Справа № 2/512/1929/12 Головуючий у 1 інстанції Бухтіярова О.М.
Категорія 48 Доповідач: Соломаха Л.І.
15 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.
при секретарі Бордюзі Л.О.
за участю:
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів у зв'язку із продовженням навчання з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 30 листопада 2012 року, -
11 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів у зв'язку з продовженням ним навчання.
Зазначав, що відповідач є його батьком, шлюб з яким матір'ю розірвано в вересні 1995 року. До його повноліття батько сплачував на його утримання аліменти в розмірі ? частки його доходу.
З 01 вересня 2012 року він навчається в Маріупольському державному університеті на денній формі, на контрактній основі, строк навчання до 30 червня 2016 року, в зв'язку з чим не має можливості працювати і потребує матеріальної допомоги.
Посилаючись на те, що відповідач працює і може надавати йому матеріальну допомогу, просив стягнути з відповідача на його користь у зв'язку із продовженням навчання аліменти в розмірі ? частки з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до закінчення навчання, тобто по 30 червня 2016 року (а.с. 1-2).
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 30 листопада 2012 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на його утримання в зв'язку з навчанням в розмірі 1/12 частки від усіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 11 вересня 2011 року по 30 червня 2016 року включно, але не більш ніж до досягнення ним 23 років.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн. (а.с. 36-37).
З таким судовим рішенням не погодився позивач, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про повне задоволення його позовних вимог.
Зазначає, що при ухваленні рішення суд безпідставно відхилив його клопотання про витребування з місця роботи довідки про доходи відповідача.
За його відомостями заробітна плата відповідача дорівнює 4 000 - 5 000 грн. щомісяця і відповідач може надавати йому матеріальну допомогу в розмірі ? частки від його доходів.
Суд не врахував, що він навчається на платній основі та стипендії за умовами договору про навчання не отримує, через відсутність освіти та умови навчання працевлаштуватися не може.
Визначаючи розмір аліментів, суд безпідставно врахував доводи відповідача про те, що на його утриманні перебуває його дружина ОСОБА_4, що у нього немає власного житла та він вимушений його орендувати. Будь-яких доказів щодо існування цих обставин відповідачем суду не надано (а.с. 40-42).
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України, у судове засідання з'явився його представник - адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 14 січня 2013 року (а.с. 66-67), проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується його свідоцтвом про народження (а.с. 5).
Згідно довідки Маріупольського державного університету від 04 вересня 2012 року за № 465 та договору про навчання № 133915, укладеного 01 вересня 2012 року між Маріупольським державним університетом та ОСОБА_2, позивач ОСОБА_2 з 01 вересня 2012 року навчається у Маріупольському державному університеті, на денній формі навчання, строк закінчення навчання - 30 червня 2016 року (а.с. 7-8).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що в зв'язку з продовженням навчання позивач потребує матеріальної допомоги, а відповідач може її надавати в розмірі 1/12 частки його доходу.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 199, ст. 200 Сімейного кодексу України (далі СК України).
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
З матеріалів справи встановлено, що син відповідача ОСОБА_2 21 травня 2012 року досяг повноліття, проте не досяг віку 23 років.
З 01 вересня 2012 року він навчається у Маріупольському державному університеті на денній формі навчання, на платній основі, строк закінчення навчання - 30 червня 2016 року, що підтверджується довідкою навчального закладу від 04 вересня 2012 року за № 465 та договором про навчання № 133915 від 01 вересня 2012 року (а.с. 7-8).
Згідно договору про навчання № 133915 від 01 вересня 2012 року загальна вартість освітньої послуги становить 45 300 грн., в тому числі за 2012 - 2013 навчальний рік - 9 060 грн., за 2013 - 2014 навчальний рік - 10 419 грн., за 2014 - 2015 навчальний рік - 12 005 грн., за 2015 - 2016 навчальний рік - 13 816 грн., замовник вносить плату щомісяця (а.с. 7).
Згідно пояснень позивача в теперішній час він перебуває на утриманні матері ОСОБА_5, яка працює та має постійний дохід.
Згідно паспорту позивач зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с. 4), фактично мешкає в м. Маріуполі в гуртожитку університету та сплачує за проживання в вересні-жовтні 2012 року - по 130,00 грн., в листопаді 2012 року - 195,00 грн. (а.с. 27).
Враховуючи, що позивач в теперішній час у зв'язку із навчанням не працює, навчається на платній основі, власних доходів для забезпечення своєї життєдіяльності та навчання не має, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у зв'язку з продовженням навчання позивач потребує матеріальної допомоги.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач є працездатною особою, має постійне місце роботи, його середньомісячне грошове забезпечення за останні шість місяців складає 8 424,90 грн., а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач може надавати матеріальну допомогу сину в зв'язку з продовженням навчання.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, а саме: стану здоров'я та матеріального становища дитини; стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів; наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інших обставин, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Визначаючи розмір матеріальної допомоги, суд першої інстанції врахував можливість позивача отримувати матеріальну допомогу від матері, яка працює та має постійний дохід, наявність на утриманні відповідача неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та непрацездатної матері ОСОБА_7, 1938 року народження, яка є інвалідом 2 групи та потребує матеріальної допомоги, та визначив її в розмірі 1/12 частки від усіх видів заробітку відповідача.
Матеріалами справи доведено, що відповідач з 16 вересня 1995 року має іншу сім'ю, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 19), що обґрунтовано враховано судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів.
Проте обґрунтованими є доводи позивача про те, що при визначені розміру аліментів суд першої інстанції не врахував матеріальне становище відповідача, не витребував відомості про його доходи.
Не з'ясувавши матеріальне становище відповідача, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, та дійшов передчасного висновку про можливість відповідача надавати позивачу матеріальну допомогу в розмірі лише 1/12 частки його доходів.
Апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання повнолітнього сина - 1/12 частка доходів відповідача, не відповідає вимогам закону, а саме ст. 7 СК України, згідно частин 7 та 8 якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно витребуваної апеляційним судом за клопотанням позивача довідки ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 03 січня 2013 року № 2 про доходи відповідача середньомісячне грошове забезпечення відповідача за останні шість місяців складає 8 424,90 грн. (а.с. 54).
Враховуючи матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6, 1996 року народження, який є учнем 11 класу приватного навчально-виховного комплексу «Гімназія-школа-садок «Консоль», наявність непрацездатної матері, 1938 року народження, яку відповідач також за законом зобов'язаний утримувати, апеляційний суд вважає, що відповідач може надавати позивачу матеріальну допомогу у зв'язку із продовженням позивачем навчання в розмірі 1/8 частки доходу відповідача щомісяця, що буде складати щомісяця біля 1 053 грн. При цьому апеляційний суд при визначенні розміру аліментів відповідно до ст. 182 СК України враховує також можливість отримання позивачем матеріальної допомоги від матері, яка є працездатною, має постійне місце роботи та постійний дохід, та виходить з засад справедливості, добросовісності та розумності.
Доводи позивача про можливість відповідача надавати йому матеріальну допомогу в розмірі ? частки його доходу є необгрунтованими.
Апеляційний суд також враховує, що позивач є повнолітньою та працездатною особою і, незважаючи на його навчання, мусить докладати певних зусиль для забезпечення своєї життєдіяльності та навчання.
Що стосується доводів позивача в апеляційній скарзі про безпідставне врахування судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів знаходження на утриманні відповідача його дружини ОСОБА_4, відсутності власного житла та необхідності його оренди, то такі є необґрунтованими, оскільки судом ці обставини при визначенні розміру аліментів не враховувалися.
Наданий представником відповідача у судове засідання апеляційного суду договір оренди ОСОБА_3 житлового приміщення від 10 серпня 2011 року в АДРЕСА_2 апеляційним судом також не враховується, оскільки відповідачем та його представником не надано відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Суд зазначені вимоги закону при визначенні часу стягнення аліментів не врахував, стягнув з відповідача аліменти з 11 вересня 2011 року, в той час, як до 21 травня 2012 року позивач отримував аліменти, як неповнолітня дитина, і права на отримання аліментів на підставі ст. 199 СК України ще не мав, навчання розпочав лише з 01 вересня 2012 року та звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів у зв'язку із його навчанням лише 11 вересня 2012 року (а.с. 1-2). Зазначене є порушенням норм матеріального права і відповідно до частини 3 ст. 303 ЦПК України є підставою для виходу апеляційним судом за межі доводів апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального та/або процесуального права є підставою для зміни судового рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання або досягнення повнолітньою дитиною віку 23 років.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти у зв'язку із продовженням навчання в розмірі 1/8 частки доходу відповідача щомісяця, починаючи з 11 вересня 2012 року до закінчення навчання, тобто по 30 червня 2016 року включно, що є подією, яка настане раніше, ніж досягнення позивачем 23 років (21 травня 2017 року).
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачував, від його сплати він був звільнений на підставі п. 3 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 2, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви на рішення суду у разі подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2012 року складала 1 073 грн.
Відповідно до п. 3 ст. 80 ЦПК України ціна позову про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більш ніж за шість місяців.
Виходячи з задоволених позовних вимог, в дохід держави підлягає стягненню з відповідача судовий збір в розмірі 214,60 грн. (8424,90 х 1/8 х 6 х 1% = 63,19 грн., але не менше 214,60 грн. (1073 х 0,2).
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 30 листопада 2012 року змінити.
Стягувати з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Дзержинська Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дзержинська Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) аліменти на його утримання у зв'язку із продовженням навчання у розмірі 1/8 частки з усіх доходів щомісячно, починаючи з 11 вересня 2012 року по 30 червня 2016 року включно.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Дзержинська Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 коп. (за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.8; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Т.І. Биліна