"20" січня 2009 р.
12:00
Справа № 3/419/08
Господарський суд Миколаївської області
головуючий суддя Смородінова О.Г.,
при секретарі Вязовському М.А.,
з участю представника позивача -Плахотної О.М, дов. №1/9/10-011 від 08.01.2009 р. (відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, свого представника не направив),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030,
до приватного підприємства “Форест-05»,
вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв, 54001,
про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість,-
ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва звернулася до господарського суду Миколаївської області в порядку ст.17,19,50, 104, п. 6 р.VІІ КАС України про визнання установчих документів ПП «Форест-05» недійсними з дати реєстрації і про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з дня його видачі, посилаючись на те, що згідно пояснень засновника підприємства гр. Дмітрієва Р.М. підприємство було зареєстровано за його паспортом за грошову винагороду, сам він ніякого відношення до фінансово -господарської діяльності цього підприємства не має.
За такими позовними вимогами ухвалою суду від 04.12.2008 р. відкрито провадженні в адміністративній справі.
Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, але наданими йому ст.ст. 49, 51 КАС України правами не скористався, в судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, відзив по суті позовної заяви та заперечення проти позову не надав.
Суд визнає, що в матеріалах справи наявно достатньо доказів, на підставі яких спір може бути вирішено по суті, а відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (у редакції Закону України від 12.01.2005 р. № 2322-IV) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Державна податкова інспекція, звертаючись із позовом про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість, правовими підставами для такого позову визначає ст.ст. 42, 59 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 7, 9 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. ст. 17, 19, 50, 104 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV регламентується порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи.
Статтею 59 Господарського кодексу України визначаються способи припинення діяльності суб'єкта господарювання (шляхом реорганізації або ліквідації) та підстави припинення діяльності суб'єкта господарювання, зокрема частиною 6 передбачено, що суб'єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
Отже, як вбачається з наведених положень законодавства, Господарським кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»вжиті різні терміни для визначення такого правового інституту, як припинення юридичної особи. У Господарському кодексі України вживаються терміни «скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання», «припинення діяльності суб'єкта господарювання». Водночас, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»вживає термін «припинення юридичної особи». Термін «припинення юридичної особи»вживається також у статті 104 Цивільного кодексу України.
Утім, усі зазначені вище нормативно-правові акти (частина 2 статті 33 Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», частина 2 статті 104, частина 5 статті 111 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 59 Господарського кодексу України) пов'язують момент припинення юридичної особи (суб'єкта господарювання) з однією подією: внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (суб'єкта господарювання).
Виходячи із приписів частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення такої особи, тобто саме з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності юридична особа є такою, що припинилася.
Викладене дає підстави для висновку, що будь-які позовні вимоги, спрямовані на втрату юридичною особою цивільної правоздатності, мають бути розцінені як вимоги про припинення юридичної особи, яка, в свою чергу, відповідає повноваженням органу державної податкової служби, а відповідно і компетенції адміністративних судів.
У розрізі наведеного, зокрема з огляду на визначені податковою інспекцією правові підстави для позову, зокрема норми законодавства, якими регламентується припинення юридичної особи, а не визнання недійсними установчих документів, суд виходить з того, що заявлені позивачем позовні вимоги про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника ПДВ не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу вимог положень законодавства щодо припинення юридичної особи установчі документи, свідоцтво платника ПДВ, первинні документи суб'єкта господарювання підлягають правовій оцінці за позовними вимогами про припинення юридичної особи.
Суд може робити висновок про невідповідність цих документів вимогам чинного законодавства у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.
Таким чином, позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.
Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене, підстав для задоволенні позову суд не знаходить.
Керуючись ст.ст. 159, 161-163 КАС України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
О.Г. Смородінова