донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
30.01.2013 р. справа №5009/2843/12
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів Стойка О.В. Бойченка К.І., Діброви Г.І.
за участю представників сторін від позивача від відповідача Тьо-Левіна Г.В., за довіреністю; не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", м. Мелітополь Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від17.10.2012 р. (підписано 29.10.2012 р.)
у справі№ 5009/2843/12 (суддя Азізбекян Т.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", м. Мелітополь Запорізької області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Мелітополь Запорізької області
простягнення 51 167,13 грн
У листопаді 2011 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", м. Мелітополь Запорізької області (Позивач) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Мелітополь Запорізької області (Відповідач) про стягнення вартості безпідставно отриманої теплової енергії у сумі 51 167,13 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.10.2012р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.
Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою укласти договір постачання теплової енергії.
Крім того, апелянт в скарзі зазначив, що відповідач не спростовує факту отримання ним теплової енергії.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2012 р. та 21.01.2013р. розгляд справи двічі відкладався із зобов'язанням позивача надати суду обґрунтований розгорнутий розрахунок суми позовних вимог.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. змінено склад судової колегії, суддю Чернота Л.Ф., у зв'язку з відпусткою останньої, було змінено на суддю Бойченка К.І.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.
Відповідач, будучи повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався, про причини неявки судову колегію не повідомив, через що судова колегія вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Предметом позовних вимог є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості безпідставно отриманої теплової енергії за період з листопада 2009р. по квітень 2012р. у сумі 51 167,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи норм Закону України "Про теплопостачання", ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.
Згідно рішення Мелітопольської міської ради № 191/8 від 20.10.2011р. ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" визнано єдиним постачальником теплової енергії в. м. Мелітополі.
Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Цим Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (п.4 ст.19 Закону).
Відповідно до п.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 3 ст.179 Господарського кодексу України, зазначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.
Правила користування тепловою енергією затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (далі - Правила).
Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
До обов'язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (абз. 6 п. 40 Правил)
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 02/А від 23.07.2009р., є орендарем приміщення загальною площею 173,9 м.кв., що розташоване за адресою АДРЕСА_1, з метою розміщення магазину роздрібної торгівлі товарів народного споживання.
Згідно п. 3.3. Договору оренди, відповідач зобов'язаний самостійно здійснювати оплату комунальних послуг, в тому числі і централізоване опалення.
Встановлено, що між сторонами договору на постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" не укладалось.
Як зазначає позивач, в період з листопада 2009р. по квітень 2012р. відповідачу у спірне приміщення було відпущено теплової енергії на загальну суму 51 167,13 грн., що підтверджується рахунками - актами виконаних робіт за період з листопада 2009р. по квітень 2012р., надісланими на адресу відповідача. Докази направлення рахунків відповідачу знаходяться в матеріалах справи.
Факт отримання відповідачем теплопостачання в спірний період від внутрішньо будинкової системи опалення підтверджується також листом КП "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької області № 1197 від 09.08.2012р., схемою розподілу зон обслуговування теплових мереж та актом - претензією якості наданих послуг з теплопостачання від 28.11.2011р.
Крім того, відповідачем протягом розгляду справи в судах обох інстанцій факт отримання теплопостачання не оспорювався, будь-яких пояснень з цього приводу не надавалось.
На виконання вимоги суду скаржником надано акт від 15.01.2013р. про обстеження приміщення відповідача, в якому зазначено про наявність в орендованому відповідачем приміщенні опалювальних приладів (радіаторів).
Отже сам факт споживання відповідачем теплової енергії в спірний період судова колегія вважає доведеним.
Разом з тим, наданий позивачем розрахунок суми позовних вимог не підтверджує обсяг та вартість фактично спожитої теплової енергії в спірний період.
Цей розрахунок (а.с. 6) містить тільки посилання на дату виставлення рахунку та суму боргу.
Позивачем на вимогу суду двічі надавалися розрахунки суми позовних вимог (а.с. 131, 142) які також не є належними доказами розміру позовних вимог, оскільки не підтверджують обсяг та вартість фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період.
Перший розрахунок містить посилання на надані послуги з абонплати та опалення, а не на обсяг спожитої теплової енергії, а зміст другого, що також викладений у формі таблиці, взагалі не обґрунтовує нарахування сум заборгованості за кожний місяць.
Згідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Жодних доказів обґрунтованості та правомірності розміру нарахованих до сплати сум за кожний розрахунковий період позивачем не надано.
Судова колегія, дослідивши надані позивачем докази, вважає, що позивач у спірний період фактично здійснював теплопостачання, але заявлена до стягнення сума за надані послуги з теплопостачання не доведена належними та допустимими засобами доказування, тому висновок господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог - підлягає залишенню в силі за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2012 року у справі № 5009/2843/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, воно підлягає залишенню в силі за мотивами викладеними в даній постанові.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", м. Мелітополь Запорізької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2012 року у справі № 5009/2843/12 1 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.В.Стойка
Судді К.І. Бойченко
Г.І. Діброва
Надр. 5 прим
1 позивачу
2 відповідачу
3 до справи
4 ДАГС
5 ГС