01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.12.06 р. № 32/226-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від позивача - Некряч О.М. (дов. № 97\10-105 від 26.10.2006 року);
від відповідача - дочірнього підприємства “УДС» - Ковтун М.В. (дов. від 01.06.2006 року);
приватного підприємства “Вікс» - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державноїподаткової адміністрації у м. Києві
на постанову Господарського суду м.Києва від 28.07.2006
у справі № 32/226-А (Хрипун О.О.)
за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві
до Дочірнього підприємства "Юдіком"
Приватного підприємства "Вікс"
про визнання недійсним договору
Суть постанови і скарги:
Постановою господарського суду м. Києва від 28 липня 2006 року, яка прийнята у справі № 32\226-А (суддя - О.О. Хрипун), в позові Державній податковій адміністрації у м. Києві (надалі - Позивач, Адміністрація) до дочірнього підприємства “Юдіком» (надалі - Відповідач № 1, Підприємство № 1) та до приватного підприємства “Вікс» (надалі - Відповідач № 2, Підприємство № 2) про визнання договору недійсним, було відмовлено повністю (т. 1 л.с. 201-204).
Державна податкова адміністрація у м. Києві, не погоджуючись з прийнятою постановою судом першої інстанції, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги Адміністрації задовольнити (т. 1 л.с. 5-8).
Представник дочірнього підприємства “Юдіком» в судовому засіданні не погоджується з вимогами, що викладені Позивачем в апеляційній скарзі, а тому просить залишити постанову господарського суду м. Києва від 28 липня 2006 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу № 181 від 27.10.2006 року (т. 2 л.с. 33-35).
Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Відповідача № 2 про день і час судового засідання з розгляду апеляційної скарги Адміністрації, що підтверджується ухвалою від 27.10.2006 року, повісткою про виклик (т. 2 л.с. 27, 30), а направлена на адресу Підприємства № 2 повістка про виклик повернулась із відміткою на конверті “підприємство не значиться», апеляційний суд вважає за можливе розглянути скаргу Позивача без участі представників Підприємства № 2.
Заслухавши усні пояснення представників Позивача та Відповідача № 1 в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд
Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулась до господарського суду м. Києва із позовом № 1152\9\26-37В від 20.04.2006 року до дочірнього підприємства “Юдіком» та до приватного підприємства “Вікс», в якому просила визнати недійсним правочин купівлі-продаж товарів зв'язку та мобільного сервісу на суму 325 997 грн. 12 коп. (надалі - Договір), зобов'язати Підприємство № 2 повернути Підприємству № 1 325 997 грн. 12 коп. вартості товару по Договору, а з Підприємства № 1 стягнути на користь держави 325 997 грн. 12 коп. отриманих за Договором (т. 1 л.с. 3-7). Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.12.2005 року у справі № 2-3621\1 за позовом засновника Підприємства № 2 - Хільченка В.О. установчі документи останнього визнані недійсними з моменту реєстрації, та встановлена непричетність засновника до створення та діяльності Підприємства № 2, а підприємницьку діяльність Відповідача № 2 здійснювали невідомі особи. Також, Адміністрація зазначає, що у зв'язку із відповідними обставинами бухгалтерські та первинні документи від імені Підприємства № 2 були підписані неуповноаженою на те посадовою особою, у зв'язку з чим спірний договір та підписані на його виконання розрахункові та інші документи неправомірно, а Договір укладений з метою, що суперечить інтересам держави. Адміністрація вважає, що укладений між відповідачами Договір, має бути визнаний недійсним, Підприємство № 2 зобов'язано повернути Підприємству № 1 325 997 грн. 12 коп., а з останнього стягнено на користь держави 325 997 грн. 12 коп. згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5\111, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Закону України “Про податок на додану вартість», ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 92, 207, 208 Господарського кодексу України та ст.ст. 2, 4, 6, 11, 14, 18, 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України (т. 1 л.с. 3-7).
Постановою господарського суду м. Києва від 28 липня 2006 року в позові Державній податковій адміністрації у м. Києві до дочірнього підприємства “Юдіком» та до приватного підприємства “Вікс» про визнання договору недійсним, було відмовлено повністю.
В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції погоджується із висновками суду загальної юрисдикції, однак вважає висновки суду загальної юрисдикції недостатнім підтвердженням протиправного умислу сторін (сторони) Договору на укладення останнього, а сам факт визнання установчих документів недійсними не тягне недійсності спірної угоди. Також, місцевий суд зазначає, що для визнання Договору недійсним необхідно довести протиправний умисел осіб, що діяли від імені органів Підприємства № 2, а порушення кримінальної справи по факту підробки реєстраційних документів Підприємства № 2 не є доказом притягнення до відповідальності за ухилення від сплати податків та фіктивного підприємництва. До того ж, Позивачем не надано доказів прийняття рішення про донарахування Відповідачу № 2 податкових зобов'язань, а також доказів наявності у останнього податкового зобов'язання або податкового боргу та по спірному договору зокрема. Крім цього, місцевий суд посилається на те, що згідно наданого Адміністрації акту перевірки діяльності Відповідача № 1 порушень податкового законодавства за Договором не виявлено, у зв'язку з чим заподіяння інтересам держави збитків у зв'язку із укладенням Договору не доведено та матеріалами справи не підтверджується. Судом також враховано, що на сторону цивільно-правої угоди не покладений обов'язок при укладені угоди перевіряти відповідність законодавству установчих та реєстраційних документів. При цьому, місцевий суд керувався Постановою Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» № 3 від 28.04.1978 року, Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5\111, ст.ст. 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 62, 67 Конституції України та ст.ст. 71, 72, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (т. 1 л.с. 201-204).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача № 1 у відкритому судовому засіданні апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду м. Києва від 28 липня 2006 року, яка прийнята у даній справі, є законною і обґрунтованою у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в постанові суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Адміністрації без задоволення.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Позивач в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, як у суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.
Так, в апеляційній скарзі Позивач посилається на невідповідність постанови нормам матеріального права та неврахування наявного у справі рішення суду загальної юрисдикції щодо визнання недійсними установчих документів Підприємства № 2 та встановлених в цьому рішенні фактів, у зв'язку з чим не врахований умисел Відповідача № 2 на укладення спірної угоди з метою, що суперечить інтересам держави. Вказані посилання не відповідають нормам діючого законодавства та є неналежним обґрунтуванням позовних та апеляційних вимог з наступних підстав.
Згідно п. 4 ст. 70 КАС України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Згідно п.п. а, б п. 4.2.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завишення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Згідно п.1.3 та п. 1.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. При проведенні планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки. Зведений акт - службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Відповідно до Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001 року, на підставі вказаного акту перевірки уповноваженою особою податкової служби виноситься відповідне рішення про донарахування суми податку (у даному випадку - податку на додану вартість), яка повинна бути сплачена особою, відносно якої встановлене відповідне податкове правопорушення, а також відповідні фінансові санкції, тобто вказаним податковим рішенням встановлюється і саме податкове правопорушення, і санкції за його здійснення.
З аналізу вказаних норм випливає, що порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства (у тому числі несплата податку на додану вартість або заниження сплати цього податку) встановлюються посадовими особами контролюючого органу (у даному випадку - відповідною податковою службою) у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства. У матеріалах даної справи відсутні такий, що відповідає викладеним вище нормам, акт перевірки фінансово-господарської діяльності саме Відповідача № 2 із зазначенням факту порушення податкового законодавства по Договору, рішення, винесене на підставі вказаного акту, та докази невиконання порушником податкового законодавства такого рішення, що свідчить про відсутність належних доказів порушення Відповідачем № 2 податкового законодавства по Договору.
Щодо наявного у справі акту перевірки діяльності Підприємства № 1 № 115\23-7\32071952 від 27.03.2006 року (т. 1 л.с. 169-185) слід зазначити, що в останньому встановлено та зафіксовано факт заниження податкових зобов'язань у відповідні податкові періоди, у зв'язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001832307\0 від 29.03.2006 року та № 0001842307\0 від 29.03.2006 року про стягнення суми податкового зобов'язання та нарахованих штрафних санкцій (т. 1 л.с 186, 187). Щодо спірного Договору в означеному акті перевірки не встановлено та не зафіксовано жодного порушення законодавства. Крім цього, Позивачем не коментується факт сплати Підприємством № 1 податкових зобов'язань за результатами укладення та виконання Договору, що підтверджується наявними у справі деклараціями з податку на прибуток та з ПДВ, оборотно-сальдовими відомостями, факт самостійної сплати податку на прибуток та штрафних санкцій по податку на прибуток згідно платіжних доручень № 1381 від 30.03.2006 року та № 1382 від 30.03.2006 року, а також факт переплати по ПДВ (т. 1 л.с. 99-168, 188-190), і яким чином такі факти подання звітності та сплати податків пов'язуються та підтверджують укладення, зокрема, з боку Підприємства № 1 Договору з метою, що суперечить інтересам держави.
Крім цього, докази, які свідчать про визнання недійсними статуту та свідоцтва платника ПДВ Відповідача № 2 (рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 3621\1-2005 рік від 06.12.2005 року - т. 1 л.с. 34-35) не є доказами відповідно до вимог КАС України та діючого податкового законодавства порушення вимог податкового законодавства та іншого законодавства у зв'язку із укладенням Договору. Отже, доказів того, що наслідком укладення спірної угоди є несплата Відповідачем № 2 до бюджету податків та обов'язкових платежів, Позивачем суду не надано.
Також, слід зазначити, що наявна у справі постанова про порушення кримінальної справи від 25.10.2005 року свідчить про порушення кримінальної справи по факту підробки реєстраційних документів та документів звітності Підприємства № 2, а не по факту ухилення від сплати податків (т. 1 л.с. 36). Інші докази на підтвердження порушення кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків, у тому числі за спірним договором, або доказів винесення обвинувального вироку по факту ухилення від сплати податків посадовими особами відповідачів не надані та у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що докази, подані Позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а також, не доведено факту наявності умислу у Відповідача № 2, викладених у позовній заяві та в апеляційній скарзі.
Таким чином, оскільки відсутні належні докази порушення податкового законодавства Підприємством № 2 по укладеному з Підприємством № 1 Договору, Позивачем не доведений факт укладання Відповідачем № 1 з Відповідачем № 2 Договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, відповідно, факт неправомірності прийняття місцевим судом оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене, керуючись нормами ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», ст. 207 Господарського кодексу України та ст.ст. 49, 51, 69, 70, 71, 72, 79, 86, 143, 160, 184, 185, 187, 195, 196, 200, 205, 206, 209 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 28 липня 2006 року у справі № 32\226-А без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її виготовлення в повному обсязі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
2. Справу № 32\226-А повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді
Вербицька О.В.
Пантелієнко В.О.