ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 січня 2013 року 10:23 № 826/43/13-а
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:
від позивача: Бухарєва С.В.,
від відповідача: Марченка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Іресталь Київ»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2012 року №0003222220 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 8 542,00 грн.,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Іресталь Київ» (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2012 року №0003222220 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 8 542,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуваним рішенням відповідач безпідставно застосував штрафні санкції у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, визначених у податкових накладних, які не були зареєстровані постачальником - ТОВ «Будтек» - у Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Як зазначав позивач, формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість в березні 2012 року в розмірі 34 167,00 грн. відбулось за датою списання коштів з його банківського рахунку на оплату виконаних робіт. Не виконання постачальником обов'язку з реєстрації податкових накладних №10 від 12.03.2012 р. (ПДВ - 20 833,33 грн.), №23 від 21.03.2012 р. (ПДВ - 13 333,33 грн.) в Єдиному державному реєстрі є порушенням Податкового кодексу України, що вчинене не позивачем, а його контрагентом - ТОВ «Будтек», а оскільки юридична відповідальність носить індивідуальний характер, то позивач не може нести відповідальність у формі сплати штрафних санкцій за дії, вчинені іншою особою.
Крім того, позивач зазначав, що ним було подано заяву із скаргою на контрагента - ТОВ «Будтек» у червні 2012 року, після виявлення факту не реєстрації ним податкових накладних і одночасно зменшено суму задекларованого податкового кредиту на 34 167,00 грн. шляхом подання відповідно розрахунку коригування сум податку на додану вартість.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач, у поданих до суду запереченнях на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено безпідставне включення до складу податкового кредиту за березень 2012 року сум ПДВ за податковими накладними №10 від 12.03.2012 р., №23 від 21.03.2012 р. у розмірі 34 167,00 грн., які не зареєстровані постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України, що є порушенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Відповідач наголошував, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів (послуг) податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає право покупцю на включення сум ПДВ за такими накладними до податкового кредиту.
Також, відповідач зазначав, що заява із скаргою на постачальника, який не зареєстрував податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, для надання права на віднесення сум ПДВ за відповідними податковими накладними до податкового кредиту, може бути подана, відповідно до вимог Податкового кодексу України, лише в той звітний період, в якому були складені відповідні податкові накладні.
За наведених підстав, на думку відповідача, податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2012 року №0003222220 правомірно збільшено ТОВ «Іресталь Київ» суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 34 167,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 542,00 грн. на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Іресталь Київ» (код ЄДРПОУ 35138752) зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 06.06.2007 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.14-15) та перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Голосіївському районі міста Києва з 11.07.2007 р. за №67723.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іресталь Київ» є платником податку на додану вартість з 26.06.2007 р., що підтверджується свідоцтвом №200056160 (а.с.61).
У період з 13.07.2012 р. по 19.07.2012 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Іресталь Київ» (код ЄДРПОУ 35138752) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Будтек» (код ЄДРПОУ 32914398) за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р.
За результатами проведеної перевірки було складено акт № 221/1-22-20-35138752 від 20.07.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).
31 липня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003222220, яким позивачу за порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 42 709,00 грн., в тому з основного платежу - 34 167,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 8 542,00 грн.
Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 11.10.2012 р. №6601/10/12-114 (а.с. 10-11) та рішенням Державної податкової служби України від 19.12.2012 р. №7368/0/61-12/10-2115 (а.с. 12-13) скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Не погодившись із висновками податкового органу, позивач оскаржив податкове повідомлення - рішення до суду.
Надаючи правову оцінку висновкам перевірки та оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ТОВ «Іресталь Київ» 19 квітня 2012 року подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію з ПДВ за березень 2012 року (а.с. 80-86), в якій підприємством задекларовано податковий кредит, що сформовано позивачем, зокрема, за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «Будтек».
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Будтек» було укладено договір підряду від 02.10.2012 р. №02/03/12, згідно з умовами якого ТОВ «Будтек» (Підрядник) взяло на себе зобов'язання виконати монтаж металоконструкцій - павільйон офіс, монтаж електропроводки у павільйоні, монтаж сантехнічної проводки з установкою сантехнічних точок (пункт 1.1). Вартість робіт по даному договору складає 250 000,00 грн., в т.ч. 41 666,67 грн. Також сторонами підписано додатки до договору підряду: додаток №1 (перелік виконуваних робіт), додаток №2 (графік виконання робіт і графік платежів), додаток №3 (технічний опис використовуваних матеріалів на павільйон-офіс) (том І, а.с. 66-71).
На підставі договору підряду від 02.10.2012 р. №02/03/12 сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.04.2012 №б/н на суму 250 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 41 666,67 грн. (том І, а.с.72).
За наслідками виконаних робіт, ТОВ «Будтек» виписало позивачу податкові накладні №10 від 12.03.2012 р. на суму 125 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20 833,33 грн. та №23 від 21.03.2012 р. на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 333,33 грн. (том І, а.с.73-74).
Позивачем здійснено оплату виконаних ТОВ «Будтек» робіт 12.03.2012 р. та 21.03.2012 р., що підтверджується банківським виписками (том І, а.с.75-79).
Сум ПДВ за вищевказаними операціями у розмірі 34 166,66 грн. віднесені позивачем до складу податкового кредиту у березні 2012 року (податкова декларація № 9020472839 від 19.04.2012 року) та визначено у розшифровках податкового кредиту в розрізі контрагентів за відповідний період (а.с. 80-86).
Під час перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит за березень 2012 року у загальному розмірі 446 498,00 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Будтек» у розмірі 34 166,66 грн. на підставі виданих останнім податкових накладних №10 від 12.03.2012 року та №23 від 21.03.2012 року.
На підставі отриманих в ході перевірки документів, аналізу бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що податкові накладні №10 від 12.03.2012 р. на суму 125 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 833,33 грн., та №23 від 21.03.2012 р. на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 333,33 грн., не були зареєстровані продавцем товарів/послуг - ТОВ «Будтек» в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України не дає права позивачу як покупцю товару/послуг на включення зазначеної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Як зазначено в Акті перевірки, скаргу на продавця ТОВ «Іресталь Київ» не подано.
Внаслідок вищевикладеного, встановлено завищення податкового кредиту у березні 2012 року на загальну суму 34 166,66 грн.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Іресталь Київ» 20.07.2012 року, тобто після закінчення перевірки, було подано до ДПІ додаток 8 до податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року. Крім того, ТОВ «Іресталь Київ» направлено лист від 19.07.2012 року № 100 (вх. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 19.07.2012 року) з копіями первинних документів до Додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року, які підтверджують факт оплати отриманих послуг.
В той же час, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що подання позивачем заяви із скаргою на свого постачальника - ТОВ «Будтек» в червні 2012 року з приводу не здійснення ним реєстрації податкових накладних №10 від 12.03.2012 р., №23 від 21.03.2012 р. в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, не надає права на формування податкового кредиту за цими податковими накладними у березні 2012 року, оскільки відповідно до приписів Податкового кодексу України така заява із скаргою на постачальника може бути подана позивачем лише за звітний період, в якому складалися податкові накладні та формувався податковий кредит, тобто за березень 2012 рік.
Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Іресталь Київ» п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість у березні 2012 року на суму 34 167,00 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та вважає податкове повідомлення-рішення №0003222220 від 31 липня 2012 року правомірним, виходячи з наступного.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної та порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є Податковий кодекс України, який набув чинності з 01.01.2011 року.
Згідно з підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Між тим, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Проте, для захисту інтересів добросовісних платників податку, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно з пунктом 14.1.60 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками ПДВ - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума ПДВ не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, право на включення сум ПДВ до податкового кредиту Податковий кодекс України надає покупцю не лише за умови наявності належним чином оформленої податкової накладної, а й при наявності її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є обов'язком продавця. Податковий кодекс України чітко визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, так само як і порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Одночасно Податковий кодекс України надає право покупцю у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
В контексті вищевикладеного, суд зазначає, що заява із скаргою на постачальника (додаток №8) подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, податкові накладні №10 від 12.03.2012 року та №23 від 21.03.2012 року, виписані позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «Будтек», з порушенням порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, підприємство отримало податкові накладні від ТОВ «Будтек» 19 квітня 2012 року, тобто до закінчення строку подання податкової декларації за березень 2012 року, та віднесло вказані суми до складу податкового кредиту у березні 2012р.
Отже, позивач мав можливість перевірити реєстрацію в реєстрі отриманих податкових накладних шляхом подання запиту відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, проте своїм правом не скористався.
Як свідчать матеріали справи, зі скаргою на постачальника (ТОВ «Будтек») при поданні податкової декларації за березень 2012 року № 9020472839 від 19.04.2012 року позивач до податкового органу не звертався.
Позивач подав заяву із скаргою на постачальника - ТОВ «Будтек» у липні 2012 року при поданні податкової декларації за червень 2012 року, тобто за інший звітний податковий період, ніж той, в якому були складені податкові накладні №10 від 12.03.2012 р. та №23 від 21.03.2012 р. та на підставі яких було сформовано податковий кредит у сумі 34 166,66 грн., в зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати позивача таким, що дотримався пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині порядку подання скарги.
Суд зазначає, що додаток 8 до податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року ТОВ «Іресталь Київ» подало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва після проведення перевірки позивача, тобто на момент проведення перевірки відповідні суми податкового кредиту залишались не підтвердженими належним чином оформленими податковими накладними, у зв'язку з чим зазначене не звільняє позивача від відповідальності.
Відтак, у позивача відсутнє право на включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту за березень 2012 року.
У зв'язку з цим суд відхиляє посилання позивача на реальність господарської операції, з огляду на те, що дана обставина ніяким чином не спростовує виявлене відповідачем порушення та не надає право позивачу на включення до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реальність здійснення господарської операції податковим органом під час перевірки не перевірялася, оскільки це не має жодного відношення до виявленого порушення.
Отже, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Що стосується розрахованої суми штрафних санкцій у спірному податковому повідомленні - рішенні, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання завищеної суми бюджетного відшкодування.
Оскільки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства стосовно формування податкового кредиту, ним було самостійно визначено суму грошових зобов'язань, то, відповідно, на підставі п.123.1. статті 123 Податкового кодексу України до позивача підлягали застосуванню штрафні (фінансові).
Враховуючи, що судом підтверджено висновки податкового органу про порушення ТОВ «Іресталь Київ» вимог податкового законодавства, то накладення штрафних санкцій за відповідне порушення визнається судом правомірним.
Судом не беруться до уваги посилання позивача на Методичні рекомендації щодо комплексного відпрацювання платників ПДВ, які формують податковий кредит за податковим накладними, не зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом ДПС України від 15.05.2012 р. №420 пунктом 3.3.1. яких передбачено, що податковий орган направляє запит платнику про надання пояснень та документальних підтверджень з приводу формування податкового кредиту по податкових накладних, які підлягають реєстрації, але не зареєстровані, так як вказаний документ не є нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері справляння податків і зборів.
Так, відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають реєстрації.
Оскільки вказані Методичні рекомендації не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, вони не є нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері справляння податків і зборів.
Щодо посилання позивача на безпідставне проведення податковим органом перевірки ТОВ «Іресталь Київ» суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 81.1. статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки. Посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Згідно з частиною 2 статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.
В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав не відповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.
В свою чергу суто формальні порушення самі по собі не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за умов доведеності фактів порушення податкового законодавства, які не спростовані скаржником.
Аналогічна правова позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2011 р. по справі К-13914/08 (номер у ЄДРСР 16848730) та від 23 травня 2012 р. по справі К-6176/08-С (номер у ЄДРСР 24409452).
За таких обставин податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 31 липня 2012 року №0003222220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 34 167,00 та застосовано штрафні (фінансові) санкції 8 542,00 грн., прийняте у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відтак позовні вимоги ТОВ «Іресталь Київ» задоволенню не підлягають.
З огляду на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Патратій О.В.
Повний текст постанови складено та підписано: 31 січня 2013 року.