КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40
13 грудня 2012 року Справа № 1170/2а-3551/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства "Олтер"
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення
ПП "Олтер" звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2012р. №0001300225 про збільшення суми податку на прибуток в розмірі 3240 грн. та визначено штрафну санкцію в розмірі 810 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Арра-11"за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.,06.02.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки №79/22-5/30159598 від 13.08.2012р. та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Висновки відповідача щодо необхідності визначення грошового зобов'язання ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ПП "Арра-11", є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемного правочину. У зв'язку з тим, що угоди укладені з ПП "Арра-11"є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а тому висновки посадових осіб відповідача є неправомірними.
Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні"у зв'язку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі відповідно до адміністративного позову.
Відповідач в судове засіданні не з'явився подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 6 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України -особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, здійснення подальшого розгляду справи можливо у порядку письмового провадження.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПП "Олтер" та ПП "Арра-11", обставини використання придбаного товару/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Арра-11"за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.
Результати перевірки оформлені актом №79/22-5/30159598 від 13.08.2012р. (а.с.13-20).
В ході перевірки встановлено порушення п. 138.2, п. 138.4, ст. 138, Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на прибуток на суму 3240 грн.
09.10.2012 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001300225, яким позивачеві збільшено суму податку на прибуток в розмірі 3240 грн. та визначено штрафну санкцію в розмірі 810 грн. (а.с. 24).
Визначаючи позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП "Арра-11".
Згідно висновків акту перевірки у ПП "Арра-11" відсутні трудові ресурси, основні фонди, виробничо-складських приміщень та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
Зважаючи на вказані висновки, відповідач зазначає, що фінансово-господарська діяльність ПП "Арра-11"у жовтні 2011 року не направлена на реальне настання правових наслідків, а укладені правочини не мають під собою розумної, економічно обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.
Як вбачається з матеріалів справи позивач протягом жовтня 2011 року мав господарські взаємовідносини з ПП "Арра-11", що підтверджується фінансово-господарськими документами долученими до матеріалів справи, в т.ч. і податковою накладною від 13.10.2011р. №32 (а.с. 38-41).
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Вирішуючи питання про реальність операцій з повлейки постерів, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Доказів на підтвердження того, що ПП "Арра-11" не мало можливості на виконання господарських зобов'язань по поклеці (монтажу), чи залучити третіх осіб для виконання взятих на себе зобов'язань, або доказів відсутності фактичних дій ПП "Арра-11", спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
Стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ПП "Арра-11"суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 р. стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП "Арра-11" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.
Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.
Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП "Олтер" підлягає задоволенню.
Беручи до уваги наведене, в порядку ст. 94 КАС України на користь позивача підлягають відшкодуванню суми сплаченого судового збору у сумі 107.30 грн.
Що стосується відшкодування на підставі ст. 90 КАС України витрат на правову допомогу у розмірі 750 грн, суд зазначає наступне.
Представником позивача за довіреністю є Майнард Н.О. в обґрунтування наведеного не надано договору щодо супроводу судових справ у зв'язку із оскарженням податкових повідомлень-рішень, винесених у зв'язку з господарською діяльністю позивача з ПП "Арра-11" або консультаційних послуг тощо, специфікацію виконання робіт та витраченого часу на виконання робіт з надання правової допомоги по даній справі за період. У той же час, в контексті вимог ст. 90 КАС України відомостей щодо того, що дана особа є адвокатом або ж дипломів про юридичну освіту даної особи до справи не надано.
Відповідно до положень п. 1. ч. 3. ст. 89 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно з вимогами ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
З наведеної норми вбачається, що правовою допомогою в адміністративному процесі визнається допомога правового характеру лише адвоката або у визначених законом випадках іншого фахівця у галузі права, які її надають на підставі договору. До цих витрат не належать витрати, пов'язані із прибуттям до суду адвоката чи іншого фахівця у галузі права, які діють як представники сторін, оскільки це самостійний вид судових витрат, що визначений статтею 91 КАСУ, про відшкодування яких на цій підставі, позивачем вимог не заявлялось.
Проте, з урахуванням вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», під час розгляду справи на підтвердження понесених витрат не надано актів виконаних робіт/наданих послуг та доказів сплати зазначених витрат, вищенаведені матеріали, надані під час розгляду справи, не є такими доказами, а отже позивачем не доведено обставин та підстав з якими наведені вище норми процесуального закону зумовлюють можливість відшкодування витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим вимоги про розподіл витрат шляхом присудження на користь позивача витрат на правову допомогу, в контексті вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, задоволенню не підлягають. Окрім того, як вже зазначалося вище, під час розгляду справи не надано доказів того, що наведена вище особа є адвокатом або фахівцем в галузі права, що є однією з передумов застосування положень ст. 90 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 94, 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС оформлене податковим повідомлення-рішенням №0001300225 від 09.10.2012 року про збільшення суми податку на прибуток в розмірі 3240 грн. та визначено штрафну санкцію в розмірі 810 грн.
Присудити позивачу судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 107,30 грн.
У відшкодуванні витрат на надання правової допомоги -відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Р.В. Жук