33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" листопада 2006 р. Справа № 2/254
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Савченко Г.І.
За участю секретаря судового засідання Маслова К.Г.
За позовом Дочірнє підприємство “Корецький цукровий завод» Акціонерного
Товариства Закритого типу “Фаворит»
До відповідача Державна податкова інспекція в Корецькому районі
Про визнання першої податкової вимоги від 25.09.2006 року № 1/89,рішень,
зобов'язання вчинити певні дії.
Представники:
Від позивача : Махновський А.А., Розенблат О.С., Мінченко О.І.
Від відповідача: Маслюк О.М., Юрчук А.Є.
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України
роз'яснені
Оголошувалась перерва з 01.11. по 09.11.2006 року, з 09.11 по 14.11.2006 року,
З 14.11.2006 р. по 28.11.2006 року.
Позивач Дочірнє підприємство “Корецький цукровий завод» Акціонерного товариства закритого типу “Фаворит» з врахуванням уточнень позовних вимог в процесі вирішення справи просить:
1.Визнати нечинним рішення відповідача надане листом від 27.09.2006 року № 3070/1509 про незадоволення вимог позхивача про зарахування в рахунок погашення податкового векселя № 7733369200097, № 7733369200099 сум бюджетного відшкодування.
2.Визнати нечинним рішення відповідача надане листом від 27.09.2006 року № 3103/15-09 про незадоволення вимоги позивача про зарахування в рахунок погашення податкового векселя № 733369200098, грошовими коштами перерахованими позивачем платіжними дорученнями № 438 від 30.06.06 на суму 5000 грн., № 1227 від 28 квітня 2006 року на суму 15000 грн., № 1517 від 30 червня на суму 15000 грн.
3.Зобов'язати відповідача виконати не вчинені дії, погасити податковий вексель № 7733369200097 від 22.08.06 р. на суму 94884,13 грн. відповідною сумою бюджетного відшкодування в розмірі 94 884,13 грн.
4. Зобов'язати відповідача виконати не вчинені дії, а саме погасити податковий вексель № 7733369200099 на суму 52945,26 грн. грошовими коштами перерахованими позивачем платіжними дорученням № 438 від 30.06.06 на суму 5000 грн., № 1227 від 28 квітня 2006 року на суму 15000 грн., № 1517 від 30 червня на суму 15000 грн.
5.Зобов'язати відповідача виконати не вчинені дії а саме погасити податковий вексель № 7733369200099 від 22.08.06 р. на суму 86528,62 грн. відповідною сумою бюджетного відшкодування.
6.Скасувати першу податкову вимогу від 25 вересня 2006 року № 1/89 начальника ДПІ в Корецькому районі.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що.
Основним протиріччям, що призвів до виникнення спору є різне розуміння сторонами підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування.
«Підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування /далі- сума бюджетного відшкодування/ - сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом /документальної/ перевірки. Таке визначення використовується виключно з метою погашення податкового векселя.»/згідно з визначенням цього терміну «Методичними рекомендаціями щодо порядку адмістрування видачі та погашення податкових векселів», доведених листом ДПА України від 22.12.2005 року № 25595/7/16-1517/.
Доказом того, що сума бюджетного відшкодування в картці особового рахунку платника обліковується є Акти звірення розрахунків.
Актом звірення розрахунків за період з 01.01.06 по 22.08.06 встановлено, що позитивне сальдо по податку на додану вартість на користь позивача станом на 22.08.2006 року становить 219872,50 грн.
Актом звірення розрахунків за період з 01.01.06 по 25.09.2006 року встановлено, що позитивне сальдо по податку на додану вартість на користь позивача станом на 25.09.2006 року становить 272814,58 грн.
Доказами, що перевірки були проведені Акти і довідки відповідних перевірок:
Від 17 лютого 2006 року 17/23-218/307188800 /сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 147491 грн./, від 17.05.06 р. № 9/23-50/30718800 /сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 81273 грн./, від 04.04.06 р. № 51/23-218/30718800 /сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 87347 грн./ від 16.03.06 р. № 91 /сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 86261 грн./
Таким чином сальдо на користь позивача станом на 22.08.06 р. в розмірі 219872,5 грн. та станом на 25.09.06 р. в розмірі 272814 грн., що відображені в Актах звіряння та згідно Атків і довідок про проведені перевірки, є підтвердженою органом ДПІ сумою бюджетного відшкодування.
Заявою від 25.09.2006 року № 06-01/590 позивач просив погасити податкові вексклі № 7733369200097 на суму 94884,13 грн. і № 7733369200099 на суму 86528,62 грн. відповідними сумами бюджетного відшкодування в розмірі 94884,13 грн. і в розмірі 86528,62 грн.
Заявою від 25.09.2006 року № 06-01/591 позивач просив відповідача погасити податковий вексель № 7733369200098 на суму 52945,26 грн.
Листами від 27.09.2006 року № 3103/15-09 від 27.09.2006 року № 3070/1509 відповідач не надав згоди про погашення податкових векселів.
Зазначені дії є неправомірними.
Державна податкова адміністрація України з метою забезпечення ефектичного адміністрування податкових векселів, які видаються платниками податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України, листом від 20.09.2006 року № 17475/7/16-1517 зобов'язала підрозділи податкової служби забезпечити координацію дій та щоденний моніторинг погашення податкових векселів.
У абзацах 11 і 12 Листа відповідно зазначено наступне:
«Якщо ж платник податку на дату видачі податкового векселя суми підтвердженого податковим органом бюджентого відшкодування не має, або з будь-яких причин не подав заяви про використання ним права, наданого йому сьомим абзацом пункту 11.5 статті 11 Закону, вважається, що ним прийнято рішення на застосування надане йому сьомим абзацом пункту 11.5 статті 11 Закону право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний /податковий/ період в якому відбулася поставка такого податкового векселя органу митного контролю.
В такому випадку податковий вексель набуває статусу векселя 1 категорії і підлягає обов'язковій оплаті грошовими коштами або ж може бути погашений шляхом зарахування в рахунок його оплати суми бюджетного відшкодування, яка підтверджена податковим органом після дати видачі податкового векселя до настання граничного строку погашення такого векселя. Такий вексель повинен бути відображений платником лише в рядках 6 /із знаком “+»/ та 19.1 /із знаком “_»/ декларації і до рядка 19.2 включатися не повинен. Нарахування податкових зобов'язань по такому векселю здійснюється органом податкової служби самостійно в картці особового рахунку платника податку».
Доказом виконаного є декларація з ПДВ прийнята відповідачем 20.09.06 без будь-яких зауважень.
Відповідач не довів правомірність рішень про відмову у погашення податкових векселів.
Податкова вимога, вважає позивач підлягає скасуванню з причини невідповідності і неправомірності визначеній в ній суми податкового боргу.
Так, відповідач вказує, що податковий борг виник внаслідок несплати податоквих векселів. Але сума вказаних векселів не відповідає сумі вказаній в першій податковій вимозі від “25 » вересня 2006 року № 1/89.
Крім сум бюджетного відшкодування безпідставно до суми погашення векселів невключено відповідачем суми, що обліковуються в картці особового рахунку як перераховані позивачем:
1.Платіжним дорученням № 1227 від 28 квітня 2006 року на суму 15000 грн.
2.Платіжним дорученням №1517 від 30 червня 2006 року на суму 15000 грн.
3.Платіжним дорученням № 438 від 30.06.2006 року на суму 5000 грн.
Позивач Державна податкова інспекція у Корецькому районі позов заперечує. Заперечення податкового органу зводяться до того, що внаслідок непогашення податкових векселів у встановлений строк у позивача утворився податковий борг, який підлягає погашенню у порядку, передбаченому Законом України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вказаний Закон встановлює направлення податкової вимоги платнику податків і не надає права податковому органу бюджетного відшкодування в рахунок погашення податкового боргу.
Давши оцінку поясненням сторін, доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає із слідуючих підстав.
29 серпня 2006 року Державна податкова інспекція у Корецькому районі отримала від Рівненської митниці три виданих дочірнім підприємством “Корецький цукровий завод» Акціонерного товариства закритого типу «Фаворит»податкових векселі на загальну суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 234358,01 грн, а саме:
1.Податковий вексель від 22 серпня 2006 року № 7733369200097 на суму 94884,13 грн. -строк погашення 20 вересня 2006 року.
2.Податковий вексель від 22 серпня 2006 року № 7733369200098 на суму 52945,26 грн. -строк погашення 20 вересня 2006 року.
3.Податковий вексель від 22 серпня 2006 ркоу № 7733369200099 на суму 86528,62 грн. -строк сплати 20 вересня 2006 року.
Дочірнє підприємство “Корецький цукровий завод» Акціонерного товариства закритого типу “Фаворит» сплатило до бюджету лише 18000,00 грн. податкового боргу /21 вересня 2006 року згідно з платіжним дорученням № 1881 на суму 14500,00 грн. та 22 вересня 2006 року згідно з платіжним дорученням № 1885 на суму 3500,00 грн./
Внаслідок непогашення податкових векселів з 21 вересня 2006 року включно утворився податковий борг з податку на додану вартість в сумі 216358,01 грн.
21 вересня 2006 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 06-01/582 /у відповідача вхідний № 1644/д від 21 вересня 2006 року/, у якій просив суму переплати по податку на додану вартість зарахувати в рахунок погашення податкового боргу, який виник у зв'язку з непогашенням вищевказаних податкових векселів.
Вказану заяву Державна податкова інспекція у Корецькому районі залишила без задоволення і 25 вересня 2006 року направила на адресу Дочірнього підприємства “Корецький цукровий завод» Акціонерного товариства закритого типу “Фаворит» першу податкову вимогу № 1/89 на суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням з податку на додану вартість 216364,02 грн., в тому числі 216358,01 грн. основного платежу та 6,01 грн. пені.
Відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість» платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації /за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації/, можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.
Згідно з абзацом дев'ятим цього ж пункту порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 1997 року № 1104 /із змінами і доповненнями/ затверджено Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територі України.
Перераховані вище податкові векселі було поставлено органу митного контролю 22 серпня 2006 року.
Термін сплати по них припадає на 20 вересня 2006 року.
Закінчення терміну подачі декларації по податку на додану вартість за серпень 2006 року припадає також на 20 вересня 2006 року.
Таким чином, термін сплати зобов'язань по податкових векселях виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний /податковий/ період, у якому відбулася їх поставка органу митного контролю.
Тому, до спірних правовідносин слід застосувати абзац п'ятий пункту 11.5 статті 11 Закону України “Про порядок на додану вартість», згідно з яким платник податку погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету.
Чине законодавство передбачає можливість погашення податкових векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, підтвердженого податковим органом:
Абзацом четвертим аункту 11.5 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.
Відповідно до пункту 19 Порядку платник податку може за самостійним рішенням дострокового погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що при наявності підтвердженого податковим органом бюджетного відшкодування позивач мав право достроково, тобто, до спливу строку погашення податкових векселів /до 20 вересня 2006 року включно/, звернутися до відповідача із заявою про погашення зобов'язань по податкових векселях шляхом заліку підтвердженого бюджетного відшкодування. Ці норми не регулюють порядок простроченої заборгованості за векселями.
Однак, позивач не скористався таким правом до 20 вересня 2006 року.
Пунктом 5 вказаного вище Порядку /останній абзац/ встановлено, що протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.
З 21 вересня 2006 року включно зобов'язання по вказаних вище податкових векселях набули статусу податкового боргу.
Як наслідок, з 21 вересня 2006 року виключно до правовідносин з погашення спірних податкових векселів слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 зазначеного вище Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно з підпунктом «а»підпункту 6.2.3 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та молжливі наслідки непогашення його у строк.
Таким чином перша податкова вимога № 1/89 на суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням з податку на додану вартість 216364,02 грн., в тому числі 216358,01 грн. основного боргу та 6, 01 грн. пені, прийнята з врахуванням всіх фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому відсутніпідстави для її скасування або визнання нечинною.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати в рахунок погашення податкових векселів сум бюджетного відшкодування, про зобов'язання виконати не вчинені дії, а саме погасити податкові векселі відповідною сумою бюджетного відшкодування не підлягають до задоволення у зв'язку з тим, що Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» який регулює процедуру погашення податкового боргу, не наділяє податкові органи правом одноособово приймати рішення про зарахування сум бюджетного відшкодування в рахунок погашення податкового боргу, а відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Державній податковій інспекції заборонено вчиняти будь-які дії і приймати будь-які рішення, якщо у законі немає прямої вказівки на наявність такого права або обов'язку.
Позовні вимоги про визнання нечинним рішень податкового органу викладених в листах від 27.09.2006 року, № 3070/1509, від 27.09.2006 року № 3103/115-09 про незадоволення зарахування в рахунок погашення податкових векселів сум бюджетного відшкодування не підлягають задоволенню з підстав викладених вище.
Разом з тим, господарський суд не погоджується з податковим органом про те, що листи-відмови не вважаються рішеннями податкового органу. Суд вважає, що дані листи слід вважати актами індивідуальної дії, оскільки вони можуть породжувати певні наслідки для платника податків.
На підставі вищевикладеного, господарський суд вважає, що податковий орган довів правомірність своїх рішень та дій.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2006 року забезпечувався адміністративний позов. Заборонялось податковому органу звертатись до банку аваліста Рівненській філії ВАТ АБ “Укргазбанк» про оплату авальованих банком векселів.
Суд вважає, що у зв'язку з відмовою в позові відпала необхідність забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст.94, ч.1 ст.158, ст.ст. 160, 163 ст.ст. 118 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.В позові відмовити.
2.Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою про забезпечення адміністративного позову від11 жовтня 2006 року.
Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Савченко Г. І.
Постанова складена в повному обсязі і підписана суддею "05" грудня 2006 р.