24 листопада 2006 р. Справа № 3/197
За позовом Невицької сільської ради Ужгородського району, с. Невицьке Ужгородського району
до відповідача Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, м. Ужгород
з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Ужгородського сільського споживчого товариства, м. Ужгород
про визнання неправомірними дій Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна по реєстрації права власності за Ужгородським ССТ на будівлю магазину «Промтовари» в с. Невицьке та визнання недійсним реєстраційного посвідчення № 291 від 16.06.1998 року про право власності Ужгородського ССТ на будівлю магазину «Промтовари» в с. Невицьке, 38а,
Суддя господарського суду -В.В. Мокану
Секретар судового засідання -Т.В.Гурзан
представники:
Позивача -Гартманн М.Р., довіреність № 332102-24 від 05.09.2006 року
Відповідача -Кравчук О.В., довіреність б/н від 26.10.2006 року
Третьої особи -Яночко Ю.І., довіреність № 88 від 12.11.2006 року
Дворак Є.І., довіреність № 53 від 02.10.2006 року
СУТЬ СПОРУ: Невицькою сільською радою Ужгородського району, с. Невицьке Ужгородського району заявлено позов до відповідача Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, м. Ужгород з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача -Ужгородського сільського споживчого товариства, м. Ужгород про визнання неправомірними дій Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна по реєстрації права власності за Ужгородським ССТ на будівлю магазину «Промтовари» в с. Невицьке та визнання недійсним реєстраційного посвідчення № 291 від 16.06.1998 року про право власності Ужгородського ССТ на будівлю магазину «Промтовари» в с. Невицьке, 38а.
продовження постанови господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 року у справі № 3/197
В судових засіданнях 27.10.2006 року, 10.11.2006 року та 16.11.2006 року брали участь вищевказані представники сторін, оголошувались перерви відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги обґрунтовано допущеними відповідачем при здійсненні реєстрації права власності Ужгородського сільського споживчого товариства на будівлю магазину «Промтовари» порушеннями законодавства. Зокрема, неправомірністю здійснення реєстрації за відсутності даних про місце розташування нерухомості, оскільки у рішенні Невицької сільської ради від 26.12.97 року вулиці та номеру будинку зазначено не було. Позивач стверджує, що реєстрація права власності на магазин відбулася без матеріалів інвентаризації. В судовому засіданні представник позивача зауважив, що відповідачем перевищено повноваження при здійсненні оспорюваної реєстрації з огляду на те, що Невицькою сільською радою таке повноваження йому не делегувалося.
Відповідач проти позову заперечив, пославшись на дотримання норм Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, які діяли на момент здійснення оспорюваної реєстрації. Спростував твердження позивача про проведення реєстрації без матеріалів інвентаризації, наголосивши, що інвентаризаційна справа на магазин «Промтовари» виготовлена 25.08.1997 року; в наступному 06.12.1997 року та 03.12.1999 року проведена поточна інвентаризація. За зверненням Ужгородського ССТ 18.08.2005 року була проведена поточна інвентаризація, по її результатах виготовлено проект свідоцтва про право власності, однак, реєстрація вказаного свідоцтва не проводилась. Представник відповідача в судовому засіданні наголосив, що об'єкт спірної реєстрації підлягав такій на підставі п. 1.5 «б» Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, як будівля виробничого, господарського, соціально-побутового або іншого призначення, розташована на окремій земельній ділянці.
Третя особа вважає проведену реєстрацію законною; у поданих суду запереченнях наголосила на безпідставності звернення позивача з адміністративним позовом та вимогою про визнання недійним реєстраційного свідоцтва, яке, на думку Ужгородського ССТ не може виступати предметом спору.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін справи,
суд встановив:
Рішенням Невицької сільської ради від 26.12.1997 року, прийнятим за результатами розгляду заяви Ужгородського сільського споживчого товариства, визнано право власності на будівлі магазину «Промтовари» та «Закусочна» у селі Невицьке за Ужгородським сільським споживчим товариством та зобов'язано Ужгородське райдержінвентарбюро оформити свідоцтво на право власності на будівлі.
На підставі зазначеного рішення, яке відповідно до п. 7 додатку № 1 до Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року № 56 та зареєстрованих в
продовження постанови господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 року у справі № 3/197
Міністерстві юстиції України 19.01.1996 року за № 31/1056, (далі «Правил») являлось правовстановлюючим документом, Ужгородське районне державне підприємство технічної інвентаризації зареєструвало за Ужгородським сільським споживчим товариством будівлю магазину «Промтовари», розташовану в с. Невицьке, № 38 «а», яка складається з основної будівлі -літ. «А», складу -літ. «Б», навісу -літ. «В». Факт реєстрації підтверджується записом у реєстровій книзі за № 291 від 16.06.1998 року і виданим Ужгородському сільському споживчому товариству реєстраційним посвідченням від 16.06.1998 року.
Аргументи позивача щодо неправомірності дій Ужгородського РКПТІ по реєстрації права власності і незаконності здійсненої реєстрації, підтвердженої реєстраційним посвідченням № 291 від 16.06.1998 року, суд знаходить недостатніми з огляду на наступне.
Відповідно до вищевказаних «Правил» державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна здійснювали державні підприємства -бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів, зазначених у додатку № 1.
До об'єктів нерухомого майна, що підлягали державній реєстрації згідно «Правил» відносилися, зокрема, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках (п. 1.5 «б»).
Розташування будівлі, правомірність реєстрації якої оспорено, на окремій земельній ділянці підтверджено документами про встановлення зовнішніх меж землекористування для підготовки видачі Державного акту на право постійного користування землею, виготовленими Закарпатським відділом комплексного проектування проектного інституту «Укооппроект», та Державним актом на право постійного користування землею серія ІІ-ЗК № 000030 від 16.09.1997 року, відповідно до якого Ужгородському сільському споживчому товариству Ужгородського райСТ Невицькою сільською радою надано у постійне користування 0,06 га землі для розміщення торгових та складських приміщень згідно рішення УІІІ сесії ХХІІ скликання Невицької сільської ради від 02.09.1997 року; акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 82.
Третьою особою Ужгородським сільським споживчим товариством були подані відповідачу передбачені «Правилами» документи, які надавали підстави для здійснення реєстрації і видачі заявнику реєстраційного посвідчення відповідно до п. 2.2 «д» «Правил».
Посилання позивача на неможливість проведення реєстрації до встановлення об'єкту відповідної адреси з зазначенням вулиці і номеру суд відхиляє як аргумент, недостатній для визнання реєстрації незаконною, оскільки ні вищевказані «Правила», ні інші норми законодавства, яке діяло на час реєстрації, такого наслідку не містили.
До обов'язкової наявності у правовстановлюючому документі інформації про вулицю і номер будинку об'єкту нерухомості спрямовували затверджені Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству «Рекомендації та роз'яснення по застосуванню в практичній діяльності бюро технічної інвентаризації «Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб» від 05.06.1997 року, недотримання яких не може тягнути заявлених позивачем наслідків, оскільки зазначені «Рекомендації» не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України, отже, не набули статус обов'язкового до виконання документу, носять рекомендаційний характер.
продовження постанови господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 року у справі № 3/197
Факт проведення відповідачем технічної інвентаризації об'єкту реєстрації підтверджено матеріалами інвентарної справи.
Аргумент представника позивача про перевищення відповідачем при здійсненні реєстрації своїх повноважень судом відхиляється. Факт делегування відповідачу Невицькою сільською радою обов'язку по реєстрації зазначеного у рішенні ради об'єкту нерухомості вбачається з п. 2 рішення Невицької сільської ради від 26.12.1997 року.
Заперечення Ужгородського сільського споживчого товариства щодо неправомірності звернення позивача саме з адміністративним позовом суд відхиляє з огляду на те, що при здійсненні реєстрації права власності Ужгородське районне комунальне підприємство (бюро) технічної інвентаризації виконувало делеговану радою владну управлінську функцію. Позицію третьої особи про неможливість оскарження в судовому порядку реєстраційного посвідчення слід визнати помилковою, оскільки згідно п. 2.2 «Правил» реєстраційне посвідчення є невід'ємною частиною правовстановлюючого документу, який може бути предметом судового спору.
З врахуванням викладеного вище позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 160 -163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
2. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ч. ч. 1 -3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
В зв'язку з проголошенням в судовому засіданні 24.11.2006 року в порядку ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України лише вступної і резолютивної частини постанову складено в повному обсязі і підписано 28.11.2006 року.
Суддя В.В.Мокану