Справа 22ц- 252 Головуючий у 1 інстанції Ткачов О.М.
Категорія 45 Доповідач Лоленко А.В.
03 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Лоленко А.В.
суддів: Солодовник О.Ф., Биліни Т.І..
при секретарі Овчінніковій Ю.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2011 року по справі за позовом Краснолиманського міжрайонного прокурора до Рубцівської сільської ради , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі,-
В серпні 2011 року Краснолиманський міжрайонний прокурор, на підставі ст. 121 Конституції України та відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду в інтересах Краснолиманської міської ради з даним позовом. Вважаючи, що ОСОБА_1, користуючись земельною ділянкою з порушенням вимог земельного законодавства, порушив інтереси держави, просив суд визнати недійсним договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладений 24.11.2002 р. між Рубцівською сільською радою і ОСОБА_1. Зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 60 кв.м., розташовану за межами населеного пункту в районі Краснооскільського водосховища. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Рубцівської сільської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 24.11.2002 року в розмірі 195 грн. 60 коп.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2011 року позовні вимоги Краснолиманського міжрайонного прокурора задоволено частково. Визнано недійсними договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладений 24.11.2002 р. між Рубцівською сільською радою і ОСОБА_1
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 60 кв.м.. розташовану за межами населеного пункту Рубцівської сільської ради в районі Краснооскольського водосховища.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 45,50 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд прийшов до помилкового висновку про визнання спірних договорів недійсними з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, у зв'язку з відсутністю проекту відведення спірної земельної ділянки, оскільки чинним законодавством не передбачено розроблення проекту відведення земельної ділянки без зміни її цільового призначення. Зазначив, що відсутність проекту відведення земельної ділянки не є підставою для визнання договору оренди недійсним, оскільки за приписами до ч.4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» він є невід'ємною частиною договору оренди у разі його розроблення згідно із законом.
ОСОБА_1 в засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
Прокурор Гайфулін О.О. не погодився з доводами апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача - Рубцівської сільської ради в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надали заяву про розгляду справи за їх відсутності.
Представник третьої особи в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Рубцівскої сільської ради від 28.11.2001р. № 98 «Про надання земельних ділянок на умовах оренди» (п.4,5) громадянам, згідно доданого списку, надано земельні ділянки на умовах оренди із земель запасу в Краснооскольській зоні для установки тимчасових споруд для відпочинку. Зобов'язано землекористувачів виготовити згідно вимог земельного законодавства технічну документацію до 01.01.2003р. (а.с. 4).
На підставі даного рішення 24.11.2002р, між Рубцівською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 60 кв.м., яка знаходиться на території Рубцівської сільської ради за межами населеного пункту, для встановлення тимчасової споруди з метою літнього відпочинку, строком на 49 років (а.с. 3). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для укладення договору оренди між Рубцівською нільською радою і ОСОБА_1 не розроблявся.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення прокурора Гайфуліна О.О., який просив рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 24.11.02р. укладений між Рубцівською сільською радою та ОСОБА_1 в порушення вимог діючого законодавства, з відсутністю істотних умов договору.
Проте, колегія апеляційного суду не погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Частиною другою статті 45 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.
Згідно частини 1 статті 36-1 закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, № 1789-XII із змінами та доповненнями, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Частиною другою даної статті передбачено, що підставою для представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.99 р. N 3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)» зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Частина 1 стаття 15 ЦПК України також закріплює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин…
Між тим, Краснолиманський міжрайонний прокурор, пред'явивши позов в інтересах Краснолиманської міської ради не визначив у позовній заяві підстави представництва у суді інтересів Краснолиманської міської ради. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належності спірних земельних ділянок Краснолиманській міській раді (розташування їх в Красноліманській зоні).
Таким чином, прокурор пославшись у позовній заяві на ст.121 Конституції України та статтю 36-1 Закону України «Про прокуратуру», не зазначив в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, в основі яких є загальнодержавні (політичні, економічні, соціальні та інші) інтереси, права та свободи, що є підставою для здійснення ним представницьких функцій, а також не обґрунтував необхідність захисту інтересів держави в особі Краснолиманської міської ради з зазначенням інтересу (-сів), що порушено оспорюваними договорами.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсними договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 24.11.02р. укладений між Рубцівською сільською радою та ОСОБА_1 суд першої інстанції не встановив всіх обставин у справі та неправильно застосував норми матеріального права.
Так, статтею 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України (в редакції на момент підписання договору оренди), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
За приписами частини 3 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Рубцівскої сільської ради від 28.11.2001р. № 98 «Про надання земельних ділянок на умовах оренди» громадянам, згідно доданого списку, надано земельні ділянки на умовах оренди із земель запасу в Краснооскольській зоні для установки тимчасових споруд для відпочинку.
На підставі даного рішення між Рубцівською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 24.11.02р. та договір оренди земельної ділянки ( додаткова угода до договору від 24.11.2002 року а.с. 82-86) з цільовим призначенням земельної ділянки - установка тимчасових споруд з метою організації відпочинку.
З представлених в апеляційній інстанції документів вбачається, що земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_1 відповідно до вимог діючого на той час законодавства: надана схема земельної ділянки, яка передається в оренду, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди, кадастровий план земельної ділянки та висновок управління держкомзему у м.Красний Лиман від 24.11.2009 року, реєстраційна картка земельної ділянки ( а.с. 54-86).
З огляду на викладене, цільове призначення земельних ділянок під час укладення спірних договорів не було змінено, вказані землі не були надані для забудови із земель запасу, тому висновок суду щодо відсутності проекту відведення земельних ділянок, як на підставу визнання недійсними спірних договорів є помилковим та не відповідає чинному законодавству.
Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ст. 123 Земельного кодексу України відповідно до якої надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок є помилковим, оскільки положення даної статті регламентують порядок надання земельних ділянок у постійне користування юридичним особам.
Не підлягає стягненню і орендна плата в розмірі 195 грн. 60коп., оскільки в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 надана платіжна квитанція про погашення орендної плати за 2010 -2011 роки в сумі 490 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись ст.ст.303, 307, п.3 ч.1 ст.309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2011 року - скасувати.
В задоволені позову Краснолиманського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Краснолиманської міської ради до Рубцівської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі від 24 листопада 2002 року, укладеного між Рубцівською сільською радою та ОСОБА_1 , зобов'язання повернути земельну ділянку, стягнення орендної плати - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: