Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
2/130/120/2013 р.
205/4355/2012 р.
29.01.2013
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючого - судді Вернік В.М.,
при секретарі - Росовській О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ПАТ "Дельта Банк" 21.12.2012 року (згідно поштового штемпеля) звернувся до суду з цим позовом і просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за укладеним між ними кредитним договором №001-01012-200108 від 20.01.2008 року в сумі 4340,26 грн. що складається з тіла кредиту, посилаючись на неналежне виконання відповідачкою власних зобов'язань за вказаним договором.
Представник позивача, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, однак, в прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд справи без його участі, про відмову від позову чи зміну позовних вимог надалі не заявляв.
Відповідачка, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи в порядку ч.5 ст.74 ЦПК України за місцем її реєстрації, в судове засідання черговий раз не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин, чи розгляд справи у її відсутності не представила.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про можливість постановлення рішення в порядку заочного розгляду справи, так як відповідно ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до ст.1055 УК України кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За змістом ч.1,3,4,5 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів; правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін; суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У відповідності до вимог ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч.2 ст.8 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Відповідно до вимог ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві; обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
В судовому засіданні установлено, що ТОВ «Комерційний банк «Дельта», правонаступником якого згідно п.1.2. статуту (а.с.5) є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 уклали договір №001-01012-200108 від 20.01.2008 року на відкриття та обслуговування карткового рахунку платіжної системи «Visa International» та/або Дельта, на умовах, викладених в тарифному пакеті «Visa Класичний», що підтверджується копією останнього (а.с.7-8), за умовами розділу 1 якого позивачем шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30000 грн. надано відповідачці кредит; ліміт кредитної лінії встановлено в сумі 3000 грн.
У відповідності до п.3.6. договору держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові якого зазначаються в тарифах.
Згідно розрахунку ціни позову (а.с.14) відповідачка станом на 19.11.2012 року порушила умови кредитного договору, маючи прострочену заборгованість по тілу кредиту в сумі 272,95 грн., що визначається за математичним розрахунком з урахуванням різниці між сумою наявних даних зняття готівки із сумою даних зарахованої позивачем внесеної оплати кредиту ((3000+200+380)-(315,80+343,62+105,53+28,87+185,40+2327,83)=272,95 грн.). Решта сум не має підстав щодо їх включення до формування тіла кредиту, в межах стягнення якого за наведеним позивачем обгрунтуванням заявлено позовні вимоги.
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, ніким не оскаржуються та не суперечать один одному.
Суд не приймає до уваги додані до позовної заяви тарифи на обслуговування платіжних карток Visa Classik тарифний пакет «Visa Класичний» (а.с.7), посилання на які, як на додаток №1 до договору містяться в останньому, оскільки з представлених суду самих зазначених тарифів не вбачається застереження їх безпосередньої належності саме як додатку до заявленого позивачем кредитного договору, відсутні дата підписання та підписи другої сторони двостороннього правочину, яким є вказаний кредитний договір, а також належні ідентифікаційні дані осіб додаткового правочину, останній не скріплений печаткою юридичної особи, яка мала на узгодження його положень право укладати даний договір, оскільки наявна у теперішній час печатка належить вказаному правонаступнику - позивачу у справі, що у сукупності визначає наслідки нікчемності його щодо спірних правовідносин, через недодержання визначених ст.207 ЦК України обов'язкових вимог письмової форми договору кредиту стосовно його додатку, яким визначається детальний порядок розрахунків відсотків, комісій та штрафних санкцій.
У відповідності до вказаних наслідків нікчемності додаткового правочину тарифів на обслуговування платіжної картки його положення не створюють обов'язку для відповідачки щодо виплати позивачу заявлених ним сум заборгованості відсотків, комісії та пені, які безпосередньо не визначені у основному тексті договору. Відсутність таких правових зобов'язань відповідачки визначається також наведеними нормами Закону України "Про захист прав споживачів", що в даному конкретному випадку мають зворотню дію в часі щодо скасування зазначеної цивільної відповідальності.
Таким чином, відповідачка на загальних підставах визначеної законом відповідальності за грошове зобов'язання в порядку ст.1050, 625 ЦК України повинна сплачувати позивачу виключно суму отриманого кредиту в обсязі здійсненого нею зняття готівки з даного карткового рахунку.
При цьому за відсутності зустрічних позовних вимог суд не визначає оплатою тіла кредиту суми інших грошових внесків відповідачки, зарахованих у розрахунку позивача в якості оплати відсотків, комісії та пені.
Також судом не застосовується до спірних правовідносин термін загальної позовної давності, перебіг строків якої за наслідками останнього внесення відповідачкою коштів щодо повернення кредиту, здійсненого в період з 01 по 26 лютого 2010 року, визначає переривання перебігу позовної давності та його відновлення за обставинами вчинення відовідачкою вказаної дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу перед позивачем за даним кредитним правочином, а станом на час вказаного пред'явлення позову загальний трирічний строк позовної давності не минув.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що вимоги позивача є справедливими лише в частині взаємно підписаних сторонами умов письмового правочину, а заявлені до стягнення суми в цій частині узгоджуються з представленим розрахунком станом на 19.04.2012 року (а.с.14) щодо стягнення заборгованості по кредиту в межах тілу кредита лише в сумі 272,95 грн., так як у даному розмірі не суперечать вимогам закону та відповідають положенням кредитного договору і тому підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Законних підстав щодо задоволення решти заявлених позовних вимог судом не встановлено.
Судові витрати, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог слід пропорційно останнім стягнути з відповідачки на користь позивача відповідно документально підтверджених витрат із сплати судового збору (а.с.1).
Враховуючи викладене, керуючись ст. 5, 8, 10, 60, 61, 74, 169, 209, 210, 212-214, 224-226 ЦПК України, ст. 207, 215, 217, 610-612, 614, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, Кірова, 173, кв.36, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (м. Київ, вул. Щорса, 36-б, р/р 26258901985883, МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором №001-01012-200108 від 20.01.2008 року станом на 19.11.2012 року в сумі 272 гривні 95 копійок, а також 214 гривень 60 копійок судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана відсутніми в судовому засіданні сторонами протягом десяти днів з дня отримання його копії, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.
С У Д Д Я ОСОБА_2