07 листопада 2006 р.
№ 2/53
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши
касаційну скаргу
Дочірнього підприємства “Українська горілчана компанія “NEMIROFF»
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 року
по справі
№ 2/53 Господарського суду Кіровоградської області
за позовом
Дочірнього підприємства “Українська горілчана компанія “NEMIROFF»
до
Фермерського господарства “Ятрань»
про
стягнення 202753,16 грн.
За участю представників сторін:
від позивача:
не з'явився
від відповідача:
Головатюк С.А. -дов. від 31.03.06
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2006 року касаційна скарга Дочірнього підприємства “Українська горілчана компанія “NEMIROFF» була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 11 год. 40 хв. 07.11.2006 року.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений заздалегідь належним чином. Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2006р. про прийняття касаційної скарги до розгляду явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребувалися, враховуючи особливості розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачені ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємство “Українська горілчана компанія “NEMIROFF» звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Фермерського господарства “Ятрань» про стягнення 202753,16 грн. збитків за втрачений під час перевезення товар.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2006 року по справі № 2/53 (суддя Деревінська Л. В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 року (головуючий суддя Лотоцька Л. О., судді Бахмат Р. М., Євстигнєєв О.С.), в позові відмовлено. Судові рішення обгрунтовані тим, що позивач не довів, що саме з вини відповідача йому заподіяно збитків.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач Дочірнє підприємство “Українська горілчана компанія “NEMIROFF» звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, оскільки під час вирішення спору судами, на думку заявника, порушені норми матеріального та процесуального права.
Представник відповідача проти вимог та доводів касаційної скарги в судовому засіданні заперечив, просив залишити рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
Клопотанням від 07.11.2006 року позивач просив відкласти розгляд касаційної скарги у зв'язку з вступом у справу нового представника. Колегія суддів вважає, що наведені в клопотанні причини не є поважними, а тому касаційна скарга може бути розглянута за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем 15.11.2005 року укладено договір № 45ксп/2005 на транспортно-експедиційне обслуговування, який визначає порядок взаємовідносин експедитора (відповідач) та замовника (позивач) при здійсненні транспортно-експедиційного обслуговування по організації перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом, з наданням інших послуг, узгоджених в заявках, які є невід'ємною частиною договору.
На підставі заявки № 15/12/05-05 від 15.11.2005р., яка була відправлена позивачем та надійшла відповідачу 15.12.2005р., позивач замовив на 15 годину 15.12.2005р. один автомобіль для перевезення 20 тонн лікеро-горілчаних виробів для одержувача - Одеської філії ДП УГК “NEMIROFF». Пунктом 4 додаткових інструкцій до зазначеної заявки передбачений перехід вантажу під повну матеріальну відповідальність перевізника після завантаження та одержання всіх документів до здачі відповідальній особі одержувача.
Після одержання заявки відповідач за допомогою факсимільних засобів зв'язку повідомив позивачу марку та номер автомобіля: КАМАЗ ВН 1387 АС та причіп ВМ 2828 ХХ, а також прізвище водія: Луценко Анатолій Петрович, посвідчення водія: ОІА 482054.
В товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв серії ВN 645533 та 01ААД №645534 від 15.12.2005р. зазначена вартість лікеро-горілчаних виробів 202753,16 грн.
Проаналізувавши зміст зазначених вище ТТН, суд першої інстанції дійшов висновку, що вантаж одержала особа за довіреністю № 1 від 05.01.2005р., виданою Одеською філією ДП УГК “NEMIROFF». Вказана довіреність видана завідуючому складом ОФ ДП УГК “NEMIROFF» Боженко В. Т. для одержання матеріальних цінностей від ДП УГК “NEMIROFF».
Такий висновок мотивований посиланням на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.1998 року за № 128/2568 (п.п. 1, 11), Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318 (п.п. 1, 2, 12, 13, 15).
Суд касаційної інстанції вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарських судів зроблені з порушенням норм процесуального та матеріального права, що дає підстави для їх скасування.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення суду серед іншого вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким керувався суд, приймаючи рішення.
Спростовуючи твердження позивача про належність підпису про одержання товарно-матеріальних цінностей представнику відповідача, суд послався на наведені вище нормативні акти.
Разом з тим, судом першої інстанції зроблений висновок, що при відсутності у водія Луценка А. П. довіреності, виданої відповідачем, повноважні особи позивача не мали право видавати такій особі цінності, і відповідальність за порушення встановленого порядку відпуску цінностей покладається на позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
В мотивувальній частині рішення місцевого суду встановлений факт отримання відповідачем замовлення позивача на здійснення перевезення вантажу. Повідомлення відповідачем позивачу даних про водія автомобіля, номерні знаки автомобіля та причепа свідчать про прийняття відповідачем замовлення до виконання, не зважаючи на те, що замовлення надійшло з порушенням строків, передбачених договором. Зазначені обставини не заперечувалися відповідачем.
В матеріалах справи міститься копія відповіді Фермерського господарства «Ятрань»на претензію позивача, з якої вбачається, що після отримання вантажу відповідач контролював процес його переміщення протягом приблизно доби після завантаження. Також у відповіді на претензію зазначено, що 17.12.2005 року відповідач звернувся до органів внутрішніх справ із заявою про крадіжку вантажу.
Цьому документу, який в силу вимог ст. 32 ГПК України може бути доказом в господарському процесі, судами першої та апеляційної інстанції оцінка не дана, викладені в цьому документі обставини не спростовані.
Разом з тим, за висновком місцевого суду вантаж отриманий працівником Одеської філії позивача.
Суд касаційної інстанції вважає, що місцевим судом зазначені висновки зроблені при неповно з'ясованих матеріалах справи. Так, поза увагою суду залишився факт звернення сторін по справі до правоохоронних органів із заявою про злочин.
Висновок про отримання вантажу працівником Одеської філії позивача зроблений на підставі аналізу нормативних актів, що регулюють питання оформлення документів про отримання товарно-матеріальних цінностей.
Однак місцевим судом не наведено міркувань про спростовання обставин про протиправні дії осіб, які направлені на незаконне заволодіння вантажем, які випливають з наявних в справі доказів.
Замість встановлення фактичних обставин справи щодо отримання вантажу, суд обмежився аналізом документів, не зважаючи на наявні в справі докази про те, що встановлений законодавством порядок отримання товарно-матеріальних цінностей був порушений.
Для обґрунтованого висновку про отримання вантажу працівником Одеської філії позивача суд мав можливість витребувати додаткові докази, серед яких могли бути наказ про відрядження, довідка з Одеської філії позивача про відрядження цієї особи тощо. Суд мав також можливість викликати в судове засідання зазначену посадову особу для дачі пояснень в порядку ст. 30 ГПК України. Невиконання цих дій призвело до передчасного та суперечливого висновку місцевого суду.
В разі встановлення судом обставин при прийняття замовлення відповідачем до виконання, суду слід було встановити, чи мало в подальшому при його виконанні порушення умов договору, хто його допустив та в чому воно полягало. На підставі встановлених обставин суду слід було застосувати відповідні норми матеріального права, які регулюють питання правових наслідків порушення зобов'язання (глава 51 ЦК України).
Зазначені недоліки не були усунуті і під час апеляційного провадження.
За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції по справі винесені з порушенням норм процесуального права, яке полягає в неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи (ст. 43 ГПК України), без наведення мотивів відхилення наявних у справі доказів, які спростовують висновки суду (ст. 84 ГПК України).
Зазначені недоліки виключають можливість правильного застосування норм матеріального права, оскільки встановлення обставин про порушення зобов'язання тією чи іншою стороною призведе до різних правових наслідків (зокрема, застосування ст. 612 чи 613 ЦК України).
Оскільки до повноважень касаційної інстанції не входить встановлення обставин справи, збирання та оцінка доказів, усунути зазначені вище недоліки в касаційній інстанції неможливо, а тому постановлені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід встановити фактичні обставини про прийняття вантажу до перевезення, викликати для дачі пояснень в порядку статті 30 ГПК України особу, яка зазначена в товарно-супровідних документах, надати оцінку всім наявним у справі доказам та вирішити спір відповідно до вимог законодавства.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Українська горілчана компанія “NEMIROFF» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 року по справі № 2/53 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.04.2006 року по справі № 2/53 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
А. Г. Полянський
Г. М. Фролова