73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
28.11.2006 Справа № 9/343-АП-06
м.Херсон, зал судового засідання № 322, 10 год. 20 хв.
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонрибгосп", м.Херсон
до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м.Херсон
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Балаянц В.Г.- юрист, дор.№12 від 12.01.2006р.;
від відповідача: Саюшкіна Н.І. -заступник начальника, дор.№9/9/10-139 від 10.01.2006;
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000022400/0 ДПІ у м.Херсоні від 06.04.2006р. про застосування штрафної санкції у сумі 56340 грн..
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тими обставинами, що висновки ДПІ у м.Херсоні, викладені в акті перевірки від 31.03.2006р. №22/24-127 ВАТ “Херсонрибгосп», на підставі яких прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 31.03.2006р. не відповідають положенням Закону України “Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Рішенню Конституційного суду України від 24.03.2005р. №2-рп/2005 по справі 1-9/2005.
Позивач стверджує, що податкова застава поширюється на активи платника податків в межах суми податкового боргу. Відповідно до поожень п.8.6 ст.8 Закону України не відповідають положенням Закону України “Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов»язаний письмово узгоджувати з податковим органом операції щодо активів, що перебувають в податковій заставі, тобто щодо обсягу активів в межах вартості податкового боргу. Позивач зазначає, що відповідно до балансу ВАТ “Херсонрибгосп» на час проведення перевірки вартість лише частини активів товариства дорівнює 1724723,01 грн., а розмір податкового боргу перебуває в межах 50 000 грн.. Посилаючись на рішення Коституційного суду України позивач вважає, що податкова застава поширюється на активи ВАТ “Херсонрибгосп» в межах суми 50 000 грн., а операції з іншими активами підприємство мало право здійнювати без письмового узгодження з податковим органом.
Також позивач звертає увагу суду на ту обставину, що договір про сумісну діяльність від 22.11.2005р. був взятий на облік в ДПІ 15.02.2006р., а податковий орган мав інформацію щодо зобов"язань ВАТ “Херсонрибгосп» в межах сумісної діяльності.
Відповідач у письмовому запереченні на позовну заяву від 08.11.2006р. №14824/9/10-039, позовні вимоги не визнає і стверджує, що ДПІ у м.Херсоні була проведена перевірка ВАТ “Херсонрибгосп» в результаті якої встановлено самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов»язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.
В обгрунтування своїх доводів відповідач посилається на положення Конституції України, законів України “Про систему оподаткування» та “Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним Позивач проти доводів відповідача заперечує.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.11.2006р. з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000., із змінами (далі Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Нормативними положеннями зазначеного Закону встановлено, що платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;
- податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
- податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;
- штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;
- активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання;
- податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону. Відповідно до положень п.п.2.1.4 п.2.1 статті 2 Закону України №2181 контролюючими органами є податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 -2.1.3 цього пункту; органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового гбов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків -податкові вимоги; з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Згідно п.п.8.2.2 п.8.2 статті 8 Закону України № 2181- з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу (положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 визнано такими, що не відповідають
Конституції України (є неконституційними), в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу згідно з рішенням Конституційного суду України від 24.03.2005р.. N 2-рп/2005.
Платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.
Відповідно до п.п.8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України №2181 -платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:
А) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні;
В) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; (положення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005.)
Згідно приписів п.п.8.6.2 п.8.6 статті 8 Закону України №2181 - платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту. (положення підпункту 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 визнано такими, що відповідають Конституції України (єконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005.)
Так, згідно положень ст. 8 Закону України №2181 - для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення; податковий керуючий має право здійснювати перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі; за запитом платника податків, що має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий податковий орган визначає, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, більше суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над таким правом податкової застави;
Відповідно до п.п.17.1.8 п.17.1 статті 17 Закону Укаїни №2181-у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
Матеріали справи свідчать, що позивач є платником податиків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених Законом України «Про систему оподаткування" та є боржником перед бюджетом.
Наявність податкового боргу позивача перед державним бюджетом стала підставою для виникнення податкової застави, яка внесена до Державного реєстру застав рухомого майна 1 червня 2004 року за № 634-5424. Запис про реєстрацію застави дійсний до 31 травня 2009 року.
За наявності податкового боргу, ДПІ у м.Херсоні здійснювалися заходи, передбачені Законом № 2181 та було надіслано першу за № 1/853 від 11.05.2004р та другу№ 2/1119 від 14.06.2004р податкові вимоги.
Зазначене підтверджує наявність у позивача податкового боргу та знаходження активів позивача у податковій заставі.
Відповідачем було зафіксовано факт порушення податкового законодавства про що складено акт від 31.03.2006р. № 22/24-127, які виразилися в відчуженні позивачем акивів: МАЗ 5422, д.н. 3028 ХОН- за 1700грн.; АЛКА 97725, д.н. 7508 ХОН - за 1100грн.; ГКБ 9370, д.н. 13222 ХН- за 440грн.; ГАЗ 3110, д.н. 55558X0 - за 3100грн.
Також податковим органом було встановлено, що за наслідками укладення договору від 22.11.2005р. з Брилівською дослідною станцією Інституту землеробства Південного регіону про спільну діяльність, позивачем інвестовано в Брилівську дослідну станцію Інституту землеробства Південного регіону 3 лютого 2006 року - 50000грн. готівкою в касу підприємства за договором.
Таким чином, позивачем відчужено активів, що перебувають у податковій заставі, без узгодження з податковим органом - на 6340грн. що є порушенням пункту «а" п.п. 8.6.1 п.8.6 статті 8 Закону № 2181; використано коштів для інвестицій - в сумі 50000грн., що є порушенням пункту «б" п.п.8.6.1 п.8.6 статті 8 Закону № 2181.
Для узгодження операцій активів, перелічених в акті від 31.03.2006р. № 22/24-127, на підставі відповідної цивільно-правової угоди, позивач не надавав податковому керуючому запит щодо роз'яснення змісту цих операцій та їх фінансово-економічних наслідків, не надавав (не надсилав) запиту до податкового з проханням про звільнення окремих видів активів з-під податкової застави.
Відповідно до п.п.17.1.8 п.17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
Відповідно до положень ст. 326 Господарського кодексу Українеи інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладенняч різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.
Відповідно статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Отже, вкладення позивачем інвестицій в сумі 50000грн. в Брилівську дослідну станцію Інституту землеробства Південного регіону є юридичною дією, за наслідком якої позивач втрачає право власності на ці кошти. Замість інвестованих коштів позивач отримує зовсім інший продукт - прибуток (доход) або інший соціальний ефект, що передбачається договором про спільну діяльність.
Таким чином, відповідач правомірно, на підставі п.п. 17.1.8 п.17.1 статті 17 застосував до позивача штрафну санкцію в сумі 56340грн., розмір якої складається з суми відчужених активів - 6340грн. та інвестованих коштів - 50000грн. та прийняв податкове повідомлення-рішення №0000022400/0 від 06.04.2006р.
Що стосується конституційності/неконституційності деяких положень Закону № 2181, то доводи позивача щодо розповсюдження податкової застави не на всі активи позивача, підлягаюь спростуванню з огляду на наступне: рішенням Конституційного суду України від 24.03.2005р. № 2-пр/2005 по справі № 1-9/2005 визнано неконституційними окремі положення Закону № 2181, зокрема, підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Відповідно Закону України "Про Конституційний Суд України" № 422/96-ВР від 16.10.1996р. у разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції Укураїни (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Пунктом 4 резолютивної частини Рішення КСУ від 24.03.2005р. № 2-пр/2005 по справі № 1-9/2005 визначено, що положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Так як рішення КСУ ухвалено 24.03.2005р., то й положення п.п. 8.2.2. п.8.2 ст. 8 Закону № 2181 втратили чинність з 24 березня 2005 року.
Таким чином, вимоги Рішення КСУ від 24.03.2005р. № 2-пр/2005 по справі № 1-9/2005стосовно розповсюдження права податкової застави на активи боржників з урахуванням їх сум податкового боргу, стосуються тих платників податків, активи яких передаються у податкову заставу починаючи з 24 березня 2005 у. У випадку, якщо активи платника податків порпапили в податкову заставу до 24 березня 2005 р., то право податкової застави на такі активи продовжує існувати в тому обсязі, який був до 24 березня 2005р.
Також підлягають відхиленню і доводи позивача стосовно пом'якшення його відповідальності за наслідком рішення КСУ від 24.03.2005р. № 2-пр/2005 по справі № 1-9/2005.
Законом України «Про Конституційний Суд України" чітко визначено, що у разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Пунктом 4 резолютивної частини Рішення КСУ від 24.03.2005р. № 2-пр/2005 по справі № 1-9/2005 чітко визначено, що положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 24 березня 2005 року.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
По-четверте, відповідно частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до положень частини третьої статті 150 Конституції України з питань, передбачених частиною першою статті 150, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до пункту першому резолютивної частини Рішення від 09.02.1999р. №" 1-рп/99 Конституційного Суду України у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Згідно положень ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, а підстави для визнання нечинним податкового повідомлення -рішення ДПІ у м.Херсоні від 06.04.2006р. №0000022400/0 - відсутні.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про час і місце виготовлення постанови суду в повному обсязі.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.В. Ребриста
Постанову складено у повному обсязі 01.12.2006р.