Справа № 2а/0270/5121/12
Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
29 січня 2013 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.
при секретарі: Лозінській Н.В.
за участю представників сторін:
позивач : Тихонюк Сергій Леонідович
відповідач (апелянт) : Лабунець Юлія Володимирівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Тандем СВ" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення- рішення, -
Приватне підприємство "Тандем СВ" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року задоволено адміністративний позов приватного підприємства "Тандем СВ". Не погодившись з прийнятим рішенням, Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Представник Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що 05 жовтня 2012 року посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Тандем СВ» з питань перевірки правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.
В ході проведення перевірки перевіряючими встановлено порушення ПП «Тандем СВ» п.198.6, п. 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарно - матеріальних цінностей у ПП «Спецкомпсервіс» та ПП «ІТ - Сервіс» за липень 2011 року в сумі 32 963,00 грн..
За результатами проведеної перевірки Вінницькою ОДПІ складено акт перевірки № 2397/2204/33263731 від 08.10.2012р. На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000862350 від 24.10.2012 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41 204,00 грн. з них: основного платежу в сумі 32 963,00 грн. та штрафних (фінансові) санкцій - 8 241,00 грн.. (а.с.13).
В основу висновків податкового органу покладено надані ПП «Тандем СВ» на письмовий запит Вінницької ОДПІ про надання інформація та її документального підтвердження від 18.09.2012 року за №36553/10/22-219, належним чином завірені копії первинних документів (банківських виписок, договорів поставки, податкових та видаткових накладних), що були виписані в процесі придбання товарно - матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) у ПП «Спецкомпсервіс» та ПП «ІТ - Сервіс» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, а також акт Вінницької ОДПІ №4039/2330/35762849 від 12.10.2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Спецкомпсервіс» та акт №4043/2330/30744170 від 12.10.2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «ІТ - Сервіс».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правочини приватного підприємства "Тандем СВ" з іншими контрагентами підтверджені податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені Податковим кодексом України. Позивач на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульоване. Первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 16 316,15 грн., які сплачені внаслідок придбання товарно - матеріальних цінностей у ПП «Спецкомпсервіс», відбувалось відповідно до договору поставки №38 від 01 березня 2011 року, укладеного між позивачем та ПП «Спецкомпсервіс».
З вказаного договору видно, що відповідно до п.1 договору предметом поставки є товар представлений окремими рахунками фактурами. Постачання товару здійснюється на умовах усної домовленості, перехід права власності відбувався в момент поставки відповідної партії товару, що оформлялися видатковими накладними.
Придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а саме: видатковою накладною №СК-0000444 від 20 липня 2011 року, податковою накладною №97 від 20.07.2011 року, видатковою накладною №СК-0000443 від 15 липня 2011 року, податковою накладною №72 від 15.07.2011 року, видатковою накладною №СК-0000442 від 07 липня 2011 року, податковою накладною №37 від 07.07.2011 року, платіжним дорученням №308 від 22 липня 2011 року, платіжним дорученням №304 від 21 липня 2011 року, платіжним дорученням №290 від 11 липня 2011 року.
Віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 16 647,04 грн., які сплачені внаслідок придбання товарно - матеріальних цінностей у ПП «ІТ - Сервіс», відбувалось відповідно до договору поставки №86 від 24 січня 2011 року, укладеного між позивачем та ПП «ІТ - Сервіс».
Частина 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає поняття "первинний документ", зокрема це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Положення п.201.1 ст.201 ПК України передбачають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця. У відповідності до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Так, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Положення п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою передбаченою ПК України.
Так, нормами ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.
Позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товарів та послуг, банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 04 лютого 2013 року.
Головуючий суддя Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.