Справа № 22ц-0590/11930/12 Головуючий першої інстанції Подолянчук І.М.
категорія: 67 Доповідач: Папоян В.В.
28 листопада 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.
суддів Безрученко Ю.О., Папоян В.В.,
при секретарі Папченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 26 жовтня 2012 року по справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання, -
В липні 2012 року заявниця звернулася до суду з заявою про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю, в якій зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 з якою вона тривалий час проживала разом з однією сім'єю, займалися веденням спільного сумісного господарства, бюджет у них був спільним. Просила встановити факт сумісного проживання, оскільки інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не має, і вона має намір скористуватися своїм правом на спадкування за законом після її смерті.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 26 жовтня 2012 року у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням суду заявник подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування судового рішення посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зазначала, що висновок суду щодо недоведеності її вимог не відповідає встановленим по справі обставинам.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи скарги підтримала, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове.
Інші особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду підлягає залишенню без з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції керуючись ст.. 256 ЦПК України дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки факт спільного проживання однією сім'єю з померлою ОСОБА_2 у період з січня 2004 року по 16 липня 2009 р. заявницею не доведений, не надано жодного допустимого доказу на підтвердження вимог про визнання цього факту. Під час розгляду справи встановлено, що заявниця та ОСОБА_2 були зареєстровані за різними адресами. ОСОБА_1 зберігала за собою право проживання за місцем реєстрації. ОСОБА_2 як людина похилого віку за станом здоров'я, потребувала постійного стороннього догляду, та опитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що дійсно ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_2 та після смерті поховала її за свої кошти, але належних доказів того, що вони були сім'єю, не надано.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги оскільки відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог, та заявником не доведено обґрунтованість її вимог, що підтверджується матеріалами справи, з яких вбачається, що у квартирі, де мешкала ОСОБА_2, заявниця не зареєстрована, докази наявності між ними взаємних прав і обов'язків, ведення спільного бюджету, облаштування та ведення сімейного побуту, що передбачає поняття «сім'я» відсутні.
Доводи апеляційної скарги заявника про те, що не дано належну оцінку наданим нею доказам, а саме поясненням свідків які, на її думку, підтверджується факт спільного проживання, не приймаються до уваги, оскільки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Висновки суду відповідають встановленим обставинам та підтверджуються матеріалами справи
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку, що факт проживання однією сім'єю з померлою не доведено, а тому підстави для задоволення вимог заявника відсутні.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Виходячи з наведеного, та враховуючи доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 26 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: