Справа № 2034/2598/2012
Провадження № 2/635/49/2013
29 січня 2013 року смт. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Назаренко О.В.,
за участі секретаря Єфремової К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю одного із подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності подружжя і поділ майна,
29.02.2012 року до суду подано позов позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в якому позивач просить суд визнати його право особистої приватної на квартиру 3 по вул. Красній в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області.
Ухвалою суду від 14 травня 2012 року до сумісного розгляду із первісним позовом прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, в якому позивач просила суд визнати спірну квартиру спільним сумісним майном подружжя і в порядку поділу майна подружжя, із урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, визнати за позивачем право власності на 2/3 квартири, що в Харківській області, Харківському районі, АДРЕСА_1, а за позивачем визнати право власності на 1/3 частину цієї квартири.
В судовому засіданні позивач і представник позивача підтримали вимоги за первісним позовом, повністю не визнали зустрічні позовні вимоги, пояснивши, що спірна квартира куплена під час шлюбу виключно на кошти позивача, які він заробив до шлюбу, зберігав на банківських рахунках, періодично закриваючі рахунки для купівлі готівки в іноземній валюті, заробляючи на коливаннях курсу долара. Крім того, позивач стверджував, що квартира купувалась не для потреб сім'ї, а для проживання сестри позивача, яка потребувала лікування в м. Харкові.
Відповідач і представник відповідача не визнали первісного позову, повністю підтримали зустрічні позовні вимоги, пояснивши, що квартира купувалась на сумісні кошти подружжя, в тому числі подаровані на весілля, частково на позичені кошти, а тому відповідач вважає спірну квартиру спільною сумісною власністю. При поділі цього майна просила врахувати інтереси неповнолітньої дитини, відійти від рівності часток подружжя, задовольнивши зустрічний позов в повному обсязі.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, представників сторін, показання свідків, дослідивши надані суду докази, судом встановлені наступні обставини.
Сторони зареєстрували шлюб 19 листопада 2008 року, про що видано свідоцтво про шлюб І-ВЛ № 109712 актовий запис 1032.
Спірна квартира куплена на ім'я позивача ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 3 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_3 реєстровий № 2429.
За загальними правилами, встановленими ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Довідками з місць роботи позивача і відповідача підтверджено, що сторони мали постійні доходи, а відповідач перебувала з 2009 року у відпустці по догляду за неповнолітнім сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони і свідки підтвердили, що на час реєстрації шлюбу сторони проживали на орендованій квартирі, тому суд не приймає до уваги твердження позивача і свідків з його боку, які намагались довести, що квартира купувалась не для сім'ї, а для проживання там сестри позивача, бо об'єктивно підтверджено постановою про відмову в порушення кримінальної справи від 5 березня 2012 року, що сестра позивача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, лише в січні 2008 року вселилась в спірну квартиру, яку сторони купили на сумісні кошти, в зв'язку з чим виник конфлікт.
Твердження позивача, що квартира куплена виключно на його кошти не підтверджується наданими суду доказами.
Згідно ст. ст. 10,11,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом були витребувані відомості з банківських рахунків позивача, з яких встановлено, що 13.10.2008 року позивач закрив рахунок в ПАТ «Мегабанк» і отримав готівкою 45000 гривень. Ця подія відбулась за місяць до одруження. Доказів того, що позивач саме цю суму використав в повному обсязі для купівлі доларів США та євро суду не надано, відповідні документи, що підтверджують факт купівлі іноземної валюти суду не надані. Показання свідків про те, що позивач купив долари США та євро і зберігав готівкою суд вважає сумнівними. Такі показання можливо використати лише для припущення про можливість наявності таких подій, однак ці припущення не можуть бути підставою вважати доведеними обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог. Протягом 2010 - 2011 року на ім'я позивача відривались і закривались короткострокові депозитні рахунки в ПАТ «ПриватБанк» в доларах США та євро. Однак ці події відбувалися під час перебування сторін у шлюбі. Оскільки достовірних доказів того, що ці кошти є особистими коштами позивача суду не надано, то за правилами ст. 60 СК України такі грошові кошти слід вважати спільним сумісним майном подружжя. Крім того доведено, що відповідач з жовтня 2008 року до серпня 2009 року мала постійний дохід на загальну суму 22922 гривні, а з вересня 2009 року по вересень 2010 року подружжя отримали допомогу в зв'язку з народженням дитини на суму 12240 гривень. Безпосередньо перед укладенням договору купівлі-продажу спірної квартири позивачем з дозволу відповідача укладено договір позики грошових коштів на суму 48600 гривень. При цьому слід зазначити, що відповідач піддала сумніву походження таких коштів, припускаючи, що сторонами позичені були кошти, які і так належали подружжю, тому давати оцінку щодо дійсності такого договору і достовірності обставин, пов'язаних з його укладенням суд не має права, оскільки це виходить за рамки позовних вимоги і не визнається одним із його учасників.
Не спростовано в судовому засіданні і підтверджено показаннями свідків посилання відповідача на отримання грошових коштів у подарунок на весілля. Не встановлено в судовому засіданні, що сторони мали особливу домовленість про визначення часток кожного із подружжя у майні, набутому у шлюбі.
Наведені обставини дають підстави суду вважати недоведеними вимоги позивача за первісним позовом про те, що спірна квартира придбана у шлюбі лише за особисті кошти позивача, а тому за загальними правилами, встановленими ст. 60 СК України суд вважає доведеним, що все майно і грошові кошти, набуті сторонами у шлюбі є спільною сумісною власністю сторін. З цих підстав суд відмовляє повністю в задоволенні первісного позову і задовольняє вимогу відповідача за зустрічними позовними вимогами, а саме визнає квартиру, що розташована в Харківській області, Харківському районі, АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_2.
Інша частина позовних вимог відповідача за зустрічним позовом підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 69,70 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Сторони не мають домовленості про порядок поділу майна і визначення розміру часток у спільному сумісному майні, тому визначення розміру часток співвласників спірної квартири необхідно провести у судовому порядку. Незважаючи на те, що з відповідачем проживає неповнолітній син, суд вважає недоведеним наявність підстав для відступу від принципу рівності часток подружжя у спірній квартирі, або для збільшення частки відповідача, а тому в порядку поділу майна подружжя суд керується загальними підставами принципу рівності часток подружжя в спільній сумісній власності на спірну квартиру і визнає за відповідачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що розташована в Харківській області, Харківському районі, АДРЕСА_1. Інша частина позовних вимог за зустрічним позовом задоволенню не підлягає за недоведеністю. При цьому суд вважає зайвим вирішення питання про визнання за позивачем права власності на іншу половину квартири, оскільки ця частина належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності згідно договору купівлі-продажу.
На підставі ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам суд розподіляє судові витрати таким чином: судові витрати, понесені ОСОБА_1 - віднести за його рахунок, стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 375 гривень, іншу частину судових витрат, понесених ОСОБА_2 - відносить за її рахунок.
Судові витрати, понесені ОСОБА_1 - віднести за його рахунок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 375 (триста сімдесят п'ять) гривень, іншу частину судових витрат, понесених ОСОБА_2 - віднести за її рахунок.
Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України, суд
ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог - повністю відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Квартиру, що розташована в Харківській області, Харківському районі, АДРЕСА_1 визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_2.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що розташована в Харківській області, Харківському районі, АДРЕСА_1.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Судові витрати, понесені ОСОБА_1 - віднести за його рахунок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 375 (триста сімдесят п'ять) гривень, іншу частину судових витрат, понесених ОСОБА_2 - віднести за її рахунок.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, без участі яких постановлено рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя: Назаренко О.В.