№ 2/508/1694/12 Головуючий в 1 інстанції Пруднікова Г.М.
Категорія 19 Доповідач Пономарьова О.М.
17 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,
при секретарі Бордюзі Л.О.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
В квітня 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 та зазначав, що 10 липня 2009 року він передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4000 доларів США для узгодження в строк до 30 липня 2009 року заяви про відведення земельних ділянок, що підтверджується розпискою відповідача від 10 липня 2009 року. ОСОБА_2 не виконала свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим він неодноразово звертався до неї з вимогою про повернення грошових коштів, але на теперішній час сума боргу за договором відповідачкою не повернута.
Просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 31940,00 гривень, 3% річних у розмірі 2498,20 гривень, та понесені ним судові витрати.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму заборгованості в розмірі 31940,00 гривень, 3% річних в розмірі 2498,20 гривень та витрати по оплаті судового збору в розмірі 344,38 гривень, а всього стягнуто 34782 гривень 58 копійок.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки суд першої інстанції прийняв незаконне та необгрунтоване рішення. Апелянт посилається на те, що вона з позивачем не укладала договору доручення, а між сторонами укладено договір про надання послуг. Нею належним чином виконані всі умови зазначеного договору, за що вона отримала відповідну платню. Суд помилково послався на положення ст.1212 ЦК України та неправильно нарахував 3%річних, бо відсутні докази про наявність грошових зобов'язань.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином,подала клопотання про відкладення слуханням справи у зв'язку з її перебуванням в м. Київі, яке апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідачка вдруге не з'являється в судове засідання і нею в клопотанні не зазначено поважних причин, які перешкоджають їй прийняти участь в судовому засіданні апеляційної інстанції
Апеляційний суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача на користь позивача 31940 грн. безпідставно отриманих коштів та 3% річних від суми боргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка незаконно набула майно - грошові кошти належні ОСОБА_3. та зберігала їх у себе без достатньої правової підстави.
З висновками суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідачки 3% річних погодитись не можна, виходячи з наступного.
10 липня 2009 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4000 доларів США для узгодження заяви про відведення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельних ділянок в строк до 30 липня 2009 року, що підтверджується розпискою відповідачки від 10 липня 2009 року.
Проте, всупереч вказаної домовленості до теперішнього часу відповідачкою ОСОБА_2 зобов'язання з узгодження заяви про відведення земельних ділянок у власність не виконано, а вказані грошові кошти позивачеві повернені не були.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3, який є уповноваженою особою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, особисто звертався до міського голови Лук'янченка О.О. із заявами про вибір місця розташування земельної ділянки, а саме до Управління «Єдиний дозвільний центр» Донецької міської ради вже після строку, вказаного у розписці, тобто 15 жовтня 2009 року.
Відповідачка суду не надала ніяких доказів, які б свідчили про здійснення нею дій на виконання досягнутої між сторонами домовленості.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Стягуючи з відповідачки на користь позивача 31940 грн., суд першої інстанції правильно встановив безпідставність набуття відповідачкою зазначених коштів та їх зберігання без достатньої правової підстави.
Доводи апелянта про те, що суд при ухваленні рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача 31940 грн. неправильно застосував норми матеріального і порушив норми процесуального права безпідставні.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення безпідставно отриманих коштів на користь позивача ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В той же час, не можна погодитися з висновками суду про застосування до спірних правовідносин приписів ст. 625 ЦК України в частині стягнення з відповідачки на користь позивача 3% річних від заборгованої суми з огляду на наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення вказаної норми свідчать про те, що повернення суми боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми застосовуються у разі невиконання грошового зобов'язання, а не в разі безпідставного набуття майна та зберігання його без достатньої правової підстави.
Стягуючи 3% річних від простроченої суми, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та ухвалив помилкове рішення про задоволення позову у цій частині.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні і на користь позивача з відповідача належить стягнути тільки безпідставно набуті кошти в розмірі 31940 грн. та відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 319,40 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2012 року - змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Пантелеймонівка Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Селидове Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 31940 (тридцять одна тисяча дев'ятсот сорок) гривень та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 319 (триста дев'ятнадцять) гривень 40 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.М. Пономарьова
Судді Л.І. Соломаха
Т.І. Биліна