відповідно до вищезазначеного протоколу від 16.02.2012 встановлена вина Державного підприємства "Орджонікідзевугілля".
Крім того, вагон №67360040 в результаті пошкоджень підлягає виключенню з інвентарного парку, про що також зазначено в акті №0014 ф. ВУ-25М від 16.02.2012.
Як зазначають сторони, пошкоджений вагон №67360040 знаходиться на підприємстві відповідача та позивачу повернутий не був.
Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджено належність вагону №67360040 до державної власності та позивачу на праві господарського відання, пошкодження останнього 16.02.2012 з вини відповідача таким чином, що він підлягає виключенню з інвентарного парку.
Відповідно до п. 19 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року №113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855.
Згідно п. 24 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року №113, у разі втрати або пошкодження вагона до стану, що не підлягає ремонту, винна сторона зобов'язана надати відповідний вагон. У разі відсутності у винної сторони відповідного вагона вона зобов'язана відшкодувати його вартість, визначену згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".
Як пояснюють сторони, переговори між позивачем та відповідачем щодо передання відповідачем позивачу такого ж самого вагону, що й був пошкоджений, велись. Однак у відповідача відсутній відповідний вагон тому який був пошкоджений для передачі його позивачу.
Відповідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1196 №116, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Позивачем укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Адептес" на проведення незалежної оцінки майна, а саме, вантажного вагону №67360040.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Адептес" (сертифікат №12554/11 суб'єкта оціночної діяльності від 13.10.2011, виданий Фондом державного майна; Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №2366 від 04.03.2005, виданий Фондом державного майна; сертифікат №2 від 11.04.1995, виданий КП "Інформаційно-консультаційний центр" УТО Бабенко Володимиру Петровичу; посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №3759-ПК від 09.02.2011, видане Фондом державного майна та КП "Інформаційно-консультаційний центр" УТО) зроблено висновок про вартість майна, згідно з яким ринкова вартість вагона №67360040 складає 156800,00грн. без ПДВ. Ринкова вартість вагона визначена станом до пошкодження. Ринкова вартість об'єкту оцінки визначена в результаті виконання оціночних процедур порівняльного методичного підходу. Зауважень щодо розрахунку вартості вагона позивачем заявлено не було, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг до договору від 22.05.2012, який міститься в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за проведення незалежної оцінки майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Адептес" було перераховано кошти у розмірі 600,00грн., що підтверджується банківською випискою позивача від 15.05.2012.
За таких обставин, позивач звернувся до відповідача з претензією №2180 від 13.08.2012, в якій вимагає від останнього перерахувати кошти у розмірі 215160,00грн., з яких, вартість пошкодженого вагону складає 188160,00грн. з урахуванням ПДВ, витрати за проведення незалежної оцінки майна складають 600,00грн. без ПДВ, неодержаний прибуток у розмірі 26400,00грн. Претензія №2180 від 13.08.2012 отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.08.2012.
28.08.2012 відповідач надав відповідь на претензію №488-1/35 від 16.08.2012, в якій визнає претензію позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі у розмірі 215160,00грн. Однак, як зазначає відповідач у відповіді на претензію, можливість перерахувати у семиденний строк всю вищезазначену суму у відповідача відсутня. За таких обставин, відповідач просить позивача розглянути погашення збитку частками: щомісяця у розмірі 45000,00грн., до повного його погашення.
Позивач листом №2507 від 18.09.2012 надав відповідь відповідачу, в якому запропонував останньому для врегулювання питання мирним шляхом підписати угоду про розстрочку погашення боргу, але, як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 29.11.2012, угоду відповідачем не підписано, вартість вагону та збитки не погашені, пошкоджений вагон не повернуто.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 Господарського кодексу право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Як зазначено вище, майно позивача є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.
В результаті неправомірних дій відповідача вагон №67360040, закріплений за позивачем на праві господарського відання був пошкоджений, що привело до виключенню його із інвентарного парку.
За таких обставин, позивач звернувся до відповідача про відшкодування збитків, завданих в результаті знищення його майна.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 225 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань; при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 3 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.
Оскільки даний спір між сторонами щодо відшкодування збитків виник не у зв'язку з порушенням однією із сторін зобов'язань, що виникають з договору, а у зв'язку зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, то слід також керуватись главою 82 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.
Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Враховуюче те, що судом встановлено пошкодження з вини відповідача вагону, що належить позивачу; наявність збитків позивача, що полягають у пошкодження вагону таким чином, що він не підлягає ремонту; протиправність дій відповідача, які полягають у порушенні правил маневрування; наявність причинного зв'язку між винними діями відповідача та збитками позивача; неможливість передання відповідачем позивачу аналогічного вагону тому, що був пошкоджений; визначення реальної вартості втраченого позивачем вагону, на підставі висновку незалежного експерта, вимоги позивача про стягнення збитків є обґрунтованими.
При вирішенні судом питання щодо виду збитків та їх розміру, що підлягають стягненню з відповідача, судом встановлено, що позивачем заявлені реальні втрати, які полягають у вартості пошкодженого вагону у розмірі 188600,00 грн., у вартості понесених позивачем додаткових витрат на оцінку вартості пошкодженого вагону у розмірі 600,00 грн., та неотриманий прибуток у розмірі 37295,28 грн.
Як встановлено судом вище, ринкову вартість пошкодженого вагону визначено оцінювачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Адептес", що має відповідні сертифікати та свідоцтва, яким зроблено висновок про вартість майна, згідно з яким ринкова вартість вагона №67360040 складає 156800,00грн. без ПДВ. Вартість послуг оцінювача склала 600,00 грн., що підтверджується актом приймання - передачі послуг та які були сплачені позивачем, що підтверджується копією платіжного доручення. Також судом враховано, що пошкоджений вагон №67360040 знаходиться на підприємстві відповідача, позивачу повернутий не був. Отже при визначенні ринкової вартості пошкодженого вагону судом не враховуються можливий прибуток позивача від здачі металобрухту пошкодженого вагону.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача вартості пошкодженого вагону у розмірі 188160,00 грн. (156800,00 грн.+20% ПДВ) та вартості додаткових витрат позивача на здійснення оцінки вартості пошкодженого вагону у розмірі 600,00 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача неотриманого прибутку у розмірі 37295,28 грн., суд виходить з наступного.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаного прибутку (втраченої вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що цей прибуток (вигода) не є абстрактним, а дійсно був би ним отриманий у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.
При обчисленні розміру неодержаних доходів (втраченої вигоди) мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи не можуть братися судом до уваги. Розмір неодержаних доходів (втраченої вигоди) повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) є підставою для суду для відмови в задоволенні таких вимог.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт наявності порушення його прав та інтересів.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок неотриманого прибутку, судом встановлено, що останній зроблений виходячи з кількості вагонів, які були надані на завантаження протягом лютого - листопада 2012 року (за даними позивача - 19980 одиниць), отриманого доходу з одного вагону позивачем протягом вказаного періоду, кількості днів за вказаний період.
На вимогу суду, надати належні та допустимі докази (бухгалтерські, податкові документи) в підтвердження отриманого позивачем доходу від експлуатації вагонів за вказаний період, позивачем надано тільки зведену таблицю підписану головним бухгалтером позивачем та головним бухгалтером ДП "Український тарнспортно-логістичний центр", в якій зазначено номери, дати та сума рахунків - фактур. Судом не приймається в якості належного доказу, що підтверджує розмір отриманого доходу за 1 добу від експлуатації робочого парку вагонів (19980 одиниць) на рівні 2690074,13 грн. вказана таблиця. Окрім того, слід зазначити, що під збитками розуміється неотриманий прибуток, а позивач розраховує дохід не враховуючи при цьому необхідні витрати, амортизаційні відрахування та сплату податків, зборів, обов'язкових платежів, за вказаний період.
За таких обставин, розмір неотриманого прибутку, заявлений позивачем не доведений належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене. суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" (вул. Трестовська, буд. 10, м. Єнакієве, Донецька область, 86405, ЄДРПОУ 32276912 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" (вул. Алма-Атинська, буд. 74, м. Київ, 02092, ЄДРПОУ 14294471) вартість пошкодженого вагону у розмірі 188160 (сто вісімдесят вісім тисяч сто шістдесят) грн. 00коп., витрати на проведення незалежної оцінки пошкодженого вагону у розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 3775 (три тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 20 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Огороднік Д.М.
Дата складення повного рішення 04.02.2013.