ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
21 листопада 2006 р.
Справа № 3/195
За позовом
Відкритого акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»в особі філії -Івано-Франківського РЕМ, м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 7
До відповідача
Військової частини А 1043, м. Івано-Франківськ, вул. Старозамкова, 2
Суддя М.М. Фрич
При секретарі судового засідання І.В.Толочко
Представники:
Від позивача: Іванишин О. І. - представник.
Від відповідача: Оліх Н. М. - економіст, (довіреність № 117 від 20.11.2006 р.)
Суть справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача 223грн. 24коп. пені, 950грн. 08коп. інфляційних збитків, 543грн. 06коп. відсотків річних.
Позивач в обгрунтування заявлених вимог посилається на:
- статтю 26 Закону України “Про електроенергетику», відповідно до якого споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником;
- укладення з відповідачем 30.12.04 Договору № 1250 про постачання електричної енергії;
- порушення відповідачем п. 2.3.4 Договору, який встановлював обов»язок Споживача (Відповідача) оплачувати Постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами додатку 2 “Порядок розрахунків»;
- статтю 625 Цивільного кодексу України, п. 4.2.1 Договору, відповідно до яких позивачем нараховано суму пені, інфляційних та відсотків річних.
Відповідач в судовому засіданні та у відзиві проти позовних вимог заперечує, вказуючи при цьому на Порядок затверджений Державним казначейством України від 14 березня 2006 року, яким регламентовано механізм проведення централізованих розрахунків Міністерства оборони України та енергопостачальними організаціями, яким, за доводами відповідача, нарахування пені, інфляційних та відсотків річних не передбачено.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи чинне законодавство, встановив:
Відповідно до укладеного між сторонами Договору № 1250 про постачання електричної енергії від 30.12.04р. Постачальник електричної енергії (Позивач) зобов»язувався постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач (Відповідач) взяв на себе обов»язок оплачувати її вартість згідно з умовами додатку 2 “Порядок розрахунків», а саме, щомісячно, протягом трьох днів після дня вказаного в п. 2.3.3 Договору.
Як вказав в судовому засіданні представник позивача, в порушення договірних зобов»язань, ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, відповідач згідно поданих звітів та рахунків не проводив своєчасно та в повній мірі розрахунків за спожиту електроенергію за період з вересня 2003 року по вересень 2006 року.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобов»язання у вигляді інфляційних та відсотків річних), п. 4.2.1 Договору (який встановлює відповідальність споживача у вигляді пені за несвоєчасну оплату рахунків по електроенергії) відповідачу згідно поданих розрахунків нараховано 223грн. 24коп. пені, 950грн. 08коп. інфляційних збитків, 543грн. 06коп. відсотків річних, що і є предметом спору.
При цьому, суд вважає за правильне зазначити, що пунктом 28 ст. 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-ІV встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2006 рік належать надходження від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ-160 та ТУ-95 МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності та обладнання. На виконання вказаного положення Державним казначейством України 14 березня 2006 року затверджено “Порядок проведення у 2006 році розрахунків Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ-160 та ТУ-95 МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності та обладнання» № 24-04/242-2278 (далі -Порядок), яким, зокрема, регламентовано механізм проведення у 2006 році централізованих розрахунків Міністерства оборони України з енергопостачальними організаціями за спожиті природний газ, теплову і електричну енергію (п. 1.1 Порядку).
Відповідно до п. 2 Порядку учасниками розрахунків згідно цього порядку є Міністерство оборони, його кредитори, зокрема суб»єкти господарювання (енергопостачальні організації), що безпосередньо постачали природний газ, теплову і електричну енергію установам Міністерства оборони України.
Згідно п. 3.6 Порядку, розрахунки проводяться на підставі підписаних усіма учасниками спільних протокольних рішень та рахунків на оплату енергоносіїв та комунальних послуг, виставлених військовими частинами (КЕЧ, КЕВ).
Вказаний нормативний документ, а також наявне в матеріалах справи спільне протокольне рішення № 2259 (яким визначено порядок розрахунків Міністерства оборони України за електроенергію в рахунок заборгованості НАК “Нафтогаз України») змінили порядок розрахунків між сторонами.
Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
За таких обставин, суд, враховуючи вищевикладене, приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення спірної суми з відповідача, оскільки, договором передбачена відповідальність за порушення відповідачем конкретної дії (зобов»язання). Проте, такої дії (перерахування коштів саме відповідачем -позивачу) в дійсності не відбулось. Відповідно, відсутні підстави для застосування відповідальності, як забезпечення виконання такої дії (розрахунку).
З огляду на викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, п. 28 ст. 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-ІV, “Порядком проведення у 2006 році розрахунків Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ-160 та ТУ-95 МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності та обладнання» № 24-04/242-2278 (затвердженим Державним казначейством України 14 березня 2006 року) ст.ст. 82-85 ГПК України, суд
вирішив
в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.М. Фрич
28 .11.06
Виготовлено в Діловодстві
Кучер Н.М.