Справа № 0308/16410/12 провадження № 22-ц/773/240/13 Головуючий у 1 інстанції:Плахтій І.Б.
Категорія: 27 Доповідач: Антонюк К. І.
28 січня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Антонюк К.І.,
суддів -Веремчук Л.М., Овсієнка А.А.,
при секретарі -Масляній С.В.,
з участю: позивача -ОСОБА_1,
представника позивача -ОСОБА_2,
представників відповідача -Поперецького О.В., Іванюка О.В., Кокольського С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «ВТБ Банк»про повернення банківського вкладу (депозиту) та зустрічним позовом ПАТ «ВТБ Банк»до ОСОБА_1 про визнання договорів банківського вкладу недійсними, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача ПАТ «ВТБ Банк»на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2012 року,
ОСОБА_1 03.10.2012 року звернувся до суду з позовом до ПАТ «ВТБ Банк»про повернення банківського вкладу. Вимоги обґрунтовані тим, що між ним та відповідачем 08.07., 18.07., 22.07.2011 року укладено п'ять договорів банківського вкладу, за якими він вніс в касу банку 200 000 грн., а банк зобов'язувався повернути вклад у визначені в договорах терміни та сплатити проценти в розмірі 20% місячних за користування вкладом. В зв'язку з тим, що банк зобов'язань не виконав, просив стягнути з відповідача суму вкладів в розмірі 200 000 грн., проценти за період з 08.11.2011 року по 30.09.2012 року в сумі 594 193,54 грн., три проценти річних в сумі 5 500 грн., 2000 грн. інфляційних втрат.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги, просив стягнути вклад в сумі 200 000 грн., 632 903,21 грн. процентів за користування вкладом з 01.01.2011 року по 12.11.2012 року, три проценти річних в сумі 6000 грн., 2200 грн. інфляційних витрат (а.с. 99).
В зустрічній позовній заяві ПАТ «ВТБ Банк» просив визнати недійсними договори банківського вкладу, укладені між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1:
- від 08.07.2011 року на суму вкладу 50 тис. грн.;
- від 18.07.2011 року на суму вкладу 50 тис. грн.;
- від 22.07.2011 року на суму вкладу 19 тис. грн.;
- від 22.07.2011 року на суму вкладу 24 тис. грн.;
- від 22.07.2011 року на суму вкладу 57 тис. грн.
Позов обґрунтовано тим, що договори банківського вкладу та квитанції про внесення грошових коштів не містять всіх необхідних реквізитів, процентна ставка по депозитах значно завищена та не відповідає рішенню Комітету з управління активами та пасивами, яке є обов'язковим для виконання всіма структурними підрозділами банку, в автоматизованій банківській системі надходжень готівкових коштів не зареєстровано, тому вважають, що грошові кошти в банк для розміщення їх на депозити не надавались, кошти були надані ОСОБА_6, якою від імені банку були підписані договори банківського вкладу, як фізичній особі в якості позики. З підстав, передбачених ст. 234 ЦК України, вважають зазначені угоди слід визнати недійсними.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «ВТБ Банк»на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 200 000 грн. за договорами банківського вкладу від 08.07.2011 року, 18.07.2011 року та 22.07.2011 року, 116 129 грн. відсотків за користування депозитом, три проценти річних в розмірі 6000 грн., всього 161 850,25 грн., судовий збір в дохід держави в розмірі 3219 грн.
В решті позову відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ПАТ «ВТБ Банк»до ОСОБА_1 про визнання договорів банківського вкладу недійсними відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови в його позові та стягнути з ПАТ «ВТБ Банк»на його користь кошти в сумі 779546 грн., апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк»просив відхилити.
Відповідач ПАТ «ВТБ Банк», покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, а позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк»задовольнити.
В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просили задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 з наведених в ній підстав та відхилити апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк».
Представники ПАТ «ВТБ Банк»Іванюк О.В., Поперецький О.В., Кокольський С.І. підтримали подану банком апеляційну скаргу, просили відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1
Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк»слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів за користування вкладами слід змінити, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що в липні 2011 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»в особі заступника директора відділення «Соборність»ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності №87 від 31.01.2011 року, та ОСОБА_1 укладено п'ять договорів банківського вкладу, за умовами яких вкладник передав, а банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти та зобов'язувався виплатити вклад та процентну ставку за вкладом 20% місячних, а саме за договором від 08.07.2011 року вкладник передав банку 50 тис. грн. зі строком його розміщення -90 днів (а.с.5), за договором від 18.07.2011 року передано 50 тис. грн. на строк -90 днів (а.с. 9), за договором від 22.07.2011 року передано 24 тис. грн. на строк -90 днів (а.с. 10), за договором від 22.07.2011 року передано 57 тис. грн. строком до 18.10.2011 року (а.с. 11), за договором від 22.07.2011 року передано 19 тис. грн. на строк -90 днів (а.с. 6). Договори банківського вкладу підписані сторонами та скріплені печаткою банку.
Квитанціями від 08.07.2011 року, від 18.07.2011 року підтверджено, що ОСОБА_1 внесено готівку в касу ПАТ «ВТБ Банк». 08.07.2011 року -50 тис. грн. (а.с. 4), 18.07.2011 року -50 тис. грн., 22.07.2011 року -57 тис. грн., 24 тис. грн., 19 тис. грн. (а.с. 12,13,3). В квитанціях зазначено найменування банку, його код 321767, дату здійснення касових операцій, квитанція містить підпис працівника банку, який прийняв готівку від ОСОБА_1 та штамп банку.
По закінченню дії договорів ОСОБА_1 неодноразово звертався до відділення «Соборність»з вимогами щодо повернення вкладів.
Проведеною перевіркою відділенням Луцька регіональна дирекція ПАТ «ВТБ Банк»за зверненням позивача щодо неповернення вкладу та з наданих ним оригіналів договорів банківського вкладу, квитанцій встановлено, що в автоматизованій банківській системі не зареєстровано депозитних договорів з ОСОБА_1, не зареєстровано надходжень готівкових коштів в касу відділення, про що свідчить акт перевірки від 02.10.2012 року (а.с. 41-44).
Відмовляючи в позові щодо визнання договорів банківського вкладу фіктивними суд першої інстанції виходив з того, що на виконання правочину -договорів банківського вкладу позивачем ОСОБА_1 передано майно, тому такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Також суд прийшов до висновку, що між сторонами укладені договори банківського вкладу з додержанням письмової форми правочину, надані позивачем квитанції підтверджують внесення готівкових коштів.
Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам та нормам матеріального права, якими врегульовані ці правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року N 516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується також договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми.
Відповідно до пункту 8 глави 2 розділу III Інструкції про касові операції в банках України після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою.
Відповідно до довіреності від 31.01.2011 року, наданої ПАТ «ВТБ Банк»та підписаної головою правління Пушкарьовим В.В., ОСОБА_6 мала право укладати від імені банку договори банківського вкладу (депозиту), та всі інші документи направлені на їх виконання (а.с. 159).
Отже, договори банківського вкладу укладені та підписані зі сторони банку уповноваженою на це особою -заступником директора відділення «Соборність»ПАТ «ВТБ Банк»ОСОБА_6 Квитанції про внесення готівки в касу ОСОБА_1 містять всі необхідні реквізити, передбачені пунктом 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції, а тому зазначені документи є належними доказами, які підтверджують додержання вимог закону при укладенні договорів банківського вкладу та внесення готівки в банк на виконання цього договору.
Згідно із пунктом 2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.
При цьому частина третя статті 1058, частина друга статті 1068 ЦК України встановлюють, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.
Отже, згідно із наведеними нормами відкриття відповідних рахунків та облікування на них грошових коштів у національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, саме банк зобов'язаний відкрити рахунок та зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність реєстрації договорів банківського вкладу, відсутність рахунків, необлікування грошових коштів на рахунку банку не можна вважати недодержанням письмової форми правочину та ці обставини не свідчать про його фіктивність, оскільки зазначені дії зобов'язаний був здійснити банк, а не вкладник.
Письмова форма договору банківського вкладу, укладена уповноваженою особою банку з дотриманням вимог закону спростовує доводи апелянтів щодо передачі грошових коштів позивачем ОСОБА_1 ОСОБА_6 як фізичній особі.
Перебування ОСОБА_6 у відпустці з 11.07.2011 року по 27.07.2011 року не є обставиною, яка виключала укладення відповідних угод, оскільки її повноваження не були припинені, крм того представники ПАТ «ВТБ Банк»визнали, що угоди підписані ОСОБА_6 та скріплені печаткою банку.
Касові документи -квитанції містять обов'язкові реквізити, передбачені Інструкцією, тому відсутність в квитанціях їх номеру, зазначення коду банку не у відповідній графі, наявність підпису ОСОБА_6, яка на підставі довіреності вправі була вчиняти дії на виконання угод, не є істотними обставинами і не дають підстав, передбачених законом для визнання правочину фіктивним.
В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «ВТБ Банк»Іванюк О.В. підтвердив відповідність наявних у справі копій договорів банківського вкладу та квитанцій оригіналам цих документів, які були надані позивачем ОСОБА_1 банку при проведенні внутрішньої перевірки щодо заключення угод.
Акт перевірки від 02.10.2012 року свідчить про наявність оригіналів документів у відповідача ПАТ «ВТБ Банк»(а.с. 41).
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних банком договорів банківського вкладу.
Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно із ч.2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і при порушенні боржником грошового зобов'язання сплачує 3 % річних, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший %.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, відповідно до зазначених норм закону та встановлених в судовому засіданні обставин, суд першої інстанції правильно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення суми вкладу в розмірі 200 000 грн.
Проте, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з банку процентів 20% місячних за користування вкладом на період дії договорів на суму -116 129 грн.
Відповідно до ч.2 ст.1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього кодексу).
Частиною другою ст.633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч.6 ст.633 ЦК України умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Підприємець не має права надавати перевагу одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом (п.3 ст. 633 ЦК України).
Відповідно до п.п. 1.5, 2.6 Положення про порядок здійснення банками України вкладних операцій особливості залучення грошових коштів на вклади регулюються внутрішніми положеннями банків. Крім цього, відповідно до п. 1.9 Положення банки самостійно встановлюють процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями і зобов'язані установлювати однакові типові угоди договору банківського вкладу (депозиту) (п. 2.6 Положення).
Рішенням Комітету з управління активами та пасивами ПАТ «ВТБ Банк»від 25.05.2011 року №24, та від 13.07.2011 року №33 встановлена процентна ставка за депозитом від 30 днів до 90 днів в розмірі 6% річних (а.с. 56-61).
В судовому засіданні позивачем не надано обґрунтувань та доказів того, що він має право передбачене законом на отримання пільги щодо збільшення процентної ставки вкладу, яке існує в банку, тому відповідно до вищезазначених норм закону умови договорів банківського вкладу щодо встановлення в договорах розміру процентної ставки -20% місячних замість 6% річних суперечить вимогам ч.2 ст.633 ЦК України, яка забороняє при укладенні публічних договорів надавати переваги одним споживачам перед іншими, тому ці умови є нікчемними, а отже вони не породжують та не створюють будь-яких юридичних наслідків. Тому процентна ставка -20% місячних не може бути застосована, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
В зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду в частині стягнення 116 129 грн. процентів за користування вкладом, підлягає змінні зі зменшенням розміру стягнень з ПАТ «ВТБ Банк»процентів за користування вкладом за період дії договорів банківського вкладу в користь ОСОБА_1 до 2932,10 грн., виходячи з наступного розрахунку та процентної ставки, яка встановлена банком для депозитних вкладів на строк від 30 до 90 днів -6% річних.
За договором від 08.07.2011 року підлягає стягненню -737,70 грн. (50 000/100х6:366х90).
За договором від 18.07.2011 року підлягає стягненню -737,70 грн. (50 000/100х6:366х90).
За договорами від 22.07.2011 року підлягає стягненню -354,10 грн. (24 000/100х6:366х90); 822,30 грн. (57 000/100х6:366х90); 280,30 грн. (19 000/1000х6:366х90).
Загальна сума 3% річних за порушення грошового зобов'язання становить 7463 грн. Судом першої інстанції стягнуто відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України 6000 грн. в межах позовних вимог.
Отже загальна сума, яка підлягає стягненню в користь ОСОБА_1 становить 208 932,10 грн. (200 000 грн. -вклад + 2932,10 грн. -проценти + 6000 грн. -три проценти річних).
Підлягає зменшенню і судовий збір в дохід держави з 3219 грн. до 2089,32 грн.
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування вкладом поза межами дії договорів є безпідставними, оскільки відповідно до змісту ст.ст. 1058,1061 ЦК України проценти нараховуються за час дії договорів.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити. Апеляційну скаргу відповідача ПАТ «ВТБ Банк»задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2012 року в частині стягнення відсотків за договором банківського вкладу та судового збору змінити.
Викласти абзац другий та четвертий резолютивної частини рішення в слідуючій редакції.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в користь ОСОБА_1 банківський вклад в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн., проценти за користування вкладом в розмірі 2932 (дві тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 10 коп., та три проценти річних за порушення грошового зобов'язання в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн., всього -208 932 (двісті вісім тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 10 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в дохід держави 2 089 (дві тисячі вісімдесят дев'ять) грн. 32 коп. судового збору.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий
Судді: