донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.11.2006 р. справа №25/250
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Дзюби О.М.
суддів
Діброви Г.І., Шевкової Т.А.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Уздемир А.І. (довіреність б/н від 03.08.2006р.),
від відповідача:
Матяш Т.В. (довіреність б/н від 15.01.2006р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
"Роївський елеватор" Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" м.Курахове
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
05.09.2006 року
по справі
№25/250
за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донпродсервіс" м.Донецьк
до
"Роївський елеватор" Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" м.Курахове
про
стягнення 11620,44грн.
У серпні 2006року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпросервіс» м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Роївський елеватор» про стягнення заборгованості у сумі 11620грн.44коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив отриману продукцію.
Рішенням від 05.09.2006року господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача заборгованість у сумі 8072грн.80коп., індекс інфляції в сумі 2231грн.40коп., 3% річних в сумі 625грн.64коп. з огляду на доведеність. Відмовляючи в задоволені пені у сумі 690грн.60коп., господарський суд послався на те, що умовами договору купівлі-продажу б/н від 07.12.2002року не передбачена відповідальність у вигляді пені.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, а у задоволені позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга вмотивована доводами про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: на думку заявника, позивачем пропущений строк позовної давності, який встановлений статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР, а відтак у задоволені позовних вимог слід відмовити. Також, на його думку, не були з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Крім того, скаржник зазначає, що суд розглянув справу без його представника, чим порушив норми процесуального права.
Позивач просить рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, а скаргу без задоволення як безпідставну.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного суду була призначена нова колегія суддів у складі: головуючий Дзюба О.М., судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А. для розгляду апеляційної скарги.
У процесі розгляду справи апеляційний господарський суд у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ст.4 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також із дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарським судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, 07.12.2002року між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу товару б/н, відповідно до якого позивач за накладною №17/202 від 17.12.2002року поставив відповідачеві товар -зерно пшениці у кількості 43,398тн на загальну суму 13887грн.36коп., що підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії МАА №460668 від 17.12.2002року (а.с.12,34). Відповідач в свою чергу у порушенням вимог розділу 2 договору отриманий товар протягом трьох днів не оплатив.
Як стверджує позивач, з відповідачем був узгоджений графік розрахунків за даним договором, а саме: в липні 2003року повинно бути перераховано 2000грн.00коп., в серпні 2003року -3000грн.00коп., вересні 2003року - 3000грн.00коп., жовтні 2003року -3887грн.00коп. Про узгодженість розрахунку за договором позивач вважає лист №41 від31.03.2003р. (а.с.11).
Свої зобов'язання за договором відповідач виконав частково у сумі 35000грн.00коп., що підтверджується банківськими виписками від 28.01.2003року, 31.10.2003року та 19.12.2003року. (а.с.31-33). Залишок складає 8072грн.80коп.
Заявник скарги посилається на пропуск позивачем строку позовної давності у зв'язку з тим, що строк оплати за отриманий товар сплинув 20.12.2002року, а слід строк позовної давності минув 20.12.2005року. Дане посилання відповідача до уваги не приймається, оскільки згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
На дату набрання чинності Цивільного кодексу України (01.01.2004року) строк позовної давності на стягнення заборгованості за спірним договором не сплив.
Відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Оскільки відповідач своїми діями, а саме частковою оплатою, підтвердив наявність боргу за договором, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо задоволення заборгованості у сумі 8072грн.80коп, яка підтверджена матеріалами справи.
Порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Так, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку, відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі проводив оплату, що підтверджено матеріалами справи, тому суд першої інстанції правомірно стягнув нараховані інфляційні у сумі 2231грн.40коп., та 3% річних -625грн.64коп.
Щодо позовних вимог про стягнення пені за період з 21.07.2005року по 21.07.2006року у сумі 690грн.60коп., то суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені цих вимог, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін В даному випадку, сторони у договорі не передбачили відповідальність у вигляді пені.
Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права у вигляді винесення рішення без участі представника відповідача є необґрунтовані, оскільки, дослідивши матеріали справи судова колегія встановила, що ухвалою про порушення провадження у справі №25/250 господарським судом Донецької області було призначено судове засідання на 15.08.2006року (а.с.1), яке було відкладене на 05.09.2006року для надання сторонами додаткових документів (а.с.28). У зазначене засідання суду, 05.09.2006р., відповідач не з'явився, у відповідності ст.59 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву не подав. Отже, відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника в судовому засіданні. Не виконав вимоги суду, тому на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі було прийнято за матеріалами у справи.
У відповідності до п.2 ч.3 ст.104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. В даному випадку, враховуючи викладене, суд першої інстанції не порушив норми процесуального права.
Відповідачем не надано апеляційному господарському суду доказів щодо неотримання вищевказаної ухвали господарського суду.
Інструкція з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (із змінами та доповненнями внесеними наказами ВГСУ від 17.11.2003р. №57, від 25.10.2004р. №64) встановлює єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними та іншими документами, і носить обов'язковий характер при ведені діловодства в системі господарських судів України відносно до особливостей структури, з врахуванням штатної чисельності та технічного забезпечення конкретного господарського суду.
Розділом третім цієї Інструкції встановлений порядок проходження судових документів та формування справ. Зокрема, п.п.3.5.1 п.3.5 визначено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.
В даному випадку, сторона була повідомлена належним чином, про що свідчать поштові повідомлення (а.с.16,17), а тому, господарським судом вимоги Інструкції не порушені.
За результатами апеляційного провадження, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області. прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, заперечення скаржника, викладені у скарзі, не заслуговують на увагу. Обставини, на які воно посилається, спростовуються наявними в матеріалах доказами. Рішення суду відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.
Витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Роївський елеватор» м.Курахове Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2006року у справі №25/250 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 05.09.2006року у справі №25/250 залишити без змін.
Головуючий Дзюба О.М.
Судді: Діброва Г.І.
Шевкова Т.А.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС