Справа № 22ц/775/999/2013(0542/4769/2012) Головуючий у І інстанції Майданніков О.І.
Категорія 44 Доповідач Барков В.М.
15 січня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суду Донецької області в складі:
головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Баркова В.М.,
Зайцевої С.В.,
при секретарі Риндіній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, до ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, з участю третіх осіб комунального підприємства «Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька» та органу опіки та піклування Пролетарської районної у м. Донецьку ради,
В липні 2012 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, звернулися до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_8 посилаючись на те, що вони зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1. Оскільки відповідачі в зазначеній квартирі не проживають з 2001 року без поважних причин, комунальні послуги не сплачують, просили на підставі ст. 71 ЖК України визнати їх такими, що втратили право користування цим жилим приміщенням.
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено.
ОСОБА_2 та ОСОБА_8 визнано такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального права.
ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином про що свідчать їх заяви про розгляд справи за їх відсутності, тому апеляційний суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів ОСОБА_9, який просив скаргу задовольнити, пояснення представника позивача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_10, яка просила залишити рішення суду без змін, вивчивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі втратили право постійного користування житловим приміщенням у спірній квартирі через відсутність в ній понад встановлені законом строки без поважних причин.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна.
Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).
За змістом ст.ст. 71, 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, провадиться в судовому порядку внаслідок відсутності цієї особи понад шість місяців без поважних причин.
Відповідно до абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Суд може продовжити пропущений строк у разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо).
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується актом житлового органу від 25 липня 2012 року (а.с. 15), відповідачі в спірній квартирі не проживають з 2001 року.
На підтвердження поважності причин не проживання у зазначеному житловому приміщенні, відповідачами була надана суду першої інстанції постанова дільничного інспектора міліції Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 25 вересня 2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи з тексту якої вбачається, що ОСОБА_3, опитаний під час перевірки заяви ОСОБА_8, підтвердив наявність неприязних стосунків з відповідачем через які не допускає ОСОБА_8 до квартири. Такі ж самі пояснення дав і ОСОБА_5 (а.с. 77).
Адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні апеляційного суду підтвердила, що пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 записані працівниками міліції зі слів останніх, доказів на спростування факту наявності між позивачами та відповідачами неприязних стосунків, суду не надала.
Не надано таких доказів і апеляційному суду.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам і дійшов до помилкового висновку про неповажність причин не проживання відповідачів у спірному житловому приміщенні.
Таким чином належних та допустимих доказів тому, що відповідачі не зберегли за собою право користування спірним жилим приміщенням та не проживали в ньому більш ніж встановлені законом строки без поважних причин, всупереч вимогам ч. 3 ст. 10 ЦПК України, позивачами суду не надано.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи та положенням матеріального закону, ухвалене ним рішення необхідно скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2012 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, до ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді