"12" березня 2012 р. справа № 2а-1454/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Юхименка О.В. Руденко М.А.
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-
Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" в частині позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік, з 22 травня 2008 року по 13 вересня 2010 року включно - залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2011 року та направити справу на новий розгляд.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Залишаючи адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження поважності пропуску ним строку звернення до суду з вищевказаним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області, в якому позивачем, насамперед, ставилося питання щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та забезпечити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік, з 22 травня 2008 року та в подальшому.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Всупереч вказаним нормам позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження поважності ним пропуску строку звернення до суду для захисту своїх порушених прав. Будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю порушуються його права та законні інтереси.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа "Стаббігс та інш. Проти Великобританії" рішення від 22.10.1996р., "Девеер проти Бельгії"рішення від 27.02.1980р.).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 199 ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: М.А. Руденко