Справа № 2-а/2211/276/12
Головуючий у 1-й інстанції: Савіцький Л.П.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
29 січня 2013 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Совгира Д. І.
суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області на постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області, третя особа Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені і за дорученням якої діє ВП "Хмельницька АЕС" про визнання відмови нечинною, зобов'язання зарахувати періоди роботи до пільгового стажу, -
ОСОБА_2 звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з адміністративним позовом доуправління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області, третя особа Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені і за дорученням якої діє ВП "Хмельницька АЕС" про визнання відмови нечинною та зарахування в пільговий стаж періоду роботи.
Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15.11.12 року, визнано нечинною в частині відмови відповідача від 27.09.2012 року № 7834/04 в зарахуванні періоду роботи позивача з 22.08.1992 року по 21.06.1993 року до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 1 та зобов'язано зарахувати до пільгового стажу період роботи ВП «Хмельницька АЕС» Державного підприємства «Національна Державна Атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з 22.08.1992 року по 01.06.1993 та провести перерахунок пенсії з 02.06.2012 року.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15.11.12 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не відомі хоча сторони були належним чином повідомленні, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, маючи достатній вік та стаж роботи за Списком № 1 позивач звернувся в Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин з заявою про призначення йому пенсії за на пільгових умовах. В задоволенні даної заяви відповідачем було відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 01.08.1984 року і по теперішній час працює на ДП НАЕК "Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС". З 1993 року працював на робочих місцях і посадах, що відносяться до робіт з особливо шкідливими умовами праці за Списком № 1, а саме на посаді електрослюсаря 4 розряду дільниці з ремонту автоматичних систем регулювання та дистанційного управління цеху теплової автоматики та вимірювань, що підтверджується матеріалами справи.
В свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Крім трудової книжки трудовий стаж підтверджується і відповідними довідками за місцем роботи.
З матеріалів справи вбачається, що ВП "Хмельницька АЕС" порушено п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, згідно якого атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Із письмових доказів слідує, що впродовж періоду з 22.08.1992 року по 10.05.2000 року на робочому місці ОСОБА_2 змін умов і характеру праці не сталося.
Проведення атестації робочих місць покладено на керівників підприємства, а тому її не проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судове рішення за конкретних обставин цієї справи повинно бути справедливим. Натомість рішення, ухвалене в цій справі судом першої інстанції, відповідає засадам верховенства права, встановленим статтею 8 КАС.
Відмова у призначенні пенсії позивачу з підстав не проведення атестації робочих місць в оскаржуваний період порушують право позивача на призначення пенсії, яке передбачено Конституцією України, а тому період роботи ОСОБА_2 з 22.08.1992 року по 21.06.1993 року має бути зарахований до стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі Списком № 1.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення суду щодо порушення відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті даного рішення. Однак, на думку колегії суддів, судом першої інстанції прийнято помилкове рішення щодо визнання нечинним даного індивідуального акту.
Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Під актом, у розмінні цієї статті, слід розуміти прийняте у формі офіційного письмового документу рішення державного чи іншого органу, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин та має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.
Як нормативний так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.
Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.
Юридична значимість для особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення чи припинення прав та обов'язків зазначеної особи від таких рішень, дій чи бездіяльності, є кваліфікуючою ознакою змісту адміністративного позову відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта -визнання його нечинним.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, предметом спору є рішення управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області, яке в свою чергу є індивідуальним актом. Відтак, зважаючи на наведене вище, даний акт може бути визнаний судом протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 198, статті 201 КАС України, суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду першої інстанції у разі правильного по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, а постанову суду від 15 листопда 2012 року змінити в частині визнання нечинною в частині відмови відповідача від 27.09.2012 року № 7834/04 в зарахуванні періоду роботи позивача з 22.08.1992 року по 21.06.1993 року до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 1, в іншій частині - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області задовольнити частково .
Постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області, третя особа Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені і за дорученням якої діє ВП "Хмельницька АЕС" про визнання відмови нечинною, зобов'язання зарахувати періоди роботи до пільгового стажу, - змінити в частині визнання нечинною в частині відмови відповідача від 27.09.2012 року № 7834/04 в зарахуванні періоду роботи позивача з 22.08.1992 року по 21.06.1993 року до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 1 .
Викласти абзац другий резолютивної частини постанови Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15 листопада 2012 року наступним чином: "Визнати протиправною та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області від 27.09.2012 року № 7834/04 в частині відмови в зарахуванні періоду роботи позивача з 22.08.1992 року по 21.06.1993 року до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 1".
В решті постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15 листопада 2012 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий суддя Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.