1
Справа № 11/0590/2459/2012 Головуючий в 1 інстанції Гнатюк О.М.
Категорія ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач Смірнова В.В.
18 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області
в складі:
головуючого Смірнової В.В.
членів суду Мозговенка В.В., Яременка А.Ф.
за участю:
прокурора Єроклінцевої Н.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, прокурора який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, на вирок Торезського міського суду від 11 травня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Пролетарського району
Ростовської області РФ, громадянин Російської Федерації, який має неповну середню освіта, не працює, раніше не засуджений, не одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі
Відповідно до вироку, 21 березня 2011 року о 16.00 годині ОСОБА_3 під час розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у дворі будинку АДРЕСА_3, побачивши на шиї ОСОБА_6 золотий ланцюжок, запропонував його продати і купити за виручені гроші ще спиртних напоїв. Почувши з боку ОСОБА_6 негативну відповідь, ОСОБА_3 діючи умисно з корисливих мотивів, з метою відкритого заволодіння чужим майном вступив з ОСОБА_5 в злочинну змову, спрямовану на відкрите заволодіння майном ОСОБА_6 із застосуванням до нього насильства, яке не є небезпечним для його життя і здоров'я. Після чого, діючи відповідно до злочинної домовленості, ОСОБА_3, дочекавшись, поки ОСОБА_6 зайде в будинок, пішов за ним, і, схопивши його за воріт одягу, наніс йому удар кулаком в обличчя. Від удару ОСОБА_6 впав на підлогу, чим ОСОБА_3 скористався і почав завдавати йому удари ногами по голові, обличчю і різним частинам тіла. Присутній при вищевказаних подіях ОСОБА_5, який до цього часу також увійшов у будинок, підтримуючи протиправні дії ОСОБА_3, діючи з ним за попередньою змовою, з метою придушення фізичного опору ОСОБА_6 і відкритого заволодіння майном, спільно з ОСОБА_3 став наносити удари ОСОБА_6 по голові, обличчю і різним частинам тіла, в результаті чого протиправними діями вищевказаних осіб ОСОБА_6 були заподіяні синці, садна і осаднення обличчя, крововилив у белочну оболонку лівого ока, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, після чого ОСОБА_3 шляхом ривка зірвав з шиї ОСОБА_6 золотий ланцюжок вагою 6,21 г проба 585 вартістю 2484 грн., із золотою підвіскою вагою 2,31 г, проба 585 вартістю 924 грн., а також зняв з пальця потерпілого золоту обручку, вагою 1,5 г проба 585 вартістю 600 грн. Таким чином, в результаті спільних злочинних дій ОСОБА_3 і ОСОБА_5, ОСОБА_6 був заподіяний матеріальний збиток на суму 4008 грн.
Засуджений ОСОБА_3 у своій апеляції ставить питання про застосування до нього більш м'якого покарання, ніж передбачено законом на підставі ст. 69 КК України. Стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, немає доказів його вини у скоєнні данного злочину.
Прокурор, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, у апеляції просить скасувати вирок суду з направленням справи в той же суд в іншому складі, у зв'язку із суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону. В обгрунтування вказує, що судом не було перевірено застосування недозволених методів ведення досудового слідства до засудженого, не надано належну оцінку доказам, а також не роз'яснені порядок і строки апеляційного оскарження вироку.
Заслухавши доповідача по справі, прокурора, який наполягав на задоволенні апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляції засудженого і прокурора задоволенню не підлягають, а вирок суду слід залишити без змін за наступних підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи, які підтверджуються доказами, дослідженими судом і наведеними у вироку, дав діям засудженого правильну юридичну оцінку.
Це знаходить підтвердження у показаннях ОСОБА_3, які він давав під час допиту у якості обвинуваченого 19 квітня 2011 року (а.с. 127-128), відповідно до яких він свою провину в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України визнав повністю і пояснив, що 21 березня 2011 року він в компанії з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та іншими особами розпивали спиртне. Побачивши у ОСОБА_6 золотий ланцюжок він став пропонувати йому його продати, щоб придбати ще горілки, але той відмовився. Це його розлютило, оскільки потерпілий розпивав спільно зі всіма горілку, однак витрачати гроші на неї не бажав. Коли ОСОБА_6 пішов в будинок, засуджений послідував за ним. Увійшовши у будинок, він побачив, що ОСОБА_6 лежить у взутті на дивані. Він схопив його за одяг і стягнув з дивана. При цьому між ними виникла бійка, а оскільки потерпілий не бажав добровільно віддавати ланцюжок, то він вирішив його відкрито викрасти. Під час бійки до нього приєднався ОСОБА_5, який також став наносити удари ОСОБА_6 Під час бійки ОСОБА_6 розлютився і сам зняв ланцюжок і кинув його. В цей час зайшла ОСОБА_7 і витягла ОСОБА_5 з кімнати на вулицю. Оскільки ОСОБА_6 не чинив опору, то він також зняв у нього з пальця обручку. Ланцюжок з підвіскою він знайшов на підлозі. Всі ювелірні вироби він продав у центрі міста Тореза незнайомому чоловіку. Домовленість з ОСОБА_5 була, що він повинен умовити ОСОБА_6 продати ланцюжок, а коли ОСОБА_5 побачив бійку, то зрозумів, що ОСОБА_6 добровільно не бажає віддавати ланцюжок, і став бити ОСОБА_6 потерпілого, щоб той віддав ланцюжок.
Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_6, які він дав під час досудового слідства при допиті в якості потерпілого (а.с. 24-25), в яких він вказував, що 21 березня 2011 року о 18.30 годин він зустрів ОСОБА_8 Вони пішли до нього додому на АДРЕСА_3. Там вже перебувала компанія, серед яких були ОСОБА_3 і ОСОБА_5 Під час розпивання спиртного ОСОБА_3 запропонував йому продати його золотий ланцюжок, на що він відповів відмовою. Потім він пішов у будинок і ліг на диван. Слідом за ним зайшов ОСОБА_3 і знову запропонував здати ланцюжок, а він в черговий раз відмовився. Після цього ОСОБА_3 вдарив його кулаком по обличчю. Від удару він впав на підлогу. ОСОБА_3 продовжив наносити удари руками і ногами по голові і тілу. У цей час зайшов ОСОБА_5, який також став завдавати ударів. Потім в будинок зайшла ОСОБА_7, яка вивела з кімнати ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_3 продовжив бити його, а потім зняв з його руки кільце. Скоріше за все, ОСОБА_3 до того часу вже зірвав з шиї ланцюжок, оскільки шукав його на підлозі. Після цього ОСОБА_3 вийшов з кімнати. У нього пропали золота обручка, золотий ланцюжок, золота підвіска «Святий Миколай». Він одразу ж звернувся із заявою в міліцію.
Вказані показання в основному співпадають із показаннями наданими потерпілим у судовому засіданні.
З показань ОСОБА_5, наданих ним під час досудового слідства у якості підозрюваного (т. 1, а.с. 67-69; т. 1, а.с. 106) підтверджується факт заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_7 своїми показаннями підтвердила факт бійки ОСОБА_6 з ОСОБА_3 і ОСОБА_5
Вина у скоєнні даного злочину ОСОБА_3 підтверджується і наступними доказами.
Згідно з протоколом усної заяви про злочин, ОСОБА_6 22 березня 2011 року звернувся із заявою в міліцію про те, що в 21.03.2011 р. приблизно о 23.40 в будинку АДРЕСА_3 у нього відкрито викрали ювелірні вироби із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, на загальну суму 1146,50 гривень. (т.1, а.с. 3)
Результатами огляду місця події (т. 1, а.с. 7-14) підтверджується місце скоєння злочину.
Відповідно до протоколу огляду виїмки та огляду бирок на покупку ювелірних виробів ТОВ «АГАТ» підтверджується наявність у ОСОБА_6 викраденого майна. (т. 1, а.с. 40, 41, 44)
Під час очної ставки між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 72-73) останній пояснив, що під час розпивання спиртного, побачивши ланцюжок на шиї ОСОБА_6, запропонував йому продати його. А коли той відмовився, у нього виник умисел на її заволодіння. Зайшовши в будинок слідом за ОСОБА_6, він повалив його на підлогу і почав завдавати йому удари руками і ногами по різних частинах тіла. ОСОБА_5, зайшовши в будинок і побачивши, що відбувається, став також наносити удари ОСОБА_6. Під час побиття, ОСОБА_3 зірвав з шиї ОСОБА_6 ланцюжок, який одразу ж виронив на підлогу. Потім ОСОБА_7 забрала ОСОБА_5 з місця бійки. ОСОБА_6 був у свідомості, але опору не чинив. ОСОБА_3 ланцюжок не міг знайти, тому виходив на вулицю. Потім повернувшись додому, побачив на підлозі ланцюжок з підвіскою, які потім продав в центрі міста.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи (а.с. 94) у ОСОБА_6 встановлені синці, садна і осаднення обличчя, крововилив у белочну оболонку лівого ока, які утворилися від дії тупих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Відповідно до довідки ювелірного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» ПП «ОСОБА_10» 1г золота 585 проби станом на 21 березня 2011 року становить 400 гривень.
Кримінальна справа щодо ОСОБА_5 закрита у зв'язку із смертю останнього.
Суд правильно розцінив постійну зміну показань засудженим в ході досудового слідства, як форму захисту і бажання уникнути відповідальність за вчинення злочину. Також було правильно зроблено висновок, що поведінка ОСОБА_5 свідчила про наявність домовленості на скоєння насильницького корисливого злочину.
Таким чином, суд правильно дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ст. 186 ч. 2 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна - грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Не є обґрунтованими і доводи ОСОБА_3 про те, що при проведенні досудового слідства з боку співробітників міліції до нього застосовувалися незаконні методи ведення слідства, оскільки такі доводи засудженого перевірялися прокуратурою і свого підтвердження не знайшли, у зв'язку з чим, за результатами перевірки, прокурором прокуратури м. Тореза було винесено постанову від 08 червня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо слідчого СВ Торезького МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_9, у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.
Покарання, призначене засудженому ОСОБА_3 відповідає вимогам ст. 65 КК України, тому що визначене в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, конкретних обставин даної справи. На думку судової колегії, призначене ОСОБА_3 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_3 і прокурора, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 365, 366 ч. 1, 377 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції засудженого ОСОБА_3, прокурора, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Торезького міського суду від 11 травня 2012 року щодо ОСОБА_3 - без змін.
Судді