Справа 2-1485/11 Головуючий у 1 інстанції Шликов С.П.
Категорія 20 Доповідач Солодовник О.Ф.
10 січння 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Супрун М.Ю.,
при секретарі Папченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності,
У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 21 березня 2009 року вона договорилася з ОСОБА_2, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_3, про купівлю частини (20%) квартири АДРЕСА_1 та передала йому 5000 доларів США. Відповідач передав їй дублікати ключів від квартири. Оформити нотаріально вказаний договір вони в цей день не могли, тому що не були готові необхідні документи. Після довгих переговорів вони домовилися, що нотаріальне оформлення договору буде здійснено 18 січня 2011 року, однак відповідач до нотаріуса не з'явився. Таким чином відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Просила визнати дійсним договір купівлі-продажу частини (20%) квартири від 21 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_2, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_1; визнати за нею право власності на частину (20%) квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 04 квітня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволений: визнано дійсним договір купівлі-продажу частини (20%) квартири від 21 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_2, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_1; за нею визнано право власності на частину (20%) квартири АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне. На підставі договору дарування від 07 лютого 2005 року ОСОБА_3 належить на праві власності 20% квартири АДРЕСА_1 (а.с.17-18).
Апеляційним судом встановлено наступне.
Між сторонами склалися цивільні правовідносини.
ОСОБА_3 21 січня 2009 року видала довіреність на ім'я ОСОБА_2 розпоряджатися належною їй частиною квартири АДРЕСА_1 (а.с.16). Вказана довіреність була скасована ОСОБА_3 23 червня 2009 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконані всі істотні умови договору купівлі-продажу частини (20%) квартири АДРЕСА_1 від 21 березня 2009 року, а відповідачем ОСОБА_2, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_3, було порушено умови договору купівлі-продажу, оскільки до теперішнього часу спірний договір нотаріально не посвідчений.
Однак з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, тому що він не ґрунтується на вимогах закону з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови
від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
На підставі ст..657 ЦК України (в редакції, яка діяла на 21 березня 2009 року) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином при ухваленні рішення судом першої інстанції, порушено норми матеріального права, тому рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 04 квітня 2011 року скасувати.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий:
Судді: