ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-68/10016-2012 28.01.13
За позовомПершого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Регіонального відділення фонду Державного майна України по Харківській області
до1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга» 2) Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів про Харківська міська рада визнання недійсним договору іпотеки
Судді: Ониськів О.М. (головуюча)
Бондарчук В.В.
Привалов А.І.
Представники сторін:
від прокуратури: Шевченко О.В., за посвідченням,
від позивача-1: від позивача-2:Шевчук О.М., за довіреністю, Шевчук О.М., за довіреністю,
від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи:не з'явилися, Якубовський Я.Р., за довіреністю не з'явилися.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява від першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга» та Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольга» від 19.02.2009, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 514.
Позовні вимоги обґрунтовані недодержанням сторонами іпотечного договору від 19.02.2009 в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, оскільки вказаний Іпотечний договір був укладений у період, коли діяли вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2008 у справі № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06) заходи забезпечення позову, зокрема було заборонено відчуження у будь-який спосіб нежитлової будівлі дитячого садка-ясел літера «А-2» загальною площею 3.264,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 43-г, зареєстрованого за ВАТ «Ольга».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/10016-2012 та призначено до розгляду на 28.08.2012.
Розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2012 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-68/10016-2012.
Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.09.2012 справу № 5011-68/10016-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), Бондарчук В.В. та Нечай О.В.
Ухвалою суду від 27.09.2012 справу № 5011-68/10016-2012 було прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), Бондарчук В.В., Нечай О.В. та призначено до розгляду на 16.10.2012.
Ухвалою суду від 26.11.2012 розгляд справи було відкладено на 10.12.2012, у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази.
Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 справу № 5011-68/10016-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), Бондарчук В.В., Підченко Ю.О.
Ухвалою суду від 10.12.2012 справу № 5011-68/10016-2012 було прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), Бондарчук В.В., Підченко Ю.О. та призначено розгляд справи на 10.12.2012.
Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 справу № 5011-68/10016-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), Бондарчук В.В., Привалов А.І.
Ухвалою суду від 22.01.2013 справу № 5011-68/10016-2012 було прийнято до свого провадження вказаною колегією суддів та призначено до розгляду на 22.01.2013.
Ухвалою суду від 22.01.2013 розгляд справи було відкладено на 28.01.2013.
Прокурор та представник позивачів у судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача-2 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності. Крім того, відповідач-2 просив суд припинити провадження у справі, обґрунтовуючи тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольга» визнано банкрутом та розпочато ліквідаційна процедуру.
Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином., при цьому в письмових поясненнях відповідач-1 зазначив, що власником майна, яке є предметом спірного Іпотечного договору є Держава Україна.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 28.01.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент звернення з даним позовом до суду) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, а згідно з частиною 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Також частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано в тому числі повноваження органу виконавчої влади (органи місцевого самоврядування).
Крім того, у вказаному рішенні визначено зміст поняття "інтереси держави" та зазначено, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Захист інтересів Фонду державного майна України прокурор обґрунтував, зокрема, тим, що до основних завдань Фонду державного майна України відноситься захист майнових прав України на її території та за кордоном, здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів та ін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» - Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
До основних завдань Фонду державного майна належить, зокрема, реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в межах справи № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06) прокурор міста Харкова звернувся до суду з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таміра» та Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Відкритого акціонерного товариства «Ольга» та Міністерства промислової політики України та просив, зокрема, повернути до державної власності нежитлову будівлю площею 3.264,1 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 43-Г. З метою забезпечення можливості виконання рішення суду у випадку задоволення вищезазначеного позову, ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2008 у справі № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06) за клопотанням позивачів вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони відчужувати у будь-який спосіб нежитлову будівлю дитячий садок-ясла літера «А-2» загальною площею 3.264,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 43-г, зареєстроване за ВАТ «Ольга» (правонаступником якого є відповідач-1 у справі № 5011-68/10016-2012).
Судом установлено, що в період судової заборони стосовно спірної нежитлової будівлі 19.02.2009 між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (відповідач-2) та ВАТ «Ольга» (відповідач-1) було укладено іпотечний договір, за умовами якого ВАТ «Ольга», реалізувавши належні їй правомочності як власника майна, з метою забезпечення належного виконання кредитних договорів, передав частину прав на це майно іпотекодержателю - ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк». Зазначене слугувало підставою для звернення заступника прокурора з даним позовом до суду з вимогою щодо визнання недійсним такого договору, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Такий позов заступником прокурора було заявлено в інтересах Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, у зв'язку з тим, що згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 у справі № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06) право власності на спірну будівлю визнано за Державою.
Відповідач-2 заперечив проти заявленого позову, посилаючись на те, що заходи до забезпечення позову, якими була накладена судова заборона, були скасовані рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2008 р. по справі № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06).
Судом установлено, що 09.12.2008 у справі № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06) Господарським судом Харківської області було прийнято рішення, яким в позові прокурора міста Харкова відмовлено частково. Крім того, вказаним рішенням було також скасовано заходи про забезпечення позову щодо спірної нежитлової будівлі дитячого садка - ясел літера "А-2" загальною площею 3 264,1 кв. м., розташованої за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 43-Г, зареєстрованого за ВАТ "Ольга", які були вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 19 лютого 2008 року.
В межах десятиденного строку, прокурор міста Харкова оскаржив рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2008 р. по справі № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06) в апеляційному порядку. За результатами апеляційного провадження, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 у справі № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06), яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2009 № 46/26-08 (47/525-06), скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2008 року. Позовні вимоги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2006 року, укладений між Державним підприємством «Завод ім.. В.О. Малишева» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таміра». Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.10.2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таміра» та Відкритим акціонерним товариством «Ольга». Повернуто до державної власності спірну нежитлову будівлю літ. «А-2»загальною площею 3 264, 1 кв. м., розташовану в м. Харкові по пр. Гагаріна, 43-Г. В частині вимог прокурора міста Харкова про визнання недійсним витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10079470 від 14.03.2006 року реєстраційний №14017241 номер запису 6324 в книзі 1, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Таміра» провадження у справі припинено. В частині позовних вимог Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 лютого 2006 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради Державному підприємству «Завод ім. В.О.Малишева», провадження у справі припинено. На підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 у справі № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06) нежитлову будівлю дитячого садка-ясел літ. «А-2» загальною площею 3.264, 1 кв. м., розташовану в місті Харкові по пр. Гагаріна, 43-Г, передано у власність Держави Україна. Згідно наявного в матеріалах справи витягу КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 26.09.2012 підтверджується, що спірне майно належить державі (т. 2, а.с. 18).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2008 р. по справі № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06) не набрало законної сили, ухвала Господарського суду Харківської області від 19.02.2008 у справі № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06), якою було накладено судову заборону на спірне майно, не була скасованою та на час укладення іпотечного договору від 19.02.2009 була чинною.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Так, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (ст. 67 ГПК України).
Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача (зазначені висновки викладені також у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 № 16).
Тобто, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Одним із способів забезпечення позову є заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» ухвала суду про забезпечення позову є підставою для державної реєстрації обмежень речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судом установлено, що ухвала Господарського суду Харківської області від 19.02.2008 у справі № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06), яка була чинна на час укладення спірного іпотечного договору, за своєю правовою природою є судовим обмеженням свободи відповідача-1 розпоряджатися даним майном до визначення його подальшої долі, тобто можливості встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю майна у період дії такої заборони. Укладаючи договір від 19.02.2009 з ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», відповідач-1 всупереч конституційному принципу щодо обов'язковості виконання судових рішень порушив судову заборону, встановлену ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2008 у справі № 46/26-08 (н.р. № 47/525-06), що має наслідком недійсність такого договору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Крім того, відповідач-2 у відзиві на позовну заяву заявляв про припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України, обґрунтовуючи тим, що оскільки відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у справі № 29/5005/6381/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольга» визнано банкрутом та розпочато ліквідаційна процедуру, то вимоги, заявлені в межах вказаної справи, мають заявлятись в межах ліквідаційної процедури.
Перелік підстав припинення провадження у справі у відповідності до статті 80 ГПК України є вичерпним.
Відповідач-2 не навів підстав для припинення провадження у справі № 5011/68/10016-2012, які визначені статтею 80 ГПК України, не надав доказів наявності підстав, передбачених цією статтею, у зв'язку з чим клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Суд відхиляє твердження відповідача-2 щодо пропуску позивачем строку позовної давності з огляду на наступне.
Положеннями ст. 258 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
В той же час ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин 3 та 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як зазначено у позові, про існування обставин, які стали підставою для звернення з даним позовом до Господарського суду міста Києва, прокуратурі міста Харкова стало відомо з касаційної скарги ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на постанову Харківського апеляційного господарського суду по справі №46/26-08 за №Хр-21/2-2340 від 28.07.2009, що надійшла до прокуратури міста Харкова 31.07.2009, що підтверджується витягом з книги обліку вхідної кореспонденції прокуратури м. Харкова та печаткою вхідної кореспонденції на такій касаційній скарзі, копії яких містять в матеріалах справи (т. 2, а.с. 38-43).
Згідно з поясненням позивача-1, останній був обізнаний про існування спірного договору з ухвали Господарського суду міста Харкова від 13.03.2012, якою було залучено Фонд державного майна до участі у справі № 5023/226/12 в якості відповідача та отримана останнім 23.03.2012 (копія вказаної ухвали наявна в матеріалах справи - т. 2, а.с. 46-50).
Що ж до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, то з пояснень останнього вбачається, що позивач-2 також отримав інформацію про наявність спірного договору з ухвали Господарського суду Харківської області від 27.07.2011 у справі № 5023/4975/11, якою залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області до участі в зазначеній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Отже, судом встановлено, що про наявність спірного Іпотечного договору прокуратурі міста Харкова (яка звернулася з даним позовом до суду 16.07.2012 згідно з штампом поштової установи на конверті відправлення на адресу Господарського суду міста Києва) стало відомо з касаційної скарги ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на постанову Харківського апеляційного господарського суду по справі №46/26-08 за №Хр-21/2-2340 від 28.07.2009, яка надійшла до прокуратури міста Харкова 31.07.2009, що підтверджується витягом з книги обліку вхідної кореспонденції прокуратури м. Харкова та печаткою вхідної кореспонденції на такій касаційній скарзі. У зв'язку із цим, заступник прокурора міста Харкова звернувся з даним позовом про визнання Іпотечного договору від 19.02.2009 недійсним в межах строку позовної давності.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідачів підлягає стягненню солідарно в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1.609,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Іпотечний договір, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Ольга» та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» 19.02.2009, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №514.
3. Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства «Ольга» (61125, м. Харків, вул. Малом'ясницька, 9/11, код ЄДРПОУ 30236375) та Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 01.02.2013.
Судді: Ониськів О.М. (головуюча)
Бондарчук В.В.
Привалов А.І.