Справа № 2034/7752/2012
Провадження № 2/635/126/2013
25 січня 2013 року смт. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Назаренко О.В.,
за участі секретаря Єфремової К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
установив:
11.02.2008 року до суду подано позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-тя особа 1-ша Державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області, в якому позивачі просять суд надати їм додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_4, яка померла 14 лютого 2007 року.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 січня 2010 року вимоги позивачів задоволені, але ухвалою суду від 18 червня 2012 року за заявою відповідача заочне рішення скасоване.
В судовому засіданні представник позивачів пояснила, що батько позивачів ОСОБА_5 помер 24.07.2005 року, в зв'язку з чим позивачі отримали право спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_4, але не знали про її смерть, і тільки після того, як в січні 2008 року отримали листа із нотаріальної контори Харківського району Харківської області, звернулись до суду із позовом про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Останні місяці до отримання листа позивачі не мали можливості за сімейними обставинами і станом здоров'я звернутися до нотаріально контори із завою про прийняття спадщини, а тому представник позивачів просила суд позов задовольнити.
Відповідач і представник відповідача просили суд відмовити в задоволенні позову, пояснивши, що позивачі мали можливість дізнатися про смерть бабусі, але не зробили цього, за життя не цікавились станом її здоров'я і не надали суду доказів того, що строк на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини був пропущений з поважних причин.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення представника позивачів, відповідача і представника відповідача, дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до наданих суду копій свідоцтв про народження ІІІ-ЖС № 343167 і ІІ-ЖС № 342463, виданих відповідно 1.09.1987 року і 24.10.1978 року відділом ЗАГС м. Енергодар підтверджено, що позивачі є дочками ОСОБА_5. Зміна прізвищ позивачів підтверджується відповідними довідками відділу реєстрації актів громадянського стану і копіями свідоцтв про шлюб і розірвання шлюбу.
ОСОБА_5 помер 24.07.2005 року, що підтверджено копією свідоцтва про смерть І-ВЛ № 020352, виданим Вільхівською сільською радою Харківського району Харківської області, тобто він помер раніше матері ОСОБА_4, яка померла 14 лютого 2007 року. За таких обставин, відповідно до ст. 1266 ЦК України позивачі спадкоємцями першої черги після смерті бабусі ОСОБА_4, яка померла 14 лютого 2007 року.
При заочному розгляді справи суд задовольнив вимоги позивачів з тих підстав, що відповідно до наданих позивачами доказів суд вважав доведеним, що відповідно до листа Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області від 29.01.2008 року позивачі повідомлені про те, що ОСОБА_6 - бабуся позивачів, померла 14 лютого 2007 року і після її смерті залишилася спадщина, яка складається із будинку, земельної ділянки і автомобілю і позивачам запропоновано звернутися до суду для вирішення питання про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначеного листа позивачі отримали у лютому 2008 року і протягом 10 днів звернулися до суду із позовом. Ці обставини підтверджені копією листа держнотконтори і копією поштового конверту, з якого встановлено, що позивачі проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Але, при новому розгляді справи, отримавши копію матеріалів спадкової справи суд встановив, що це був другий лист нотаріуса, а вперше повідомлення позивачам про смерть бабусі направлено було значно раніше, а саме 2 жовтня 2007 року. Крім того, відповідач пояснив, що телефоном повідомив позивачів про смерть бабусі до дня її похорон, і такі твердження відповідача не спростовані позивачами ніякими доказами, не надано проти цього і яких-небудь заперечень представником позивачів у судовому засіданні.
Згідно ст. ст. 10,11,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведені норми закону, оскільки позивачі звернулися до суду і посилаються на те, що не знали про смерть бабусі, то таку обставину повинні підтверджувати доказами позивачі. Отже, позивачі також повинні довести, що дізналися про смерть бабусі лише з листа нотаріуса від 29.01.2008 року і не отримували листа нотаріуса від 02.10.2007 року, але таких доказів суду не надано. Крім того, інші обставини, на які позивачі посилались в обґрунтування поважності причин, з яких вони не звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, відбувалися після спливу шестимісячного строку після смерті бабусі позивачів, а тому з огляду на вимоги ст. 1272 ЦК України такі обставини не мають істотного значення для справи.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позивачі не надали суду достатніх доказів поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_4, яка померла 14 лютого 2007 року. Незрозумілим є і зволікання позивачів із зверненням до суду із позовом після отримання листа нотаріуса від 2.10.2007 року, факт існування якого позивачами прихований при зверненні до суду. Не спростовано пояснення відповідача про своєчасне повідомлення позивачів про смерть ОСОБА_4, яка померла 14 лютого 2007 року. Таким чином суд повністю відмовляє позивачам в задоволенні позву за недоведеністю позовних вимог.
На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачами суд відносить за їх рахунок.
Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України, суд
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог - повністю відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивачів.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, без участі яких постановлено рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя: Назаренко О.В.