м.Вінниця
22 січня 2013 р. Справа № 2а/0270/5729/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.
представника позивача: Тихонюка С.Л.
представника відповідача: Непийвода І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтпласт"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтпласт" (надалі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.11.2012р. податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Алтпласт" з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Інтер Лауд" за березень 2012р. Перевіркою встановлено порушення ст.ст. 185, 187, 188, 198, 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем завищено суму податкового кредиту з податку за додану вартість за березень 2012р. на суму 12 634 грн. На підставі чого 04.12.2012р. Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення № 0000922330, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 15 793 грн. Оскільки зафіксовані порушення не відповідають дійсності, тому позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення рішення.
Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.
Представник відповідача щодо позову заперечувала та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, у відповідності до письмових заперечень, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
У період з 09.11.2012р. по 15.11.2012р. податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Алтпласт" з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Інтер Лауд" за березень 2012р. результат якої оформлений актом від 20.11.2012р. № 2974/22/37695481. (надалі акт перевірки від 20.11.2012р.) Зокрема, перевіркою встановлено порушення ст.ст. 185, 187, 188, 198, 200 Податкового кодексу України у зв'язку з чим позивачем завищено суму податкового кредиту з податку за додану вартість за березень 2012р. на суму 12 634 грн.(а.с.7-14).
04.12.2012р. Вінницькою ОДПІ на підставі вищевикладених обставин, винесено податкове повідомлення рішення № 0000922330, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 15 793 грн. з них основного платежу 12 634 грн. та 3 159 грн. за штрафними санкціями (а.с.15).
Оскільки зафіксовані порушення не відповідають дійсності, тому позивач звернувся до суду з позовом з захистом своїх прав.
Визначаючись щодо заявлених позовних, суд виходив з наступного.
Так, п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положення п.79.2 ст.79 ПК України передбачають, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
В ході судового розгляду справи встановлено, що перевірка позивача проводилась на підставі наказу Вінницької ОДПІ від 09.11.2012р. №2902/22, термін проведення якої становить 3 дні. Представником позивача зазначено, що даний наказ отриманий 12.11.2012р., а тому у позивача була відсутня можливість надати витребовувані документи. Так, судом досліджено даний наказ та встановлено, що перевірка ТОВ "Алтпласт" буде проводитись протягом 3 днів, однак фактично проводилась 5 днів. Більше того, позивач не ознайомився з матеріалами акту перевірки, адже останній датований 20.11.2012р., а не як вказано в повідомленні 16.11.2012р.
Судом досліджено дані факти та встановлено, що несвоєчасність отримання наказу позивачем позбавило право у податкової служби розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Крім того, наказом про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача № 2902/22 від 09.11.2012р. дійсно встановлено термін проведення перевірки 3 дні, тоді як фактично остання проводилась з 09.11.2012р. по 15.11.2012р.
У відповідності до п.86.4 ст.86 ПК України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, що встановлено п.86.8 ст. 86 ПК України.
Надаючи правову оцінку питанню, щодо порядку проведення перевірки позивача та процедуру винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, суд приходить до висновку, що Вінницькою ОДПІ не порушено норми, щодо процедури оформлення результатів перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Стосовно зафіксованих порушень, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, предметом перевірки позивача було нарахування податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012р. по постачальнику ТОВ "Інтер Лауд". Так, згідно поданої до Вінницької ОДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012р. задекларовано всього податкових зобов'язань 71 060 грн. та податкового кредиту 70 537 грн., позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду 523 грн., сума податку на додану вартість яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду 523 грн.
Перевіркою встановлено відсутність у позивача реальної можливості реалізації основних засобів за березень 2012р на загальну суму 75 805 грн. 75 коп., в тому числі по податку на додану вартість 12 634 грн. 29 коп., на запит податкового органу щодо підтвердження взаєморозрахунків підприємства із ТОВ "Інтер Лауд" надано лише договір поставки № 03-02/12, специфікацію, видаткові накладні, податкові накладна, договір відповідального зберігання.
Так, судом надано правову оцінку даним порушенням та встановлено, що у відповідності до договору поставки №03-02/12 від 27.02.2012р. ТОВ "Інтер Лауд" (постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ "Алтпласт", як покупець зобов'язується прийняти та оплатити в строк виробниче обладнання.
У відповідності до ст.772 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На виконання умов вищевказаного договору в матеріалах справи наявні видаткові накладні №НА 00002 від 28.02.2012р., №ЛНА 00003 від 29.02.2012р., податкові накладні №12 від 28.02.2012р., №13 від 29.02.2012р.,
Крім того, у відповідності до договору відповідального зберігання № 1 від 06.03.2012р. поклажодавець (ТОВ "Алтпласт") передає, а зберігач (ТОВ "Інтер Лауд") приймає на відповідальне зберігання автоматичний перемотувальний станок, який буде зберігатись за адресою вул.Радянська,23, смт.Літин, Вінницька область. Згідно до договору відповідального зберігання № 2 від 06.03.2012р. поклажодавець (ТОВ "Алтпласт") передає, а зберігач (ТОВ "Інтер Лауд") приймає на відповідальне зберігання майно згідно з актом прийому - передачі, за адресою вул.Радянська,23, смт.Літин, Вінницька область. У відповідності до акту прийому передачі № 2 від 06.03.2012р. товаром є бункер для перемішування сушки, повітряний компресор марки АВАС, зварювач ножний НІ-450/5.
За приписами ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
В ході судового розгляд справи, представником відповідача акцентовано увагу суду на той факт, що в процесі проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Інтер Лауд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. валютного та іншого законодавства за період 01.07.2009р. по 30.06.2012р. встановлено, що наданні документи на перевірку не можуть вважатись первинними по господарських операцій ТОВ "Інтер Лауд" з ТОВ "Укрпластік" та встановлено відсутність складського приміщення.
Однак, суд вважає, що дане посилання є безпідставним, з огляду на таке по-перше, яке відношення ТОВ "Укрпластік" має до позивача; по-друге яким чином в процесі проведення невиїзної перевірки ТОВ "Алтпласт" встановлено відсутність складських приміщень ТОВ "Інтер Лауд". Також суд відмічає, що в обов'язок доказування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення рішення, даного акту в ході судового розгляду не представлено.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог судом враховано той факт, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" визначено, що внутрішньогосподарський (управлінський) облік це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Разом з тим, ч.2 вищезазначеної норми передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В матеріалах акту перевірки від 20.11.2012р., міститься посилання Вінницької ОДПІ що позивачем при укладенні вищевказаних договорів порушено публічний порядок, він спрямований на заволодіння майном держави, суперечать моральним засадам суспільства.
Так, ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Суд критично відноситься до даного факту, адже достовірних доказів в підтвердження даного факту не представлено.
Також, представником відповідача неодноразово зазначалось, що в процесі перевірки позивача надано лише договір поставки № 03-02/12, специфікацію №1, видаткові накладні № ЛНА-000002 від 28.02.2012р. та 000003 від 29.02.2012р., податкові накладні № 13 від 28.02.2012р. та за № 13 від 29.02.2012р. та договір відповідального зберігання, жодних інших первинних документів не надано.
Згідно до п.85.8 ст. 85 ПК України, посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Тобто, у випадку недостатності документів в ході проведення перевірки платника податків, податковий орган має право отримувати копії документів, що належать до предмета перевірки, в зв'язку з чим, посилання щодо недостатності документів не знаходять свого підтвердження.
Отже, дослідивши матеріли справи в розрізі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що наявні документи підтверджують реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ "Інтер Лауд".
Положення п.198.1 ст.198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено.
Згідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою податковою накладною.
Так, нормами ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.
Положення п.201.1 ст.201 ПК України передбачають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, досліджуючи матеріали справи, на підставі даних правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за березень 2012р., адже встановленні Вінницькою ОДПІ порушення не знайшли свого підтвердження, в ході судового розгляду справи, а відтак податкове повідомлення рішення № 0000922330, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 15 793 грн. підлягає скасуванню.
Суд акцентує увагу відповідача, що у відповідності до п.п.21.1.1 п.20.1 ст. 20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Так, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтпласт" судові витрати на сплату судового збору в сумі 157 грн.93 коп.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 04.12.2012 року № 0000922330.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтпласт" судові витрати в розмірі 157 грн. 93 коп., сплаченого згідно квитанції 102360.14.1 від 12.12.2012р., шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна