04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" січня 2013 р. Справа№ 5011-41/11660-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар»
на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2012р.
у справі № 5011-41/11660-2012 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар»
до Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар»
про стягнення 85 833,00 грн.
за участю заступника прокурора міста Києва
Товариство з обмеженою відповідальністю "Індар" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (далі - відповідач) про стягнення 85 833,00 грн.
Ухвалою від 27.08.2012 року було порушено провадження у справі та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі - третя особа).
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. у справі № 5011-41/11660-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції встановив, що договір про відступлення права вимоги № 15/02-2 був укладений 15.02.2011 р., а договір купівлі-продажу № 0408-1-04.08.2011 р., тобто на момент укладення договору про відступлення права вимоги у первісного кредитора даного права не було, так само як договору купівлі-продажу. У зв'язку з цим місцевий господарський суд не знайшов підстав для задоволення позову.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. у справі № 5011-41/11660-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки вважає його незаконним з підстав недотримання норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує, що судом не було враховано, що в даті договору про відступлення права вимоги вчинено описку, яку сторонами договору усунуто шляхом укладення додаткової угоди № 1, доданої до апеляційної скарги. Скаржник вважає, що судом не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи. Також, скаржник стверджує, що судом порушено норми процесуального права, оскільки представника позивача та третьої особи не було належним чином повідомлено, однак суд не відклав судове засідання у зв'язку з неявкою представника позивача та третьої особи, а натомість прийняв рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, рішення суду вважає законним та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також до відзиву відповідачем додано, зокрема, засвідчені копії ухвали господарського суду Львівської області від 27.07.2012р. та договору відступлення права вимоги від 16.02.2012р., які вже були подані суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. у справі № 5011-41/11660-2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 29.01.2013р.
У судовому засіданні 29.01.2013р. суд заслухав пояснення учасників процесу. Прокурором заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з її матеріалами, яке судом було відхилено у зв'язку з відсутністю підстав, з якими ст. 77 ГПК України пов'язує право суду відкласти розгляд справи.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2011 р. між ТОВ "Торговий дім "Індар" (первісний кредитор) та ТОВ "Індар" (Новий кредитор, позивач) укладено договір № 15/02-2 про відступлення права вимоги (далі - договір, а.с.16-18).
Відповідно до п. 1.1 договору про відступлення права вимоги № 15/02-2 від 15.02.2011 р., в порядку та на умовах, встановлених даним договором, первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги за зобов'язанням між первісним кредитором та Приватним акціонерним товариством "По виробництву інсулінів "Індар" (боржник), яке виникло з договору купівлі-продажу № 0408-1 від 04.08.2011 р. в сумі 85 833,00 грн.
Пунктом 1.2 договору визначено, що відступлене право вимоги складає собою право первісного кредитора на погашення боржником заборгованості за основним договором в сумі 85 833,00 грн., а також право пред'являти до боржника вимоги про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання завдані порушенням зобов'язання за основним договором.
Відповідно до п. 1.3 договору, за відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язується сплатити кредиторові кошти в сумі 85 833,00 грн. в 3-х місячний строк з моменту настання відкладальної обставини, а саме: добровільної сплати боржником коштів на користь нового кредитора за даним договором 85 833,00 грн., або ж їх стягнення в примусового порядку, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п. 1.4 договору з моменту підписання даного договору всі права та обов'язки первісного кредитора за основним договором повністю переходять до нового кредитора.
15.02.2011 р. між первісним кредитором та новим кредитором було підписано акт приймання-передачі документів до договору № 15/02-2 про відступлення права вимоги від 15.02.2011 р. Цією ж датою новим кредитором (позивачем) датоване повідомлення адресоване відповідачу про відступлення права вимоги.
Доказів надіслання або отримання відповідачем та третьою особою зазначеного повідомлення матеріали справи не містять.
В подальшому, 04.08.2011 р. між ТОВ "Торговий дім "Індар" (продавець) та ПрАТ «По виробництву інсулінів "Індар" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 0408-1 (далі - основний договір, а.с.9,10).
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 основного договору, Продавець зобов'язався передавати у власність покупця Triton X-100 Bio Chemica (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити зазначений товар на умовах даного договору; кількість та ціна вказуються в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до видаткових накладних № ТД-0000303 від 05.09.2011 р. на суму 57 222 грн. 00 коп., № 0000284 від 15.08.2011 р. на суму 28 611 грн. 00 коп. продавець поставив, а покупець (відповідач) прийняв товар на загальну суму 85 833,00 грн., що також підтверджується довіреностями № 228385 від 05.09.2011 р. та № 228331 від 15.08.2011 р. (а.с.12-15).
В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач посилається на те, що відповідачем не було оплачено первісному кредитору (третя особа) поставлений за договором купівлі-продажу № 0408-1 від 04.08.2011 р. товар, а тому позивач, посилаючись на договір про відступлення права вимоги
№ 15/02-2 від 15.02.2011 р., просить стягнути з відповідача 85 833 грн. боргу.
Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, враховуючи таке.
За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Частиною 1 ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, договір про відступлення права вимоги № 15/02-2 укладено 15.02.2011 р. В той же час, договір купівлі-продажу № 0408-1, за яким передано право вимоги позивачу укладено 04.08.2011 р., тобто дата відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу, передує даті виникнення прав і обов'язків у сторін цього договору, оскільки на момент укладення договору про відступлення права вимоги договір купівлі-продажу сторонами ще не було укладено, а відтак слід дійти висновку про відсутність у первісного кредитора права вимоги.
Колегія суддів також враховує, що право вимоги до ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар" за договором купівлі-продажу № 0408-1 від 04.08.2011 р. у розмірі 85 833,00 грн. було передано за договором про відступлення права вимоги від 16.02.2012 р., який укладено між ТОВ "Торговий дім "Індар" (первісний кредитор) та ТОВ "Індар" (новий кредитор), який не є підставою вимог у даній справі. Зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договору відступлення права вимоги від 16.02.2012р. (а.с.71-73), а також копією ухвали господарського суду Львівської області від 27.07.2012р. у справі
№ 5015/3082/12 про повернення позовної заяви, у якій ТОВ «Індар» (позивач у даній справі), пред'явлено вимогу до ТОВ «Пластформа» та ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар» (відповідач у даній справі) зокрема про стягнення 85 833 грн. за договором купівлі-продажу № 0408-1 від 04.08.2011р., наявність права вимоги за яким входить до предмету доказування у даному спорі (а.с.68-70).
Посилання скаржника на те, що судом не було враховано, що в даті договору про відступлення права вимоги вчинено описку, яку сторонами договору усунуто шляхом укладення додаткової угоди № 1, доданої до апеляційної скарги, а тому правильною датою договору про відступлення права вимоги є 15.02.2012р., колегією суддів відхиляються з таких підстав.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. На підтвердження наявності описки у договорі про відступлення права вимоги, позивачем до суду апеляційної інстанції додано копію додаткової угоди № 1 від 17.02.2012р. про внесення змін до договору про відступлення права вимоги № 15/02-2 у зв'язку із допущеною опискою, а також акт № 1 від 17.02.2012р. про внесення змін в Акт від 15.02.2011р. приймання-передачі документів по Договору про відступлення права вимоги (а.с.98, 99).
Проте вказані документи судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні даного спору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач до свого позову вказаних документів не додав, в тексті позовної заяви та доданих до неї документів про наявність додаткової угоди та вказаного Акту також не йдеться.
Згідно з приписами ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п. 6.3 договору відступлення права вимоги від 15.02.2011р. будь-які зміни та доповнення до даних договорів Сторони оформляють шляхом укладення додаткових угод до нього.
При цьому, колегія суддів враховує, що додаткова угода та додатки до неї є невід'ємною частиною основного договору та мали б бути надані позивачем при зверненні з позовом до суду.
Будь-яких клопотань та заяв про залучення або витребування зазначених документів, позивач у суді першої інстанції не заявляв, як і не повідомив суд про існування таких доказів.
Ні в усних поясненнях у суді апеляційної інстанції, ні в апеляційній скарзі позивачем у належний спосіб не обґрунтовує поважності причин, за яких вказані нові докази (додаткова угода та Акт № 1) не були подані на розгляд суду першої інстанції. Також, позивачем не доведено суду наявності інших причин неподання цих доказів, незалежних від нього.
Крім того, колегія суддів ставиться критично до поданих скаржником документів, оскільки факт їх відсутності у матеріалах позову та подання їх вже після вирішення спору судом першої інстанції, не виключає можливості їх складення на час оскарження рішення суду в апеляційній інстанції, тобто «заднім числом». Про зазначені обставини також свідчить відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів надіслання відповідачу повідомлення датованого саме 15.02.2011р. про відступлення права вимоги, в якому первісний кредитор повідомляв відповідача про укладення договору відступлення права вимоги від 15.02.2011р. за договором купівлі-продажу від 04.08.2011р. (а.с.19), а також відсутність будь-яких повідомлень про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 15.02.2011р. у зв'язку з допущеною опискою шляхом укладення додаткової угоди
№ 1 від 17.02.2012р. та доказів їх надсилання відповідачу (а.с.98) в період до прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.
За таких обставин, слід дійти висновку, що надані скаржником документи не можуть бути прийняті судом як належні докази існування обставин, на які посилається позивач, а тому доводи скаржника в цій частині відхиляються як необґрунтовані.
Доказів на спростування зазначених обставин позивачем суду апеляційної інстанції не подано.
Таким чином, позовні вимоги у даній справі позивачем не доведено у встановленому ГПК України порядку, зазначені вимоги є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Посилання позивача на порушення норм процесуального права та наявність підстав передбачених п.2 ч. 3 ст. 104 ГПК України для скасування рішення у даній справі, у зв'язку з тим, що, на його думку, представника позивача та третьої особи не було належним чином повідомлено про розгляд справи, а також, що суд не відклав судове засідання у зв'язку з неявкою представника позивача та третьої особи, а натомість прийняв рішення, слід відхилити з наступних підстав.
У матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштових відправлень, з яких вбачається, що поштову кореспонденцію (копії ухвал про порушення провадження у справі, про відкладення, а також судового рішення у справі, а.с. 3,4, 81, 85, 86), які направлялися ТОВ «Індар» та ТОВ «ТД «Індар» отримувала під розпис одна й та ж особа - Тімер за адресою 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5 та 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, а/с 179.
Факт отримання кореспонденції, надісланої судом позивачу та третій особі, за вказаними адресами уповноваженою особою Тімер, представником позивача не заперечувався у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29.01.2013р.
Крім того, доказів того, що вказана особа не була уповноважена на отримання поштової кореспонденції, позивач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав. Позивачем не надано доказів того, що вказана поштова кореспонденція не надходила адресатам за зазначеною адресою (довідка органу поштового зв'язку тощо).
Позивач у своїй апеляційній скарзі та усних поясненнях в суді апеляційної інстанції також не заперечує факт його належного повідомлення про місце розгляду справи та отримання ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження від 27.08.2012р.
Водночас, позивач стверджує, що про судове засідання 22.10.2012р. його не було повідомлено належним чином, оскільки ухвалу про відкладення ним отримано вже після прийняття рішення, а саме 30.10.2012р., що, на його думку, є порушенням норм процесуального права.
З таким твердженням колегія суддів не може погодитися.
Передовсім, як вже зазначалося, позивач був обізнаний про прийняття його позову судом та порушення провадження, в тому числі про призначення розгляду справи на 08.10.2012р.
Згідно з протоколом судового засідання суду першої інстанції від 08.10.2012р. учасники процесу у дане судове засідання не з'явилися, у зв'язку з цим, а також на підставі клопотання відповідача суд своєю ухвалою від 08.10.2012р. відклав розгляд справи на 22.10.2012р. (а.с. 31,32).
Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
З матеріалів справи вбачається, що хоча позивач і був повідомлений про час та місце судового засідання 08.10.2012р., проте з клопотаннями або заявами щодо повідомлення результатів цього судового засідання, ознайомлення з матеріалами справи, або видачу копії ухвали суду від 08.10.2012р. до суду не звертався.
Згідно з відміткою відділу діловодства, яка міститься на звороті ухвали про відкладення від 08.10.2012р., 11.10.2012р. учасникам процесу відправлено 3 копії даної ухвали з повідомленням про вручення (а.с. 32 зворот).
Отже слід дійти висновку, що господарський суд міста Києва надіслав копію ухвали про відкладення завчасно та з дотриманням 3-х денного строку, визначеного ст. 87 ГПК України.
Відповідно до п. 3.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149 (зі змінами і доповненнями, далі - Нормативи) поштові відправлення, які відповідно до законодавства підлягають доставці, доставляють одержувачам у день їх надходження, якщо вони надійшли до сортувальних вузлів у м. Києві - до 8-ї години.
Згідно з п. 3.3 Нормативів повідомлення на вхідні поштові відправлення, які підлягають видачі безпосередньо в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку, повинні бути доставлені одержувачам не пізніше наступного робочого дня об'єкта поштового зв'язку.
За змістом пунктів 4.1, 4.2 Нормативів визначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку в межах м. Києва становлять 4 дні (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку).
Ухвалу про відкладення розгляду справи від 08.10.2012р. (на 22.10.2012р.) надіслано позивачу - ТОВ «Індар» 11.10.2012р. за адресою 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, абонентська скринька № 179, а отримана останнім 30.10.2012р.
У зв'язку з цим, враховуючи надіслання рекомендованої поштової кореспонденції позивачу саме на абонентську скриньку (зазначена самим позивачем), яка знаходиться в приміщенні об'єкта поштового зв'язку, відповідно до зазначених Нормативів, така кореспонденція мала б надійти до відділення поштового зв'язку 18.10.2012р. (з урахуванням двох вихідних днів 13, 14 жовтня), а відповідне повідомлення на вказане поштове відправлення повинно бути доставлено одержувачу - позивачу не пізніше наступного робочого дня, тобто 19.10.2012р. Отримання ж поштової кореспонденції надісланої на абонентську скриньку, залежить від звернення самого абонента до відділення поштового зв'язку за вказаною кореспонденцію. Той факт, що позивач звернувся за отриманням цієї кореспонденції лише 30.10.2012р. не може свідчити, що відкладаючи розгляд справи, суд першої інстанції не належним чином повідомив позивача про розгляд справи 22.10.2012р., оскільки таке повідомлення було здійснено у відповідності до вимог
ст. 87 ГПК України і положень Нормативів, завчасно та за вказаною самим позивачем адресою. Завчасне ж отримання поштової кореспонденції суду, залежало виключно від волевиявлення та заінтересованості позивача, що не може бути розцінено як порушення процесуальних норм місцевим господарським судом у розумінні ст. 104 ГПК України.
З огляду на зазначені обставини та поведінку позивача, колегія суддів враховує, що за приписами ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Крім того, відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, право на вирішення спору «упродовж розумного строку» наявне не лише у особи, яка звернулася з таким позовом, але й у іншої сторони.
Згідно з приписами ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Стаття 77 ГПК України пов'язує право господарського суду відкласти розгляд справи з наведених у цій статті підстав, саме в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу.
Позовна заява одержана судом 23.08.2012р. (а.с.5), ухвалу про порушення провадження винесено 27.08.2012р. (а.с.1), рішення у справі прийнято 22.10.2012р. (а.с.32, 33), тобто в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України. При цьому, клопотань про продовження строку розгляду справи, як це передбачено ч. 3 ст. 69 ГПК України, сторони, в тому числі позивач не заявляли.
До того ж відкладення розгляду справи з підстав передбачених ст. 77 ГПК України є правом господарського суду, а не його обов'язком з урахуванням конкретних обставин справи. Клопотання про відкладення або надання (витребування) доказів, як свідчать матеріали справи, позивач та третя особа не заявляли.
Твердження позивача про неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи третьої особи, колегія суддів відхиляє як необґрунтоване, оскільки пунктом 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України передбачено як підставу для скасування рішення місцевого господарського суду у будь-якому випадку, те, що справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Проте, у даній справі третя особа не є стороною спору у розумінні ст. 104 ГПК України, самостійних вимог на предмет спору не заявляла. Третя особа також не є і заявником апеляційної скарги та будь-яких вимог щодо вказаного судового рішення з підстав, наведених позивачем, до суду апеляційної інстанції нею не пред'явлено.
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні не спростовують, з підстав наведених вище, а тому відхиляються колегією суддів.
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2012р. у справі № 5011-41/11660-2012 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2012р. у справі № 5011-41/11660-2012 без змін.
2. Матеріали справи № 5011-41/11660-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді Агрикова О.В.
Чорногуз М.Г.
Повний текст складено та підписано 31.01.2013р.