8.1.5
Іменем України
01 лютого 2013 року Справа № 812/1217/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мирончук Н.В.
за участі секретаря - Шибаєвої Т.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" про стягнення заборгованості в сумі 18745,83 грн.,-
31 січня 2012 року о 14 годині 05 хвилини до Луганського окружного адміністративного суду надійшло подання Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області державної податкової служби до Державного підприємства "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" про стягнення заборгованості в сумі 18745,83 грн.
В обґрунтування подання заявник зазначив, що відповідач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради та є платником податків.
Відповідач є боржником по сплаті податків до бюджету.
Підприємству було направлено податкову вимогу № 158 від 04.05.2011 року з повідомлення про податковий борг.
У зв'язку з несплатою податкових зобов'язань станом на 31.01.2013 року у підприємства виник податковий борг з:
- податку на додану вартість задекларованих по декларації № 9085094576 від 17.01.2013 року в сумі 7898,00грн.;
- земельного податку, згідно декларації № 9005789228 від 15.02.2012 року в сумі 10847,83 грн.
Сума податкового боргу, яка підлягає стягненню складає 18745,83 грн.
Представник позивача в судове засідання не прибув, одним з пунктів позовних вимог просив суд розглянути справу за його відсутністю .
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час, місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).
Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).
Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).
Платник податків, відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку за землю.
Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України, платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач - ДП «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» зареєстровано в виконавчому комітеті Сєвєродонецької міської ради (а.с.5).
Зазначене підприємство взяте на податковий облік ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області з 26 січня 2006 року за № 32 (а.с.6) та є платником податку на додану вартість (а.с.7).
Відповідачем 17.01.2013 року подано до податкового органу звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року № 9085094576 в якій відповідач самостійно визначив суму податкових зобов'язань, що підлягає сплаті в розмірі 7898,00грн. (а.с.10-11).
Також, відповідачем 15.02.2012 року подано до податкового органу звітну податкову декларацію з плати за землю на 2012 рік, в якій відповідач самостійно визначив суму податкових зобов'язань, що підлягає сплаті в розмірі 29993,97 грн., з яких з січня 2012 року по вересень 2013 року по 2499,50 грн. щомісячно, з жовтня 2013 року по грудень 2012 року по 2499,49 грн. щомісячно. (а.с.12-13).
У зв'язку з несплатою податкового боргу позивачем 15.05.2011 року було вручено відповідачу податкову вимогу № 158 від 04.05.2011 року (а.с.8).
Відповідно до розрахунку боргу, за період з 29.01.2013 року по 31.01.2013 рік за відповідачем числиться заборгованість перед бюджетом у розмірі 18745,83 грн.(а.с.14), що також підтверджується обліковою карткою платника податків (а.с.15-16).
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).
Внаслідок того, що відповідач, станом на дату розгляду та вирішення подання податкового органу про стягнення коштів за податковим боргом, у добровільному порядку борг у сумі 18745,83 грн. не сплатив, вимоги податкового органу про стягнення коштів у сумі 18745,83 грн., суд вважає обґрунтованими, доведеними й такими, що слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Подання Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" про стягнення заборгованості в сумі 18745,83 грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути кошти з Державного підприємства "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" (код ЄДРПОУ 33968601) за податковим боргом з рахунків у банках, обслуговуючих боржника в сумі 18745,83 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот сорок п'ять гривень 83 коп.), який складається з:
- податку на додану вартість в сумі 7898,00 грн. на користь Держави (р/р № 31111029700080, код платежу 14010100, банк ГУДКСУ в Луганській області, МФО 804013, отримувач УДКСУ в м.Сєвєродонецьку, код 37944909);
- земельного податку в сумі 10847,83 грн. на користь Держави (р/р № 33219811700080, код платежу 13050100, банк ГУДКСУ в Луганській області, МФО 804013, отримувач УДКСУ в м.Сєвєродонецьку, код 37944909).
У відповідності з частиною 7 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя Н.В. Мирончук