15 листопада 2006 р.
№ 4/219пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.,
розглянувши матеріали
касаційної скарги
ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез»
на постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 14.08.2006
у справі
господарського суду Луганської області
за позовом
ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез»
до
ТОВ “Техліс»
про
визнання договору недійсним,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Збирит В.Є. (дов. від 23.02.05 № 18/2-2),
відповідача: Партика Н.М. (дов. від 10.11.06),
Рішенням від 03.07.06 господарського суду Луганської області в позові про визнання недійсним договору підряду від 12.06.98 № 4 (№Д-5-760 від 26.06.98) відмовлено.
Постановою від 04.08.06 Луганського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез» звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою і просить їх скасувати через порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справ в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що 25.06.1998 між Акціонерним товариством “ЛИНОС» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техліс» було укладено договір № Д-5-760 (далі Договір) за умовами якого позивач доручив, а відповідач прийняв зобов'язання по виконанню робіт по капітальному ремонту теплообмінного, колонного, насосного та ємкісного обладнання, технологічних трубопроводів, металоконструкцій, виготовлення, монтаж та наладку вентиляційних систем, футерівку, вогнезахист, хімзахист м/к апаратів та будівельних робіт.
Відповідно до пункту 2.1 договору сторони домовилися, що обсяг робіт і послуг визначається на підставі належно оформлених та затверджених дефектних відомостей, кошторисів та актів виконаних робіт.
Пунктом 3.1названого договору сторони передбачили, що вартість робіт має визначатись відповідно до проектно-кошторисної документації та узгодженої договірної ціни.
28.04.2006 ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним Договору з дати його укладання обгрунтовуючи позовні вимоги посиланням на те, що згаданий договір є недійсним, оскільки предмет договору не відповідає вимогам закону, а саме в договорі відсутній кошторис, на підставі якого визначається конкретна вартість робіт та строк їх виконання.
Приймаючи рішення у даній справі суди виходили з того, що за своєю правовою природою даний Договір є договором підряду, регулюється нормами ЦК УРСР, зокрема главою 28 ЦК УРСР і був укладений сторонами, відповідно до вимог цієї глави з подальшим його виконанням сторонами, про що свідчать двосторонні акти приймання виконаних відповідачем робіт, завірені печатками підприємств з посиланням на Договір, найменування сторін, найменування об'єкту АТ “Линос», а також перелік, ціну і вартість робіт, а відтак суди дійшли висновку, що оскільки Договір виконувався сторонами у передбачений спосіб, відсутні підстави вважати, що сторони не досягли згоди по всіх істотних умовах Договору, передбачених законом, а тому немає підстав для визнання договору недійсним в порядку ст.48 ЦК УРСР.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.0478 (далі -Постанова) угода може бути визнана недійсною лише з підстав із наслідками, передбаченими законом тобто у разі , коли це прямо передбачено правовою нормою, що регулює даний вид угод. Гл. 28 ЦК УРСР таких положень не містить.
Згідно абз. 2 п.5 Постанови, ст.48 ЦК УРСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення організаціями дій спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків сторони, чого, як встановлено судами, не було доведено позивачем.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що попередні судові інстанції дійшли обгрунтованого висновку про відсутність тих обставин з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оспорені судові акти винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 14.08.06. Луганського апеляційного господарського суду зі справи № 4/219 залишити без змін.
Головуючий В.Божок
Судді: Т.Костенко
Г.Коробенко