21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
04 грудня 2006 р. Справа 5/391-06
за позовом: ТОВ “Комбікормовий завод “Гедимекс», смт. Крижопіль Вінницької області
до: ТОВ підприємство “Авіс», м. Вінниця
третя особа на стороні позивача: Крижопільська МДПІ
третя особа на стороні відповідача: АКБ “Укрсоцбанк», м. ВІнниця
про визнання договору купівлі-продажу від 11.09.03 р. недійсним
Суддя В.Бенівський
При секретарі: В.Деркач
За участю представників:
Позивача - Северин С.Л. (ліквідатор)
Відповідача -Лавренова О.А., довіреність від 03.01.06 р.
Третьої особи -Крижопільської МДПІ -Петрунь Н.А., довіреність від 20.11.06 р. (була 28.11.06 р.)
Третьої особи -АКБ “Укрсоцбанк» - Андрощук О.І., довіреність від 03.01.06 р.
На розгляд господарського суду Вінницької області подано позовну заяву ТОВ “Комбікормовий завод “Гедимекс», смт. Крижопіль Вінницької області до ТОВ підприємство “Авіс», м. Вінниця про визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ТОВ “Комбікормовий завод “Гедимекс», смт. Крижопіль Вінницької області від 11.09.03 р. недійсним.
В позовній заяві позивач посилається на такі обставини:
11.09.2003 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод 'Тедимекс" був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу товариства, який розташований за адресою Вінницька обл., смт. Крижопіль, вул. Куйбишева, 82 з товариством з обмеженою відповідальністю підприємством "АВІС", м. Вінниця.
Реалізований майновий комплекс належав товариству з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод 'Тедимекс" на підставі cвідоцтва про право власності на майновий комплекс, виданого Крижопільською селищною радою 15.08.2000р. та зареєстрованого у Тульчинському МБТІ за
№ 23 -г.
01.03.2004р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 5/245-04 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Гедимекс".
12.08.2004р. господарським судом Вінницької області припинено провадження у справі № 5/245-04, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підприємства.
26.05.2005р. до господарського суду Вінницької області подано заяву АК "Укрсоцбанк" м. Вінниці про перегляд ухвали від 12.08.2004р. за нововиявленими обставинами.
07.06.2005р. подана заява розглянута в судовому засіданні, скасовано ухвалу господарського суду Вінницької області від 12 серпня 2004 року про затвердження звіту ліквідатора за нововиявленими обставинами та припинено повноваження ліквідатора Крижопільської МДПІ. Ліквідатором призначено Северина С.Л.
На виконання ухвали господарського суду Вінницької області від 07.06.2005р. та згідно ст. 25, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражним керуючим проведені дії, направлені на перевірку інформації вказаної в заяві АК "Укрсоцбанк" та дії, пов'язані з пошуком майнових активів банкрута з метою формування ліквідаційної маси.
27.10.2005р. проведено засідання комітету кредиторів, на якому доведено до членів комітету кредиторів вищевказану інформацію.
Заслухавши надану інформацію, комітет кредиторів прийняв рішення про зобов'язання арбітражного керуючого звернутись до господарського суду Вінницької області з клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи та розгляду питання щодо законності відчуження основних засобів боржника за договором купівлі-продажу між боржником та ТОВ "АВІС" і включення даного питання в перелік питань для судово-бухгалтерської експертизи.
В процесі проведеної роботи (на виконання рішення комітету кредиторів) з встановлення правочинності вищевказаного договору, 27.10.2005р. отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 5271126 в якому зазначено те, що на момент проведенню відчуження основних засобів (11.09.2003р.), існувала податкова застава на невизначене майно боржника, будь-які види активів, які перебувають у його власності а також інші активи, на які платник набуде права власності у майбутньому. Термін дії вказаної застави до 21.09.2008р.
07.03.2006р. ухвалою господарського суду Вінницької області було призначено проведення судово-бухгалтерської експертизи та доручено її провести ТОВ "Консалтинг-центр "Професіонал".
30.08.2006р. складено висновок № 50 судово-бухгалтерської експертизи по господарській справі № 5/245-04.
Вказаним висновком встановлено, що у витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 21.11.2000р. за записом № 1 зареєстроване публічне обтяження, об'єктом обтяження стало невизначене майно, все рухоме майно згідно акту опису, обтяжувачем була Крижопільська МДПІ. Термін дії обтяження до 20.11.2005р. і змін не зареєстровано.
06.12.2002р. був укладений договір застави між Вінницькою філією АКБ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Комбікормовий завод "Гедимекс", посвідчений державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2027, у якості забезпечення зобов'язань виступав цілісний майновий комплекс ТОВ "Комбікормовий завод "Гедимекс" за договором кредитної лінії № 050/3-150 від 19.06.2002р. та додатковою угодою № 2 від 06.12.2002р., що є його невід'ємною частиною та договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 050/27-27 від 05.03.2003р.
На підставі вказаних договорів, за записом № 2 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване приватне обтяження 28.07.2003р. за № 180-261, об'єктом обтяження стало невизначене майно, товари в обігу, згідно додатку № 1 (зерно кукурудзи (фураж), комбікорми, корми та добавки до них, заставною вартістю 647000,00 грн. за домовленістю сторін)до договору застави № 050/1-084 від 05.03.2003р. Обтяжувач - філія АКБ "Украсоцбанк".
Запис № 3 про публічне обтяження зареєстровано 22.08.2003р. за № 501-2737, об'єктом обтяження стало невизначене майно, будь-які види активів, які перебувають у власності ТОВ "Комбікормовий завод "Гедимекс", а також інші активи, на які платник набуде права власності в майбутньому. Обтяжувач - Крижопільська МДПІ. Дата виникнення обтяження 02.07.2003р., станом на момент укладення оскаржуваного договору та до цього часу змін не зареєстровано .
При укладанні оскаржуваного договору купівлі-продажу від 11.09.2003р., АКБ "Укрсоцбанк" надав ТОВ "Комбікормовий завод "Гедимекс" дозвіл на реалізацію цілісного майнового комплексу ТОВ підприємство "АВІС", за умови направлення коштів від реалізації зазначеного майна на повернення отриманого за договором № 050/27-27 від 05.03.2003р. кредиту та сплати відсотків і комісій за його користування.
Відповідно до вищевказаного станом на вересень 2003 року відповідно до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а саме запису № 3 існувала податкова застава, яка виникла 02.07.2003р. Повідомлення про звільнення окремих видів активів з податкової застави у вигляді рішення Крижопільська МДПІ не видавала, змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не вносила.
В Україні податкова застава регулюється положеннями Закону України від 21.12.2000р. № 2І81-ПІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідно до норм ст. 8 вказаного Закону пріоритетне право податкової застави порівняно з іншими заставами визначається виходячи з дня виникнення такого права (з дня, наступного за останнім днем зазначеного граничного строку сплати податкового зобов'язанння; з дня, наступного за останнім днем граничного строку погашення податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні).
Тобто, на момент укладання договору купівлі-продажу від 11.09.2003р. рішення про скасування податкової застави ТОВ "Комбікормовий завод "Гедимекс" не мало і навіть не зверталося за ним до Крижопільської МДПЇ, хоча остання мала пріоритетне право на видачу дозволу на реалізацію цілісного майнового комплексу. Тим самим, ТОВ "Комбікормовий завод "Гедимекс" не виконало вимоги п.п. 8.1 договору купівлі-продажу, в якому зазначено, що "Продавець гарантує, що майно не є проданим, переданим, заставленим. не знаходиться під арештом, судових справ щодо нього не має."
В зв'язку з тим, що про існування податкової застави під час реалізації цілісного майнового комплексу ТОВ "Комбікормовий завод "Гедимекс" стало відомо лише 30.08.2006р. з висновків судово-бухгалтерської експертизи, то ця обставина є нововиявленою, а тому договір купівлі-продажу від 11.09.2003р. підлягає оскарженню з врахуванням ст.112 ГПК України.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий має право подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, які були укладені з порушенням вимог законодавства та суттєво впливають на фінансовий і майновий стан останнього, вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб для включення його до ліквідаційної маси підприємства банкрута з метою їх подальшої реалізації і більш повного задоволення майнових вимог кредиторів за рахунок виручених від реалізації коштів.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 48, 59, 74, 229 Цивільного Кодексу України (в редакції 1968р.), ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", ст. 17, 23, 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спільного наказу Мінюсту України і ДПА України від 07.02.2003р. № 9/5/59 "Про реєстрацію податкових застав нерухомого майна", ст.ст. 1,2, 12, 54, 61, 66, 67, 83, 112, 113, 114 ГПК України просить винести рішення, яким визнати договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 11.09.03 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Комбікормовий завод “Гедимекс» та товариством з обмеженою відповідальністю “Авіс» недійсним, а в забезпечення позову винести заборону товариству з обмеженою відповідальністю підприємству “Авіс» вчиняти дії з відчуження цілісного майнового комплексу, що є предметом оскаржуваного договору і знаходиться за адресою: Вінницька область, смт. Крижопіль вул. Куйбишева, 82.
В подальшому позивач уточнив свої вимоги, змінивши правові підстави задоволення позову, зазначивши, що необхідно врахувати ст.ст. 48, 59, 74, 229 Цивільного Кодексу України (в редакції 1968 р.), ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов»язань платників податку перед бюджетними та державними цільовими фондами», ст. 17, 23, 24, 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», спільного наказу Мінюсту України і ДПА України від 07.02.03 р. № 9/5/59 “Про реєстрацію податкових застав нерухомого майна», ст.ст. 1, 2, 12, 54, 61, 66, 67, 83 ГПК України, виключивши нововиявлені обставини, передбачені ст.ст. 112-114 ГПК України.
За клопотанням позивача суд залучив до справи в якості третьої особи на стороні позивача -Крижопільську МДПІ, а за клопотанням відповідача -в якості третьої особи на стороні відповідача АКБ “Укрсоцбанк» м. Вінниця.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на таке.
В своїй заяві заявник посилається на факти, що не відповідають дійсності, а саме на ст.25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" де арбітражний керуючий має право подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, передбачених частиною десятою статті 17 - в трьохмісячний термін з дня прийняття рішення про ліквідацію має право відмовитись від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження по справі про банкрутство, невиконаних повністю або частково.
На момент порушення справи про банкрутство -(1.03.2004 року) - пройшло понад З роки з моменту укладення даного договору (11.09.2003 р.).
Крім того, дана угода повністю виконана.
До позовів про визнання угод недійсними застосовується позовна давність в три роки - відповідно до ст.257 ЦК України. Строк позовної давності сплив 11.09.2006 року.
Посилання позивача на ст.229 ЦК України - «що при укладанні договору продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на продавану річ(право наймача, право застави, довічного користування, тощо) безпідставне. Також, невиконання цього правила дає покупцеві право вимагати зменшення піни або розірвання договору і відшкодування збитків" , - є безпідставним - оскільки невиконання вимог цієї статті дає право покупцеві - в даному випадку ТОВ - підприємство «АВІС" вимагати розірвання договору.
Крім того, як з"ясувалось в ході процедури банкрутства, ТОВ «Комбікормовий завод «Гедимекс", при укладенні договору купівлі - продажу від 11.09.2003 року продавець зазначив недостовірні відомості, а саме в п. 8.1. було зазначено, що «Продавець гарантує, що майно не є проданим, переданим, заставленим, не знаходиться під арештом, судових справ щодо нього не має", а насправді дане майно знаходилось в заставі у АКБ «Укрсоцбанк" за договором застави від 06.12.2002 року -предметом застави став майновий комплекс, одночасно з посвідченням даного договору була накладена заборона відчуження майнового комплексу, номер реєстру в реєстрі заборон 226963-1692, про що свідчить повідомлення Крижопільської держнотконтори від 20.07.2006 р.
Крім того, як з'ясувалось, також існувала податкова застава, яка виникла 02.07.2003 р., а зареєстрована 22.08.2003 року. Посилання позивача на пріоритет податкової застави відповідно до Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш «Про порядок погашення забов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є необгрунтованим, оскільки в даному випадку пріоритетом, користувалось обтяження АКБ «Укрсоцбанк", яке виникло за договором застави від 06.12.2002 року.
Третя особа на стороні відповідача -АКБ “Укрсоцбанк» також заперечує проти позову. Оскільки договір укладений 11.09.2003 р., а позовна заява подана до суду 02.10.2006 р.
Згідно з п. 7 Прикінцевих та перехідних положень чинного Цивільного Кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину , право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року , застосовується позовна давність , встановлена для відповідних позовів законодавством , що діяло раніше.
Тобто позовна заява подана після закінчення передбаченого ст. 71 Цивільного кодексу УРСР ( в редакції 1963 р.) трирічного строку позовної давності.
Згідно з ч.1 ст. 80 ЦК України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Крім того , позивач не вказав у позовній заяві нормативний акт , вимогам якого угода не відповідає.
Зі змісту заяви вбачається , що підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним є факт перебування майна ТОВ "Комбікормовий завод "Гедимекс" на момент укладення договору в податковій заставі, а також те, що Крижопільська МДПІ мала на той час "пріоритетне право на видачу дозволу на реалізацію цілісного майнового комплексу " заводу.
Зазначені доводи позивача не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Майновий комплекс ТОВ "Комбікормовий завод "Гедимекс" переданий в заставу згідно з договором застави № 050/1-258 від 06.12.2002 , що був укладений в забезпечення виконання товариством зобов'язань за договором кредиту, отриманого в АКБ "Укрсоцбанк" Вінницькій обласній філії . В цей же день (06.12.2002 р.) державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Дерев"янчук А.В. була накладена заборона відчуження вказаного майнового комплексу ( номер 226963-1692 в реєстрі заборон ). Заборона була знята 11.09.2003 р. на підставі повідомлення заставодержателя - АКБ "Укрсоцбанк". Копія довідки Крижопільської державної нотаріальної контори про це від 20.07.2006 р. додається.
Відповідно до норм ст. 17 Закону України "Про заставу" АКБ "Укрсоцбанк" Вінницькою обласною філією надано дозвіл на реалізацію заставодавцем - ТОВ "Комбікормовий завод "Гедимекс" майна, що було предметом застави , за умови направлення коштів від реалізації цього майна на повернення кредиту.
Доводи позивача стосовно того, що майновий комплекс на момент укладення договору купівлі - продажу ( 11.09.2003 р.) перебував у податковій заставі, яка мала пріоритет, не можуть бути визнані обґрунтованими за таких підстав :
По-перше, згідно з довідкою Крижопільської державної нотаріальної контори № 593552-1692 від 11.09.2003 р. цілісний майновий комплекс ТОВ "Комбікормовий завод "Гедимекс" станом на 11.09.2003 р. під забороною не перебував.
По-друге, посилання на те , що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.11.2000 р. тобто до виникнення застави банку було зареєстроване публічне обтяження , не має значення для вирішення спору , тому що об'єктом цього обтяження стало " невизначене майно , все рухоме майно згідно акту опису ". Тобто :
а) Йдеться про рухоме майно , а нерухомість у цьому записі не фігурує .
б) Зазначеного акту опису не існує , він не складався .
в) 3 огляду на зміст запису в реєстрі обтяжень : "невизначене майно , все рухоме майно ..." відсутні підстави для висновку про перебування в податковій заставі всього нерухомого майна заводу у зв"язку з тим , що рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005 було визнано неконституційним підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Згідно з цим рішенням право податкової застави автоматично поширюється не на всі активи боржника, а застосовується з урахуванням розміру заборгованості, тобто розмір майна боржника, яке перебуває у податковій заставі, має відповідати розміру податкової заборгованості.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
По-третє , посилання на те , що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 22.08.2003 було зареєстроване публічне обтяження , об"єктом якого стало "невизначене майно , будь-які види активів , які перебувають у власності ТОВ "Комбікормовий завод "Гедимекс", а також інші активи , на які платник набуде прав власності у майбутньому" , не може бути визнане обґрунтованим доводом по справі за таких підстав :
а) По відношенню до цього обтяження ( податкової застави) обтяження , що було зареєстроване 06.12.2002 р. у зв"язку з укладенням договору застави майнового комплексу ТОВ "Комбікормовий завод "Гедимекс" з АКБ "Укрсоцбанк" (застава банку), має пріоритет, так як зареєстроване раніше .
б) 3 огляду на зміст зазначеного запису в реєстрі обтяжень відсутні підстави для висновку про перебування в податковій заставі всього нерухомого майна заводу у зв"язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005 було визнано неконституційним підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Згідно з цим рішенням право податкової застави автоматично поширюється не на всі активи боржника , а застосовується з урахуванням розміру заборгованості, тобто розмір майна боржника, яке перебуває у податковій заставі, має відповідати розміру податкової заборгованості.
Крижопільська МДПІ в засіданні від 28.11.06 р. підтримала в усній формі позовні вимоги, але письмово будь-яких обґрунтувань не подала.
Суд відхилив клопотання позивача про заборону відповідачу відчуження майна, тому що предметом позову не є витребування майна.
Для вивчення матеріалів справи в засіданні 28.11.06 р. оголошена перерва до 04.12.06 р. о 14-30 год.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третіх осіб, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовна заява подана необґрунтовано.
Так, 11.09.03 р. позивач уклав з відповідачем договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ТОВ “Комбікормовий завод “Гедимекс», смт. Крижопіль. Рішення про продаж з боку продавця прийняли збори засновників підприємства (протокол № 13 від 10.09.03 р.).
В зв»язку з ти, що цілісний майновий комплекс був в заставі (договір застави з АКБ “Укрсоцбанк» № 050/1-258 від 06.12.02 р.) установа банку надала дозвіл на реалізацію комплексу з подальшим перерахуванням коштів банку (лист АКБ “Укрсоцбанк» від 11.09.03 р. на адресу державного нотаріуса Крижопільського р-ну).
Посилання позивача на те, що цілісний майновий комплекс був на момент реалізації в податковій заставі безпідставне (Довідка Крижопільської державної нотаріальної контори від 20.07.06 р. № 72).
Всі кошти, одержані від продажу комплексу перераховані заставодержателю - установі банку. Докази додані до матеріалів справи.
В державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.11.2000 р. тобто до реалізації комплексу було тільки рухоме майно без зазначення його вартості, та врахування суми податкової заборгованості. Посилання позивача на те, що податкова застава має розповсюджуватись на все майно помилкове, оскільки позивач не врахував, що Положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон) передбачає поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, які перебували на момент виникнення такого права в його власності (повному господарському віданні), а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде _«прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу. Із змісту цього положення випливає, а практика його застосування підтверджує, що право податкової застави поширюється практично на всі види активів платника податків. При цьому органами ДПА не враховується адекватність суми податкового зобов'язання чи податкового боргу з розміром заставлених активів платника податків, що не сприяє справедливому вирішенню питань застосування права податкової застави між суб'єктами податкових правовідносин.
__Розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження незалежно від розміру несплати платником податкового боргу.
У своєму Рішенні Конституційний Суд України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 зазначив, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема розмірність, рівність, мораль, об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі.
Однак, поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.
Отже положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону, яке передбачає можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави (статті 8,42 Конституції України), тобто є неконституційним.
Положення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону передбачають можливість платнику податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснювати вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. Підпунктом 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону для такого платника податків визначено умови здійснення операцій з коштами без їх узгодження з податковим органом, а підпунктом 8.6.3 пункту 8.6 цієї статті не дозволяється надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої
вимоги третіх осіб.
По даній справі в засіданні 28.11.06 р. представник ДПІ погодилась, що все описане майно за своєю вартістю перевищило суму заборгованості перед бюджетом.
Не підлягає задоволенню клопотання позивача про поновлення строку позовної давності з тих підстав, що ліквідатор Северин С.Л. не знав про наявність податкової застави. Ліквідатор, який належним чином виконує обов»язки керівника, та правління мав знати про те, що підприємство продане, та про наявність договорів усіх видів застави, та податкової застави.
А тому, необхідно погодитись з твердженням відповідача, який зазначив, що позивач уклав договір 11.09.03 р., а звернувся до суду 03.10.06 р., тобто після 3-річного строку позовної давності.
Умови договору виконані продавцем -(позивачем) до 12.09.03 р., а саме до набрання чинності нового Цивільного Кодексу України (01.01.04 р.).
Податкова застава від 02.07.03 р. не може братись до уваги, тому що вчинена без зазначення конкретного майна та майнового комплексу, його вартості в порушення, як зазначено вище, вимог Конституції України. Неможливо брати до уваги і посилання ліквідатора на статті Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тому що дана справа розглядається в окремому провадженні і норми статей 17 та 25 цього Закону не можуть розповсюджуватись на право чин, який оспорюється в даній справі.
Не підлягає задоволенню клопотання ліквідатора Северина С.Л. про зупинення провадження у даній справі, тому що порушена кримінальна справа стосовно бувшого керівника, який підписав оспорюваний договір. Визнання дійсності двостороннього правочину між двома юридичними сторонами є прерогативою господарського суду. Більше того, чинна ст. 79 ГПК України вже не містить такої підстави зупинення провадження у справі як порушення кримінальної справи. Суд не направляв матеріалів до слідчих органів.
На підставі викладеного позов задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні за згодою позивача, відповідача, третьої особи, відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення (коротке рішення).
Керуючись cт.ст. 8, 13, 41, 42 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 12, 18-22, 28, 33, 49, 69, 81-1, 82-85 ГПК України, ст. 71 ЦК УРСР, -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Бенівський В.І.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.85ГПК України 06.12.06