Справа №22-ц/775/620/2013 Головуючий у 1 інстанції Ткачова С.М.
2/528/4452/12 ) Доповідач Гусєв В.В.
Категорія 51
17 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новосядлої В.М.
суддів Алексєєва А.В., Гусєва В.В.,
при секретарі Щебетун В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод металевих конструкцій» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод металевих конструкцій» про стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди, -
В листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він з 27 березня 2012 року по 03 жовтня 2012 року працював у відповідача, звідки був звільнений за п.3 ст.36 КЗпП України у зв'язку із призивом на військову службу. Проте при звільненні відповідачем йому не була сплачена вихідна допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат, що передбачено ст.44 КЗпП України, тому просив стягнути на його користь 2236 гривень вихідної допомоги, 2000 гривень моральної шкоди та 100 гривень витрати на юридичну допомогу.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 05 грудня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 вихідна допомога у розмірі 2236 гривень. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Краматорський завод металевих конструкцій» просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд при розгляді справи порушив і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Апелянт посилається на те, що Законом України від 11 травня 2007 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань військового обов*язку і військової служби» до ст.44 КЗпП України були внесені зміни та виключено сплату зазначеної вихідної допомоги у разі призиву на військову службу, яка діє на теперішній час.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Чернишов Ю.О. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_3 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити у її задоволенні.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з*явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України за порушенням або неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобо*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до відповідача згідно до наказу № 16-к від 26 березня 2012 року та звільнений згідно до наказу № 105-к від 03 жовтня 2012 року за п.3 ст.36 КЗпП України в зв'язку з призивом на військову службу (а.с.5).
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення вихідної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що при припиненні трудового договору у разі призиву або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п.3 ст.36 КЗпП України) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст.44 КЗпП України, що не було зроблено відповідачем при звільненні позивача.
Проте, з такими висновками суду погодитися неможливо.
На підставі ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Така редакція даної статті викладена відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, яким до ст. 44 КЗпП були внесені зміни, котрі передбачали виплату підприємством вихідної допомоги у розмірі двох мінімальних заробітних плат особам, що звільняються у зв'язку з призовом на військову службу (пункт 96 розділу II Закону).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені пунктом 96 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Частиною другою статті 152 Конституції України та частиною другою статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, у зв'язку з втратою чинності тих положень закону, якими було внесено зміни до законодавчих актів, вони діють у редакції, що існувала до внесення змін, що визнані неконституційними.
Відповідно до п.1 ч.1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань військового обов'язку і військової служби» від 05 травня 2007 року внесені зміни до КЗпП України, у статті 44 слова та цифри "у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - не менше двомісячного середнього заробітку" виключено.
Отже, стаття 44 КЗпП України, у редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року N 107, не передбачала виплати вихідної допомоги особам, трудовий договір з якими припиняється за пунктом 3 статті 36 КЗпП України.
Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даного питання порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно є підставою для скасування рішення в цій частині з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення вихідної допомоги.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод металевих конструкцій» задовольнити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 грудня 2012 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод металевих конструкцій» про стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: