Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" листопада 2006 р. 12:00 Справа № АС-42/578-06
вх. № 12459/1-42
Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.
за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.
представників сторін :
позивача - Баришевський О.В. (дов.), Саган В.М. (дов.), В*юнник О.Б. (дов.).
відповідача - Кизим Т.В. (дов.), Чуб А.Л. (дов.).
по справі за позовом ТОВ "Оскол", м. Куп'янськ Харківської області
до Куп'янської ОДПІ Харківської області, м. Куп'янськ Харківської області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Позивач просить суд визнати нечинними податкові вовідомлення-рішення Куп*янської ОДПІ від 26.09.06р. №0000322310/3 про визначення податкового зобов*язання з ПДВ на суму 111995,0грн., в т.ч. 74663,0грн. основний платіж та 37332,0грн. штрафних санкцій, №0000702310/3 про визначення податкового зобов*язання з ПДВ на суму 559968,34грн., в т.ч. 373312,56грн. основного платежу та 186655,78грн. штрафних санкцій, як такі, що суперечать чинному законодавтсву та дійсним обставинам справи.
Відповідач проти позову заперечує повністю, свої заперечення виклав у відзиві на позов.
Як вбачається з матеріалів справи, Куп*янською ОДПІ була проведена планова документальна перевірка дотриманая вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.01.05 по 31.12.05.р.
За результатами перевірки складено Акт від 30.03.06 №366/23-31507031, в якому зокрема зазначено, що Позивачем порушено вимоги абз.1 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ за червень м-ць 2005 р. на суму 74.663,00 грн., в зв*язку з чим було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322310/0, яким було визначено податкове зобов*язання з ПДВ на суму 111995,0грн., в т.ч. 74663,0грн. основний платіж та 37332,0грн. штрафних санкцій. Позивач вказане рішення оскаржив в адміністративному порядку.
За результатами повторної скарги позивачу було додатково донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 559968,34 грн (373312,56 грн - основний платіж, 186655,78 грн -фінансова санкція). Така сума податкового зобов'язання була визначена податковим повідомленням-рішення відповідача від 10.07.06 №0000702310/2.
Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "Оскол" було подано повторну скаргу. Рішенням ДПА України від 20.09.06 №9548/6/25-0515 повторна скарга залишена без змін. При цьому позивачу були направлені спірні податкові повідомлення-рішення, відповідача від 26.09.06 №0000322310/3 та №0000702310/3.
Як зазначено в акті перевірки, підставою для такого нарахування став той факт, що ТОВ «Оскол» було укладено з ТОВ «Інторія» договір міни, предметом якого було обмін одного товару (цукру-піску) на інший товар (векселі, емітовані третіми особами). На виконання умов договору міни позивачем було передано товар (цукор-пісок на суму 2239877,80 грн. без ПДВ) та нараховано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 447975,56 грн; також у відповідності до зазначеного договору позивачем було отримано товар (векселі, емітовані третіми особами, на суму 2239877,80 грн. без ПДВ) та нараховано податковий кредит з ПДВ у розмірі 447975,56 грн.
Відповідачем, з посиланням на п.4.8 ст.4 Закону «Про ПДВ», зроблено висновок, що ПДВ не додається до номіналу векселя, та не може формувати податковий кредит у покупця. На підставі викладеного перевіряючими зроблено висновок, що ПДВ має враховуватись в номінальній вартості векселя, а не додаватись до номіналу векселя, а тому позивачем завищено податковий кредит на суму 74663,00 грн (447975,56 - 2239877,80*20%/120%=74663,00 грн).
ДПА у Харківській обл. у своєму рішенні від 05.07.06 №2574/10/25-010 про результати розгляду повторної скарги з посиланням на п.4.8 ст.4 Закону «Про ПДВ» зазначило, що ПДВ взагалі не може нараховуватись на векселі та відповідно не може формувати податковий кредит у платника ПДВ, який отримує такий вексель, а тому вважає, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, нарахованого контрагентами на векселі, у розмірі 447975,56 грн.
Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що відповідно до п.3.1 ст.З Закону «Про ПДВ» об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Пунктом 1.4 ст.1 Закону «Про ПДВ» встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари. При цьому відповідно до п. 1.17 ст.1Закону «Про ПДВ» термін «товари» розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Пунктом 1.6 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що при передачі векселя, емітованого третьою особою, за бартерних договором в обмін на інший товар в цілях оподаткування такий вексель вважається товаром а така операція є об'єктом оподаткування ПДВ.
У відповідності до п.4.1 та 4.2 ст.4 Закону «Про ПДВ» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайні ціни. В договорах була чітко визначена договірна вартість товару (векселів) і вона є не нижчою ніж звичайна ціна.
Відповідно до п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону «Про ПДВ» податок становить 20 відсотків бази оподаткування, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону «Про ПДВ» "поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Отже контрагент (ТОВ "Інторія"), що передавав Позивачу векселі, правомірно нарахував податкові зобов'язання з ПДВ на номінальну вартість векселів, видав податкову накладну, включив ці суми до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ, а тому і Позивач правомірно відобразив податковий кредит по зазначеному товару (векселях).
Стосовно приписів абзацу 3 п.4.8 ст.4 Закону України «Про ПДВ», згідно з яким для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів, позивач зазначає, що у відповідності до ст.З Закону України «Про систему оподаткування» обов'язковими складовими елементами будь-якого податку є зокрема нормативне визначення:
платника податку і збору (обов'язкового платежу);
об'єкта оподаткування;
ставок додатку і збору (обов'язкового платежу);
строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.
Пункт 4.8 Закону «Про ПДВ» розміщено в ст.4, яка має назву «База оподаткування». Отже цей пункт регулює виключно порядок визначення бази оподаткування саме товарів при їх поставці під забезпечення боргових зобов'язань покупця, і жодним чином не визначає об'єкт оподаткування. Пункт 4.8 ст.4 Закону «Про ПДВ» стосується виключно операцій з видачі (емісії) векселя (тобто первісного вручення векселя, складеного однією особою на користь іншої особи - векселедержателя або ремітента) і в сукупності з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону «Про ПДВ» цю норму необхідно розмітити так, що в цілях оподаткування видача (емісія) векселя не вважається оплатою товару та не надає права емітенту такого векселя вимагати бюджетного відшкодування.
Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.З Закону «Про ПДВ» визначено, що не є об'єктом оподаткування виключно операції з емісії, погашення та продажу за грошові кошти цінних паперів, а також обміну одних цінних паперів на інші, отже операції з обміну цінних паперів на товар підлягають оподаткування в загальному порядку.
Також позивач вказує на те, що правомірність його дій також підтверджена висновком спеціалістів-економістів КНДІСЕ від 10.07.06 №5895.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Оскол" було укладено договір міни від 03.06.2005р. №БС0306/2005 з ТОВ "Інторія", предметом якого є обмін товарами, а саме: ТОВ "Оскол" передає у власність ТОВ "Інторія" товар (цукор-пісок) на суму 1 2687853,37 грн., в т.ч. ПДВ - 447975,56 гри., а ТОВ "Інторія" передає у власність ТОВ "Оскол" товар ( простий вексель №321842004802, емітент ТОВ ФСП "Агро", номінальна вартість 2239877,80 грн.) загальною вартістю 2687853,36 грн., в т.ч. ПДВ - 447975,56 грн. За умовами договору грошові розрахунки між сторонами договору не проводяться, сторони набувають права як покупця, так і постачальника.
На отриманий від ТОВ "Інторія" вексель позивач отримав податкову накладну №0306-06 від 03.06.05р. на суму 2239877,80грн. та ПДВ - 447975,56грн. та включив суму податку до податкового кредиту за червень 2005р. При цьому сума податку на додану вартість нарахована на номінальну вартість векселя.
Позивачем до матеріалів справи надано копії документів , отриманих від ТОВ "Інторія", згідно яких вбачається, що за виписаною податковою накладною №0306-06 було нараховано податкові зобов*язання з ПДВ в розмірі 447975,56грн. Дані про нарахування відображені у книзі обліку прдажу товарів (робіт, послуг) - запис №50, у декларації з ПДВ за червень 2005р. - рядок 1 та 9, колонка Б.
До наведених вище господарських операцій застосовуються наступні норми законодавства.
Векселі є цінними паперами відповідно до ст.З та гл.5 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.1991р.: "Відповідно до цього Закону в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:...векселі..."
Цінні папери є товаром відповідно до п.1.6. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" : "Товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення."
Згідно з п.п.3.2.1 п.3.2 ст.З Закону України "Про податок на додану вартість" "Не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності..."
Між ТОВ "Оскол" та ТОВ "Інторія" укладений договір міни, тобто -бартерний.
Господарська операція отримання ТОВ "Оскол" від ТОВ "Інторія" векселів, емітованих третьою особою, в обмін на цукор-пісок, визначається як бартерна.
Відповідно до п. 1.19. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" : "Бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг)."
Відповідно до частини першої п. 1.31 цього Закону продаж товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання.
Передача векселів у рахунок оплати за придбані товари, виконані роботи або одержані послуги передбачає перехід права власності на них від продавця до покупця і тому є операцією з продажу товарів. Такі операції відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З Закону про ПДВ є об'єктом оподаткування цим податком.
Суд зазначає, що вексель у податкових відносинах має інший ніж розрахунковий документ юридичний характер.
Зокрема, для цілей оподаткування відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вексель як цінний папір, що використовується у будь-яких операціях (крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення), є товаром.
Згідні з пунктом 1.19 зазначеного Закону проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій ніж грошова, є бартером (товарним обміном).
Контрагент позивача - ТОВ"Інторія" належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними в установленому законом порядку договіру міни від 03.06.2005р. №БС0306/2005; оскільки позивач не відчужував цінні папери іншим особам, тому господарську операцію позивача за договором міни неможливо класифікувати як торгівлю цінними паперами.
Суд не приймає твердження відповідача стосовно порушення позивачем вимог абз.3 п.4.8 ст.4 Закону України "Про ПДВ", згідно з яким для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів, оскільки пункт 4.8 Закону «Про ПДВ» розміщено в ст.4, яка має назву «База оподаткування». Отже цей пункт регулює виключно порядок визначення бази оподаткування саме товарів при їх поставці під забезпечення боргових зобов'язань покупця, і жодним чином не визначає об'єкт оподаткування. Пункт 4.8 ст.4 Закону «Про ПДВ» стосується виключно операцій з видачі (емісії) векселя (тобто первісного вручення векселя, складеного однією особою на користь іншої особи - векселедержателя або ремітента) і в сукупності з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону «Про ПДВ» цю норму необхідно розмітити так, що в цілях оподаткування видача (емісія) векселя не вважається оплатою товару та не надає права емітенту такого векселя вимагати бюджетного відшкодування.
Щодо посилання Відповідача на п.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.01 №135, згідно з якою вексель є розрахунковим документом, суд зазначає, що ця Інструкція втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, в зв'язку з затвердженням нової Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Нова інструкція вже не визначає вексель платіжним інструментом.
Щодо посилання Відповідача на Декрет КМ України від 19.02.93 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» згідно з яким вексель є валютною цінністю, а тому згідно з п.п.3.2.4 п.3.2 ст.З Закону «Про ПДВ» операція з обігу векселя як валютної цінності не є об'єктом оподаткування, суд зазначає, що таке твердження є неправомірним, так згідно п.2 ст.1 Декрету КМ України від 19.02.93 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютними операціями є операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України, а оскільки бартерний договір був укладений між резидентами і у валюті України, то операція з передачі векселя не є операцією з валютними цінностями. Крім того, посилання на п.п.3.2.4 п.3.2 ст.З Закону «Про ПДВ» є необгрунтованим, оскільки наявна конкуренція норм права між загальною нормою цього підпункту (тобто операції з обігу валютних цінностей звільнені від оподаткування), та спеціальною нормою п.п.3.2.1 п.3.2 ст.З Закону «Про ПДВ» (тобто стосовно векселів є звільненими лише операції з їх видачі, погашення, продажу за грошові кошти, обміну на інші цінні папери). Згідно з загальноприйнятими правилами усунення конкуренції між загальної та спеціальною нормою застосуванню підлягає саме спеціальна норма права.
Наведене підтверджується висновком №5895 від 10.07.06р. спеціалістів-економістів КНДІСЕ, судовою практикою, яка викладена в судових рішеннях ВГСУ від 09.06.04р. по справі №2-15/15290-2003, Верховного Суду України від 24.02.04р., від 27.04.04р. по справі №3-844к04, від 20.04.04р., від 31.05.05р. по справі №32/370, ВГСУ від 02.09.04р. по справі №2-15/7907-03, ВАСУ від 26.07.06р. по справі №33/233-29/17.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Позовні вимоги задовльнити.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Куп"янської об"єднаної ДПІ у Харківській області № 0000322310/3 від 26.09.2006р., № 0000702310/3 від 26.09.2006р.
Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ "Оскол", код 31507031, державне мито в сумі 3,40 грн.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі виготовлена 04.12.2006р.
Суддя Яризько В.О.