21.11.06р.
Справа № А21/269-06
За позовом Дніпропетровське обласне відділення Фонду Соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ
до відповідача відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення 4 419 951грн. 36коп.
Суддя Алмазова І.В.
Представники сторін:
від позивача -Ахметова О.О. -провідн.спец., дов.№03-06/04 від 05.01.06р.
від відповідача -Савенкова Ю.Г. -представник, дов.№52-16/86 від 28.12.2005р.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 4 419 951грн.36коп. адміністративно-господарських санкцій, в обґрунтування позовних вимог посилається на визначення у Законі України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі -Закон), нормативу робочих місць для обов'язкового працевлаштування на підприємстві інвалідів та у випадку, якщо їх кількість менша, ніж встановлений норматив, -обов'язок сплатити штрафні санкції у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Визначає, що на протязі 2005р. на підприємстві відповідача нестворено 264 робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідач проти позову заперечує, стверджує, що обов'язок підприємств щодо створення робочих місць згідно закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не супроводжується його обов'язком з працевлаштування інвалідів. Повідомляє, що неодноразово звертався до служби зайнятості та до управління праці та соціального захисту населення із запрошенням на роботу пенсіонерів та інвалідів, але інваліди на підприємство з питань працевлаштування не зверталися. Крім цього зазначає, що 01.02.2005р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (справа Б29/21/05) стверджує, що 11.03.2006р. у газеті «Голос України» було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази, суд, -
У відповідності зі звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-П1 (річна) за 2005рік середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу підприємства становила 9666 чоловік, а кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів згідно з ст.19 Закону складає 387 місць. Фактично за даними розділу І звіту на підприємстві відповідача у 2005 році працювало 123 інваліди, відповідно означеного, було не зайнято інвалідами 264 робочих місць.
Згідно ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності п.п.2,3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 №314 (далі -Положення) Робочим місцем інваліда може бути: звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування; спеціалізоване робоче місце інваліда -робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на виробництві, так і вдома. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда
За п.п. 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК та інших особливостей інваліда.
Таким чином, на підприємство законодавством з питань захищеності інвалідів в Україні покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, обов'язок з їх працевлаштування відсутній.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виконані дії з інформування про наявність вільних робочих місць (листи від 02.12.2005р. №52-08 до Інгулецького товариства інвалідів, від №630 до Відділу праці та соціального захисту населення Інгулецького району, №968 Інгулецького районного центру зайнятості), інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача означеними органами направлялися, внаслідок чого працевлаштовано 26 осіб, що підтверджує позивач листом №478 від 18.05.2006р. від Криворізького центру зайнятості (а.с.89-97). Відомості про випадки безпосереднього звернення інвалідів на підприємство відповідача для працевлаштування та факт відмови їм в цьому відсутні.
У відповідності зі ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно матеріалів справи ствердження позивача, що на підприємстві відповідача не створено 264 робочих місць для працевлаштування інвалідів не підтверджені доказами. Посилання на наданий відповідачем звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (а.с.6) не є належним, оскільки за його змістом зазначено, що у 2005 році на підприємстві не працювали інваліди (а.с.6, код рядка 02), однак з якої причини: з причини не створення відповідачем робочого місця, або з причини відсутності інваліда, не направлення інваліда належними органами для працевлаштування, тощо. Крім цього, у цій справі є докази звернення відповідача до Інгулецького товариства інвалідів, Відділу праці та соціального захисту населення Інгулецького району, Інгулецького районного центру зайнятості з питань працевлаштування інвалідів на вакантні посади. Наведене доводить, що не виключена можливість того, що відповідачем були створені спірні робочі місця (звичайні робочі місця), позовні вимоги не доведені, задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», ст.ст. 162, 163 КАС України, суд, -
- в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України.
Суддя
І.В. Алмазова