1
Справа № 2/553/3249/2012-ц-22/0775/685/2013
Головуючий у 1 інстанції Дорошенко В.Г.
Категорія 51 Доповідач Біляєва О.М.
09 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Біляєвої О.М.,
суддів Мальованого Ю.М., Никифоряка Л.П.,
при секретарі Стрижак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2012 року,
У вересні 2012 року ОСОБА_1 пред'явив у суд позов до державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, у сумі 100000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 21 червня 1985 року по 18 травня 2012 року він працював у відокремленому підрозділі "Шахта ім. О.О.Скочинського" державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" на підземних роботах в шкідливих умовах.
08 червня 2009 року при виконанні трудових обов'язків він був травмований. Крім того, внаслідок дії шкідливих факторів у нього виникло професійне захворювання - хронічна двостороння сенсоневральна туговухість першого ступеня.
У зв'язку з ушкодженням здоров'я він втратив професійну працездатність на 65% за сукупністю, з яких 60% у зв'язку з трудовим каліцтвом та 5% у зв'язку з профзахворюванням, - що вперше встановлено висновком МСЕК від 08 жовтня 2009 року.
Ушкодження здоров'я завдає йому моральні страждання, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач просив задовольнити позов.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2012 року позов задоволено частково: стягнуто з державного підприємства " Донецька вугільна енергетична компанія" на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, 20000 гр.; вирішено питання про судові витрати.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що факт заподіяння моральної шкоди з вини підприємства не підтверджується належними доказами, зокрема висновком МСЕК, який може бути підставою для відшкодування немайнової шкоди. Суд не взяв до уваги, що позивачем без поважних причин пропущений тримісячний термін для звернення до суду, питання щодо поновлення пропущеного строку не порушувалось.
Представник апелянта ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.
ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач працював у відповідача в шкідливих умовах. Під час виконання позивачем 08 червня 2009 року трудових обов'язків він отримав трудове каліцтво - гостре отруєння рудничним газом середнього ступеню тяжкості. Внаслідок впливу шкідливих факторів у позивача виявлено професійне захворювання. У зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 втратив професійну працездатність на 65%, що вперше встановлено висновком МСЕК від 08 жовтня 2009 року. Ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму; забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 21 червня 1985 року по 18 травня 2012 року працював у відокремленому підрозділі "Шахта ім. О.О.Скочинського" державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" на різних підземних роботах. 08 червня 2006 року при виконанні позивачем трудових обов'язків стався нещасний випадок, потерпілий отримав гостре отруєння рудничним газом середнього ступеню тяжкості. Внаслідок дії шкідливих факторів у ОСОБА_1 виникло професійне захворювання - хронічна двостороння сенсоневральна туговухість першого ступеня. Висновком МСЕК від 08 жовтня 2009 року вперше встановлено ступінь стійкої втрати професійної працездатності 65% за сукупністю: в зв'язку з нещасним випадком 60% та професійним захворюванням 5% безстроково, - позивача визнано інвалідом третьої групи.
За наслідками розслідування нещасного випадку складено акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 08 червня 2009 року о 10 годині 06 хвилин, форми Н-5, затверджено 30 червня 2009 року, та акт № 53 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1, затверджено 30 червня 2009 року. В актах, які є доказом вини відповідача, визначено причини нещасного випадку та осіб - працівників підприємства, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці.
Вплив шкідливих факторів, що призвело до виникнення професійного захворювання, підтверджується санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці.
Ці обставини відповідачем не спростовані.
Отже, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, унаслідок чого він втратив професійну працездатність. Ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди 20000 гр. суд виходив з вимог розумності та справедливості, конкретних обставин справи, характеру та тяжкості ушкодження здоров'я потерпілого, що вимагає додаткових зусиль для організації життя; неможливості відновлення здоров'я.
Доводи скарги, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений висновком МСЕК, не ґрунтуються на законі, який в даному випадку не передбачає обов'язковість такого висновку. Факт ушкодження здоров'я є доказом заподіяння моральної шкоди позивачеві.
Доводи скарги, що позивачем пропущений встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду, не ґрунтуються на законі (ст. 268 ЦК), оскільки на спірні правовідносини позовна давність не поширюється.
З урахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, яким дав належну правову оцінку; застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Проте при визначенні розміру судового збору 214 грн. 60 коп., що стягнуто з відповідача, суд не врахував, що дана позовна заява немайнового характеру. Відповідно з вимогами пп.2 п. 1 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлюється 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, тобто 107 грн. 30 коп.
У зв'язку з порушенням судом норм матеріального закону при визначенні розміру судового збору апеляційний суд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінює оскаржене рішення в частині визначення розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п. 3, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2012 року змінити в частині визначення розміру судового збору, що стягнуто з державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", з 214 грн. 60 коп. на 107 грн. 30 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді