ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 6/585
07.11.06
За позовом Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району у місті Києві»
До відповідача Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго»
Про визнання договору недійсним
Суддя Ковтун С.А.
Представники:
Від позивача не з'явились
Від відповідача Бескоровайний О.В. (за дов. № Д07/8759 від 29.12.2005)
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом комунальне підприємство “Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району у місті Києві» до акціонерної енергопостачальної компанії (далі - АЕК) “Київенерго» про визнання договору № 8373149 від 01.11.2003 недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний договір укладено в порушення вимог чинного законодавства, що відповідно до ст. 48 ЦК УРСР є підставою для визнання його недійсним. Зокрема, умови договору не відповідають постанові Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 № 1497 “Про затвердження правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення» та розпорядженню Київської міської державної адміністрації від 02.08.1999 № 1261 “Про вдосконалення системи надання населенню м. Києва послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», якими визначено АЕК “Київенерго» виконавцем послуг з постачання теплової енергії та покладено на нього обов'язок по укладенню відповідних договорів безпосередньо зі споживачами -мешканцями житлового будинку.
Ухвалою суду від 09.10.2006 було порушено провадження у справі № 6/585 та призначено розгляд останньої на 07.11.2006.
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, заперечення останнього ґрунтуються на тому, що розпорядження від 02.08.1999 № 1261 “Про вдосконалення системи надання населенню м. Києва послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення» скасовано, а постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 № 1497 не регулюються відносини між позивачем та відповідачем. Також відповідач зазначив, що на час укладення спірного договору діяли “Правила користування електричною та тепловою енергією», затверджені наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР від 06.12.1981 № 310, відповідно до яких користування тепловою енергією дозволяється лише за договором, укладеним між енергопостачальною організацією та споживачем, установки якого безпосередньо підключені до мереж енергопостачальної організації. Крім того, відповідно до п. 3.3 статуту позивача основними напрямками його діяльності є організація та контроль надходження коштів від квартирної плати та плати за надання комунальних та інших послуг.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
01.11.2003 між АЕК “Київенерго» (постачальником) та управлінням житлового господарства Оболонського району у місті Києві, правонаступником якого є позивач, (споживачем) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8373149 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) його предметом є зобов'язання позивача щодо виробництва та постачання для потреб опалення та гарячого водопостачання теплової енергії, та зобов'язання відповідача її оплати.
У пункті 2.1 Договору визначено, що сторони зобов'язалися керуватися Правилами користування тепловою енергією.
Відповідно до ст. 48 ЦК України, чинної на час укладення Договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Оскільки відповідність чи невідповідність договору вимогам законодавства має оцінюватись господарським судом в межах законодавства, яке діяло на момент укладення спірного договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами права, що існували на 01.11.2003.
Відповідно до чинних на момент підписання Договору “Правил користування електричною та тепловою енергією», затверджених наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР від 06.12.1981 № 310 (далі -Правила користування), користування тепловою енергією дозволяється лише на підставі договору, підписаного між енергопостачальною організацією та споживачем, установки якого безпосередньо підключені до мереж енергопостачальної організації.
Пунктом 9.5.7 Правил користування передбачено, що при відпуску теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання житлових будинків державного фонду, а також житлового фонду кооперативних та громадських організацій (включно будинки ЖБК) розрахунки енергопостачальних організацій проводяться не з окремими квартиронаймачами, а з органами житлово-комунального господарства, що здійснюють експлуатацію житлового фонду.
При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 № 1497 “Про затвердження правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», оскільки предметом регулювання цих правил є відносини між споживачами і виконавцями у наданні послуг з централізованого холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання (центральне опалення) та водовідведення (далі - послуги).
У розумінні вказаних правил теплопостачання (центральним опаленням) є послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири (приватного будинку) для забезпечення опалення приміщень, а централізованим гарячим водопостачанням є подача гарячої води споживачам спеціальними мережами.
Тобто, виходячи з цих правил, їх предметом є регулювання відносин, що пов'язані з наданням комунальних послуг, якими у тому числі, є теплопостачання (центральне опалення) та централізоване гаряче водопостачання.
Саме з метою підвищення якості надання комунальних послуг населенню та посиленню відповідальності виробників і виконавців цих послуг перед споживачами, як зазначено у преамбулі постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 № 1497, були затверджені Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення.
У той же час, предметом оспорюваного Договору є постачання теплової енергії, а не надання комунальних послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання. У даному випадку теплова енергія є самостійною товарною продукцією, яка виробляється відповідачем і постачається позивачу для надання останнім житлово-комунальних послуг з центрального опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб, тобто для виконання своїх статутних завдань -утримання житлового фонду, що віднесений до комунальної власності, обслуговування населення з питань житлово-комунального напрямку.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про електроенергетику» АЕК “Київенерго» є суб'єктом підприємницької діяльності, що займається виробництвом, передачею, постачанням електричної та теплової енергії при централізованому теплопостачанні.
З огляду на викладене, діяльність відповідача не пов'язана з наданням житлово-комунальних послуг, відтак не може регулюватися постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 № 1497 “Про затвердження правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення» та розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.08.1999 № 1261 “Про вдосконалення системи надання населенню м. Києва послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення».
Крім того, розпорядження від 02.08.1999 № 1261 скасовано Київським міським управлінням юстиції 15.02.2005.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -
У позові відмовити повністю.
Суддя
С.А. Ковтун
Рішення підписано 27 листопада 2006 року.