Справа № 22ц/0590/12988/2012 рік Головуючий першої інстанції Лаврушин О.М.
Категорія: 26 Доповідач: Осипчук О.В.
„18" грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Осипчук О.В.,
суддів: Біляєвої О.М., Ткачук С.С.,
при секретарі: Муравченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2012 року, -
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. Вирішено питання щодо судового збору.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд безпідставно задовольнив частково позов, оскільки позивачем не надано висновок МСЕК про спричинення йому моральної шкоди. Позивачем не надано доказів щодо наявності факту спричинення моральної шкоди, протиправності дій відповідача та наявності вини останнього. Умови праці під землею незалежно від бажання та можливостей відповідача з об'єктивних причин є небезпечними та шкідливими, про що позивач був проінформований під розписку при укладенні трудового договору.
Сторони до апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач надіслав телеграму про розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що позивач з 14 серпня 1990 року по 26 червня 2012 року перебував у трудових відносинах з відповідачем і був звільнений за станом здоров'я. Під час роботи у несприятливих умовах отримав професійне захворювання. Згідно висновку МСЕК від 14.08.2012 року позивачу первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності і визнано інвалідом 3 групи з наступним переоглядом 14.08. 2013 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, і стягуючи на його користь 15 000 грн., у відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що умовами виробництва позивачеві спричинена моральна шкода, компенсація якої в грошовому виразі належить стягненню з відповідача, однак сума в 40 000 грн., яку він просить стягнути є завеликою.
Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я позивача, регулюються ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, спричинену внаслідок порушення законних прав працівника та фізичної особи.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність протиправних дій відповідача, пов'язаних з порушенням ст. 153 КЗпП України, Закону України «Про охорону праці».
На час звернення позивача до суду (листопад 2012 року) Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду. Таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.
Суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу умовами виробництва заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його звичні нормальні зв'язки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються.
Визначаючись з розміром суми 15000 грн., у відшкодування моральної шкоди, суд врахував те, що позивач визнаний інвалідом 3 групи і йому встановлено 30% втрати професійної працездатності, тривалий час лікувався і продовжує звертатися за медичною допомогою, позивач вимушений був звільнитися з роботи і розуміє, що стан його здоров'я ніколи не відновиться, що призвело до порушення його звичного образу життя.
Між тим, апеляційний суд не може погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції і вважає, що в цій частині рішення суду підлягає зміні.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу в зв'язку з отриманим професійним захворюванням, апеляційний суд враховує конкретні обставини справи, відсоток втрати професійної працездатності, характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість.
Приймаючи до уваги те, що група інвалідності та відсоток втрати професійної працездатності позивачеві встановлено не безстроково, а на один рік до 14.08.2013 року, апеляційний суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції на неможливість відновлення стану здоров'я позивача і, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 10 000 грн.
Рішення суду першої інстанції відповідає нормам процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, але підлягає зміні лише в частині визначення розміру заподіяної моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля» задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2012 року змінити в частині визначення розміру моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000 ( десять тисяч) грн.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: