Справа №22ц-13102/12 р. Головуючий у 1 інстанції - Кошева О.А.
Категорія - 26 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
20 грудня 2012 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Смєлік С.Г.
Ларіної Н.О.
при секретарі: Федоровій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу державного підприємства «Артемвугілля» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства (далі ДП) «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди,-
У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості. Виконуючи трудові обов'язки у шкідливих умовах, він отримав два професійних захворювання - радикулопатію та вібраційну хворобу, за якими на підставі висновку МСЕК від 02.04.2012 р. йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності відповідно в розмірі 40% та 25%, а за сукупністю захворювань - 65%. Оскільки пошкодження здоров'я завдає йому моральних страждань, просив на їх відшкодування стягнути на його користь грошову компенсацію в розмірі 25000 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 14 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на його користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто грошову компенсацію в розмірі 25000 грн. Крім того з відповідача в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 250 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ДП «Артемвугілля» принесли апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди, встановлення факту наявності якої входить до компетенції МСЕК. Оцінюючи докази на підтвердження моральних страждань, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач обмежений в працездатності лише тільки щодо своєї професії і не має протипоказань стосовно інших занять. Поза увагою суду залишилися також ті обставини, що стан здоров'я позивача не погіршується, оскільки його скарги щодо цього при медичних оглядах відсутні. Крім того, позивачем порушено строки, передбачені вимогами ст. 233 КЗпП України для захисту порушеного права та не надано доказів на підтвердження розміру грошової компенсації.
До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення судових витрат зміні з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.
Разом з тим, при визначенні розміру судового збору, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 409 ЦПК України, є підставами для зміни судового рішення.
При розгляді справи судом було встановлено, що позивач тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості. Виконуючи трудові обов'язки у шкідливих умовах, він отримав два професійних захворювання - радикулопатію та вібраційну хворобу, за якими на підставі висновку МСЕК від 02.04.2012 р. йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності відповідно в розмірі 40% та 25%, а за сукупністю захворювань - 65%.
Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував тяжку фізичну роботу в небезпечних та шкідливих умовах, у зв'язку з чим отримав два професійних захворювання.
Виходячи з викладених в акті розслідування хронічних професійних захворювань обставин, причинами їх утворення встановлено - тривалий та багаторазовий вплив фізичних перевантажень на руховий апарат, несприятливий мікроклімат, локальна вібрація небезпечних параметрів, які привели до ушкодження здоров'я ОСОБА_2 Вказані обставини свідчать про наявність вини відповідача, на якого згідно вищевказаного діючого законодавства, покладено обов'язок забезпечення безпечних умов праці.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивачу встановлено пошкодження здоров'я у зв'язку з професійними захворюваннями, що завдає йому моральні страждання, оскільки потребує додаткових зусиль для влаштування свого життя та побуту. За вказаних обставин, з урахуванням принципів розумності та справедливості суд обґрунтовано стягнув на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 25000 грн.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про відсутність у позивача доказів спричинення моральної шкоди, факт наявності якої повинен бути підтверджений висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Необгрунтованими є доводи відповідача і про обмеження ОСОБА_2 щодо виконання трудових обов'язків лише за професією, оскільки йому заборонено виконувати роботи не лише в підземних умовах, а і пов'язану з вібрацією та тяжкими фізичними навантаженнями.
Не можуть бути прийнятими до уваги доводи ДП «Артемвугілля» і про те, що стан здоров'я позивача не погіршується, оскільки його скарги щодо цього при медичних оглядах відсутні, оскільки вони безпідставні. Як вбачається з висновку МСЕК від 02.04.2012 р., йому встановлено 65% втрати професійної працездатності і третю групу інвалідності строком на два роки, тобто до 02.04.2014 р. До суду з позовом ОСОБА_2 звернувся у вересні 2012 р. і за вказаний період фактів поліпшення його стану здоров'я не встановлено. Більш того, вказаний фактор не позбавляє останнього права на отримання відшкодування моральної шкоди, яке в нього виникло з моменту первинного встановлення втрати професійної працездатності.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про порушення потерпілим строків звернення до суду за захистом порушеного права, передбачених ст. 233 КЗпП України, оскільки відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється: на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.
Таким чином, рішення суду щодо відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Разом з тим, визначаючи розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в розмірі 250 грн., суд не звернув уваги на вимоги п.п. 2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 р. (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) судовий збір з позовів немайнового характеру складає 0,1 розміру мінімальної заробітної плати. За вказаних обставин в дохід держави з відповідача, згідно вимог ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3,4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу державного підприємства «Артемвугілля» задовольнити частково..
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 листопада 2012 року в частині стягнення судового збору змінити.
Стягнути з державного підприємства «Артемвугілля» в дохід держави судовий збір в розмірі 107 (сто сім) грн.. 30 коп.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: