Справа № 11/0590/2769/12 Суддя в 1-й ін-ції: Воробйов С.О.
Категорія: ст. 128 КК України Доповідач: Смірнова В.В.
11 вересня 2012 року колегія суддів судової палати по кримінальних справах апеляційного суду Донецької області
в складі:
головуючого Смірнової В.В.,
суддів Мозговенко В.В., Яременко А.Ф.
за участю:
прокурора Єроклінцевої Н.С.
законного представника неповнолітнього ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
неповнолітнього ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по апеляції захисника ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2012 року, якою до
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красноармійська Донецької області, українця, громадянина України, який має освіту 8 класів, не одруженого, не засудженого, учня 9 «Г» класу Красноармійської ЗОШ ¹ 9, що проживає з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, який скоїв суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст.128 КК України
за ч. 1 ст. 97, ст. 105 КК України застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді попередження і передачі під нагляд матері ОСОБА_1 на один рік з одночасним застосуванням примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем проживання
Згідно з постановою суду, 26.06.2011 року, приблизно о 20:30 годині, неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2, разом з неповнолітнім ОСОБА_4, куди був запрошений для обговорення питання з приводу розбитого ним віконного скла у вікні будинку раніше незнайомої йому ОСОБА_5, яка, з метою затримання останніх і виклику працівників міліції, а також батьків неповнолітніх, стала утримувати своєї лівою рукою зап'ястя лівої руки ОСОБА_3 і правою рукою утримувати зап'ястя лівої руки ОСОБА_4
Неповнолітній ОСОБА_3, не бажаючи залишатися в зазначеному дворі, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_5, став намагатися звільнити свою ліву руку і, виявляючи злочинну недбалість, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, завдав не менше п'яти ударів ребром долоні своєї руки по кисті лівої руки потерпілої ОСОБА_5, а потім почав розтискати і викручувати пальці руки ОСОБА_5, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого крайового внутрішньосуглобового перелому основи нігтьової фаланги 2-го пальця лівої кисті без зсуву і за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, які потребують тривалого часу для свого загоєння, терміном понад 21 день, а неповнолітній ОСОБА_3, вирвавшись від ОСОБА_5 втік з двору будинку.
Таким чином, неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 скоїв суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки злочину, передбаченого ст. 128 КК України.
В апеляції захисник неповнолітнього ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови Красноармійського міськрайонного суду від 27.06.2012 року щодо ОСОБА_3 з направленням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції для проведення повторної судово-медичної експертизи. В обгрунтування зазначає, що неповнолітній ОСОБА_3 не визнає своєї вини, жодних ударів ОСОБА_5 не наносив, це підтверджує і інший неповнолітній ОСОБА_4, який стверджує, що потерпіла сама спровокувала конфлікт. Крім того, стверджує, що первинна і додаткова медична експертизи були доручені одному і тому самому експерту, а клопотання захисника і законного представника неповнолітнього про призначення повторної експертизи в Донецькому обласному бюро судово-медичних експертиз були необгрунтовано відхилені.
Заслухавши доповідача по справі, захисника ОСОБА_2, законного представника неповнолітнього ОСОБА_6, неповнолітнього ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляції, прокурора, що заперечував проти задоволення поданої апеляції, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить висновку про те, що апеляція захисника неповнолітнього задоволенню не підлягає, а постанову суду слід залишити без змін за наступних підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи, які підтверджуються доказами, дослідженими судом і наведеними у постанові, дав діям неповнолітнього правильну юридичну оцінку.
Так, допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 визнавав факт конфлікту з ОСОБА_5, проте стверджував, що тілесних ушкоджень їй не завдавав.
Потерпіла ОСОБА_5 суду пояснювала, що дійсно 26.06.2011 року, приблизно о 20:30 годині, вона у дворі свого будинку АДРЕСА_2, дізнавшись від своєї дочки ОСОБА_8, що ОСОБА_3 розбив скло у вікні будинку, лівою рукою схопила ОСОБА_3 за зап'ястя руки для того, щоб він не втік, а останній став вириватися, вдарив ребром своєї долоні по її пальцях, став викручувати їй пальці на лівій руці і, вивернувшись, втік з двору, заподіявши їй тілесні ушкодження пальців лівої руки, у зв'язку з чим вона перебувала на лікуванні в лікарні.
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 в основному дали показання аналогічні показанням ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_4, допитаний в судовому засіданні пояснював, що26.06.2011 року він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 гуляли по вул. Київській м.Красноармійська, де ОСОБА_3 зірвав з дерева яблуко, кинув у двір будинку №НОМЕР_1 і разбив вікно в будинку. З двору будинку до них вибігла раніше незнайома ОСОБА_8 і для з'ясування питання з приводу розбитого вікна завела їх з ОСОБА_3 у двір будинку, де перебувала ОСОБА_5 Остання схопила його за футболку в районі грудей, а лівою рукою за зап'ястя правої руки ОСОБА_3 з тією метою, щоб вони не втекли. Він бачив, як ОСОБА_3 своєю правою рукою, утримуючи ліву руку ОСОБА_5, звільнив свою руку і втік з двору на вулицю.
Свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 в основному дали показання аналогічні показанням ОСОБА_4
Вина неповнолітнього ОСОБА_3 підтверджується іншими доказами по справі.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №32 від 10.10.2011 року (а.с. 121-122) ОСОБА_5 26.06.2011 року отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого крайового внутрішньосуглобового перелому коріння нігтьової фаланги другого пальця лівої кисті без зсуву, який утворився від впливу на вісь пальця тупого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею шляхом кручення і за обставин, зазначених ОСОБА_5 при відтворенні обстановки і обставин події, і за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які вимагають для свого загоєння, термін понад 21 день.
Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №1195 від 23.09.2011 року (а.с. 88-91) неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 у період інкримінованого
правопорушения і в даний час страждав і страждає органічним розладом особистості
внаслідок перинатальної патології і ЧМТ. У момент скоєння інкримінованого діяння за
своїм психічним станом не міг повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Підпадає під дію ст. 20 КК України - обмежена осудність.
У період інкримінованого правопорушення, в стані тимчасового розладу психичної діяльності не перебував.
В даний час у зв'язку з наявністю астено-невротичних розладів і поведінкових порушень потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Доводи апеляції захисника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 не було заподіяно тілесних ушкоджень ОСОБА_5, необґрунтовані і спростовуються зібраними по справі доказами, а також показаннями потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, яким суд дав належну оцінку у постанові. Колегія суддів вважає, що показання вказаних свідків є послідовними та узгоджуються з матеріалами справи.
В судовому засіданні встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 здійснив суспільно-небезпечне діяння в стані обмеженої осудності, що підтверджується обгрунтованим висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи і потребує примусового застосування заходів медичного характеру.
Проведення тим самим експертом додаткової судово-медичної експертизи не є порушенням, а тому не може впливати на правомірність такової.
Таким чином, сукупність наведених вище доказів, досліджених у судовому засіданні і викладених у постанові суду, свідчать про те, що неповнолітній ОСОБА_3 26.06.2011 року скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 128 КК України, тобто вчинив дії, що виразилися в нанесенні тілесних ушкоджень середньої тяжкості через необережність.
Заходи, застосовані до неповнолітнього ОСОБА_3, відповідають вимогам ч. 2 ст. 97, ч. 2 ст. 105 КК України, тому що судом враховані положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, конкретні обставин даної справи. На думку судової колегії, призначені ОСОБА_3 заходи є необхідними і достатніми для його виправлення і попередження нових злочинів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція захисника неповнолітнього є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 365, 366 ч. 1, 377 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2012 року у відношенні ОСОБА_3 - без змін.
Судді