"18" вересня 2012 р. справа № 2а-414/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Туркіної Л.П. Щербака А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області на постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2011 року у справі № 2а-414/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
19 серпня 2009 р. позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області (далі -відповідач) та просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 28 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено частково, визнано дії відповідача протиправними, зобов'язано відповідача нарахувати та виплати позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 19.08.2008 року.
Не погодившись з постановою суду Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та винести рішення яким позивачу в позові відмовити повністю.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року №2195-ІV (далі -Закон №2195-ІV) та має статус «дитини війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення.
Згідно ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 вересня 2006 року.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивач звернувся до суду з пропуском річного строку.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог за періоди з 01.01.2006 року по 18.08.2008 року за пропуском строку.
З огляду на викладене, постанова Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2011 року у даній справі є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ст. 198, п.1 ст. 200, ст. 207 КАС України суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області залишити без задоволення.
Постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2011 року у справі № 2а-414/11залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: А.А. Щербак