КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40
07 грудня 2012 року Справа № 1170/2а-3007/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:
позивача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
довідділу Держкомзему у Новомиргородському районі
проскасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди
ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу Держкомзему у Новомиргородському районі, в якому просить: 1. скасувати наказ відділу Держкомзему у Новомиргородському районі №25-к від 21 серпня 2012 року «Про звільнення ОСОБА_2»; 2. зобов'язати посадових осіб відділу Держкомзему у Новомиргородському районі поновити її на посаді провідного спеціаліста сектору державного земельного кадастру відділу Держкомзему у Новомиргородському районі, а якщо такої посади не існує, запропонувати мені рівнозначну посаду, і виплатити мені середню заробітною плату за час вимушеного прогулу з 13 травня 2011 року по теперішній час; 3. стягнути з відділу Держкомзему у Новомиргородському районі моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскаржуваний наказ про її звільнення прийнятий необґрунтовано та незаконно.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що наказ про звільнення прийнятий відповідно до чинного законодавства.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та не спростовується сторонами, що ОСОБА_1 з 20.01.2012 року по 03.02.2012 року знаходилась на лікарняному.
За час відсутності ОСОБА_1 на роботі з 06.02.2012 року з'ясувати причини її відсутності на роботі не вдавалось.
ОСОБА_1 10.08.2012 року надала пояснення причин відсутності на роботі в яких зазначала, що причиною відсутності її на роботі з 06.02.2012 року до часу надання пояснень є її звернення до прокуратури та суду, щодо її поновлення на роботі.
Вищезазначене пояснення 19.08.2012 року розглянуто на засіданні комісії про що складений відповідний протокол (а.с.60-61).
Розглянувши пояснення ОСОБА_1 від 10.08.2012 року (а.с.12), протокол комісії в зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі без поважних причин з 06.02.2012 року по 19.08.2012 року, на підставі п.4 ст.40 КЗпПУ начальником відділу прийнято наказ №25-к від 21.08.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста сектору державного земельного кадастру відділу Держкомзему у Новомиргородському районі з 06.02.2012 року (а.с.13).
Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України (далі КЗпПУ).
Порушення працівником трудової дисципліни, невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов'язків є підставою для застосування до працівника заходу дисциплінарного стягнення ст. 147 КЗпПУ, п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях за погодженням з ВЦРПС від 20 липня 1984 року № 213; далі -Типові правила, чинні відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ).
Відповідно до статті 147 КЗпПУ, оскільки прогул є дисциплінарним порушенням, за його вчинення власником підприємства або уповноваженим ним органом на працівника може бути накладено дисциплінарне стягнення - догану або звільнення.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України інші дисциплінарні стягнення можуть установлюватися винятково законами України.
Звільнення як захід дисциплінарного стягнення -це розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі пунктів 3, 4, 7, 8 статті 40 і пункту 1 статті 41 КЗпП, п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 6 листопада 1992 року № 9 (далі - Постанова № 9).
У разі ухвалення рішення про звільнення працівника за однією із зазначених підстав власник або уповноважений ним орган має чітко додержувати правил і порядку, встановлених законодавством, а також враховувати особливості застосування підстав звільнення.
Згідно з чинним законодавством для застосування дисциплінарного стягнення достатньо самого факту порушення трудової дисципліни й не обов'язково, щоб таке порушення мало негативні наслідки.
Згідно п. 24 Постанови №9, прогулом працівника вважається його відсутність на роботі без поважних причин як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня.
При цьому за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. Тобто, якщо за здійснення прогулу на працівника вже накладалося стягнення у вигляді догани, звільнити його за те ж порушення не можна.
Звільнення за прогул без поважних причин допускається попри те, чи застосовувалися до працівника раніше заходи дисциплінарного або громадського стягнення.
Виходячи з вимог ст. 149 КЗпПУ і Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників і службовців підприємств, установ, організацій від 20.07.1984 №213, роботодавець або керівник структурного підрозділу повинен вимагати від працівника, який порушив трудову дисципліну, письмових пояснень про таке порушення. І тільки ретельно вивчивши причини прогулу, можна приймати рішення про стягнення.
Згідно п. 2.26 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" №58 від 29.07.1993, днем звільнення працівника вважається останній день його роботи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.02.2012 року на роботі не з'являлась, а пояснення про поважність причин відсутності на роботі керівником структурного підрозділу отримано 10.08.2012 року.
Відповідно до частини 2 статті 148 КЗпПУ, дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Виходячи з положень цієї статті, суд звертає увагу на те, що, інститут дисципліни праці не допускає мож ливості застосування дисциплінарного стягнення, якщо з дня порушення трудової дисципліни пройшло більш як 6 місяців
Позивачка була відсутня на роботі з 06.02.2012 року, тобто днем порушення трудової дисципліни є 06.02.2012 з якого обчислюється строк для застосування дисциплінарного стягнення. 10.08.2012 року з отриманих пояснень керівником встановлено, що відсутність відбулася без поважних причин.
Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не міг звільнити ОСОБА_1 за прогул, оскільки 6-місячний термін для застосування дисциплінарного стягнення сплинув. Таким чином, наказ про звільнення позивачки є незаконним та його належить скасувати. Як наслідок зазначеного ОСОБА_1 необхідно поновити на попередній роботі відповідно до приписів частини 1 статті 235 КЗпПУ.
Частиною 2 цієї ж норми права передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Час вимушеного прогулу налічує 3 місяці та 12 робочих днів.
Згідно довідки відповідача про середньоденний заробіток позивачки за два останні повні місяці роботи складає: 1113,66 грн. (а.с.215).
Середньоденний заробіток позивача за 12 робочих днів складав 78,79 грн.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 3948,43 грн.
Середній заробіток в межах суми стягнення за один місяць складає 1113,66 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральних збитків у розмірі 150 000 грн., то суд виходить з наступного.
Позивачкою не зазначено, у чому полягає моральна шкода, з яких міркувань вона виходила визначаючи розмір шкоди 150 000 грн., суду не надано доказів на підтвердження фактів заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру, а тому позовна вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Бур лакової О.В. підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Скасувати наказ відділу Держкомзему у Новомиргородському районі № 25-к від 21 серпня 2012 року «Про звільнення ОСОБА_2».
2. Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору державного земельного кадастру відділу Держкомзему у Новомиргородському районі.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 3948 (три тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 43 коп.
4. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати середньої заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць 1113 (одна тисяча сто тринадцять) грн. 66 коп.
5. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 10.12.2012р.
Суддя Р.В. Жук