20 листопада 2006 р. Справа № 16/281
За позовом
спільного українсько-італійсько-угорського підприємства «Хустекс ЛТД», м. Хуст
до відповідача
Хустської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Хуст
про
скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
Від позивача
Дідич М.Ю. (дов. від 12.09.06)
Від відповідача
Майор В.О. - начальник юридичного відділу (дов. від 13.07.06 №7656/м/10)
СУТЬ СПОРУ: про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.09.06 №882/20439369/9899/10/23, №883/20439369/9899/10/13 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №884/20439369/9900/10/23.
Позивач просить задоволити позовні вимоги мотивуючи тим, що вказані ним податкові рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства: №882/20439369/9899/10/23, оскільки по суті спірні суми не є орендними платежами, а загально виробничими витратами; №883/20439369/9899/10/13, оскільки Правила ІНКОТЕРМС мають рекомендаційний характер, а по суті господарської операції нерезидент відшкодував вартість митного очищення у цінні товару; №884/20439369/9900/10/23, оскільки податковий орган неправильно застосував законодавство при визначенні ліміту залишку в касі.
Відповідач позовні вимоги заперечу мотивуючи тим, що податкові повідомлення рішення винесені у відповідності до чинного законодавства.
У судовому засіданні 10.10.06, 11.10.06, 25.10.06, 10.11.06 відповідно до ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалася перерва.
Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20.11.06 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони повідомлено, що повний текст постанови буде виготовлено 30.11.06.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:
За наслідками акту перевірки від № 04.09.06 податковим органом надіслано (вручено) позивачу податкові повідомлення-рішення: №882/20439369/9899/10/23, по якому донараховано податку на додану вартість в сумі 43497 грн. (28998 грн. основного платежу та 144499 грн. штрафних (фінансових) санкцій); №883/20439369/9899/10/13, по якому донараховано податку на прибуток у сумі 28256 грн. (21497 грн. основного платежу, та 6759 грн. штрафних санкцій) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №884/20439369/9900/10/23 на суму 72194 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Підставою складення податкового повідомлення-рішення №882/20439369/9899/10/23 по якому донараховано податку на додану вартість в сумі 43497 грн. (28998 грн. основного платежу та 144499 грн. штрафних (фінансових) санкцій) є дані документальної перевірки, про те, що в порушення п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітні 1997 року №168/97-ВР (далі -Закон №168/97-ВР) позивачем не нараховано по податковому обліку та не включено до складу податкових зобов'язань суми ПДВ з оренди виробничої одиниці трикотажу наданої фірмі АТ «G.S.P.»s.p.a. (Італія).
Відповідно п.1 трьохстороннього контракту б/н , який набирає чинності з 01.10.05 АТ «G.S.P.»s.p.a. (Італія) бере в оренду у ТзОВ «Хустекс» виробничу одиницю трикотажа, яка знаходиться на території Нарциса і цей час заброньована цьому товариству на період двох років. Третя сторона контракту ТзОВ «Мік Італія» зобов'язується здійснювати по запиту АТ «G.S.P.»s.p.a. транспортні перевезення товарів і обладнання.
Судом встановлено, що на протязі періоду, що перевірявся позивачем виписувалися на АТ «G.S.P.»s.p.a. (Італія) рахунки, кожний на суму 4000,0 Євро: від 30.10.05 №1, від 30.11.05 №02, від 31.12.05 №03, від 31.01.06 №01, від 28.02.06 №02, від 31.03.06 №03. Як свідчать копії банківських виписок вказані рахунки були повністю оплачені фірмою нерезидентом.
Позивач стверджує, що оренда про яку сторони домовилися у контракті не підпадає під визначення оренди у розумінні законодавства України, оскільки не являється основним засобом і не визначена індивідуальними ознаками (пп.1.18 ст., пп.8.2.1. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 760 Цивільного кодексу України). Тому, 4000 Євро в місяць є складовою витрат понесених при виконанні робіт по переробці давальницької сировини в готові вироби і оподатковуються за нульовою ставкою відповідно до пп.6.2.1 п. 6.2 ст.6 Закону №168/97-ВР.
У відповідності до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі -Закон №168/97-ВР) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Із акту перевірки вбачається, що позивач у періоді, що перевірявся здійснював фінансову-господарську діяльність на основі контрактів (від 05.01.05 №01/05 з нерезидентом «MIK ITALIA»; від 01.04.05 №02/05 з нерезидентом «UNIT TEXTILIPARI»; від 05.07.05 №03/05 з нерезидентом «SQUASH LINE»; від 10.08.05 №04/05 з нерезидентом «STUDIO DONNA»; від 10.01.06 №01/06 з нерезидентом «MIK ITALIA»). За своїм змістом (умовами), а саме: кількість та якість, базисні умови і терміни поставки, умови приймання-здавання робіт, упаковка маркування тощо, зазначені контракти регулюють договірні відносини між позивачем та його контрагентами (нерезидентами) з переробки давальницької сировини.
Враховуючи вищенаведене та оцінюючи зміст контракту укладеного між ТзОВ «Хустекс» та АТ «G.S.P.»s.p.a. (Італія) спростовуються доводи позивача, що даним контрактом сторони розуміють факт того, що позивач на протязі двох років буде здійснювати на своїх виробних потужностях переробку давальницької сировини у готові вироби в інтересах АТ «G.S.P.» s.p.a. (Італія ).
У зв'язку із наведеним, оцінюючи спірний контракт з метою визначення об'єкта оподаткування, слід виходити із змісту пункту 1.4. ст.1 Закон №168/97-ВР яким встановлено, що поставка послуг це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Отже, аналізуючи обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 28998 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 14499 грн.
Підставою складення податкового повідомлення-рішення №883/20439369/9899/10/13, по якому донараховано податку на прибуток у сумі 28256 грн. (21497 грн. основного платежу, та 6759 грн. штрафних санкцій) є зафіксовані в акті перевірки порушення, а саме підприємство безпідставно відносило до складу валових витрат витрати з надання митних послуг при митному оформлені вантажів Закарпатською митницею в розмірі 0,2 відсотка від фактурної вартості при вивезені давальницької сировини. При цьому, перевірялися наступні контракти: від 05.01.05 №01/05 з нерезидентом «MIK ITALIA»; від 01.04.05 №02/05 з нерезидентом «UNIT TEXTILIPARI»; від 05.07.05 №03/05 з нерезидентом «SQUASH LINE»; від 10.08.05 №04/05 з нерезидентом «STUDIO DONNA»; від 10.01.06 №01/06 з нерезидентом «MIK ITALIA».
Пункт 5 «Базисні умови і терміни поставки» вищевказаних контрактів з переробки давальницької сировини передбачав, що готові вироби вивозяться на умовах EXW м. Хуст. Як відзначає податковий орган, згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) ( далі - Правила ІНКОТЕРМС ) умови поставки EXW означають, що покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ до місця призначення.
Позивач спростовує доводи відповідача та зазначає, що Правила ІНКОТЕРМС поширюються виключно на відносини між продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу. Водночас позивач доводить, що оплату митних процедур проведено експортером (позивачем), а імпортером проведено їх компенсацію в ціні товару, що випливає з додатку №4 (калькуляції собівартості) до вказаних контрактів.
Відповідно до ч.2 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства в Україні, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податкове повідомлення-рішення №883/20439369/9899/10/13, по якому донараховано податку на прибуток у сумі 28256 грн., слід визнати нечинним, оскільки висновки відповідача зроблені виключно на інтерпритацій умов пункту 5 «Базисні умови і терміни поставки» контрактів без врахування здійснення господарської операції та дій сторін контрактів, в цілому. При цьому, поза увагою залишилися зобов'язання іншої сторони щодо розрахунків за надані послуги та складова ціни контрактів, які повинні братися до уваги при визначенні об'єкта оподаткування за конкретними господарськими операціями.
Підставою прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №884/20439369/9900/10/23 на суму 72194 грн. є порушення позивачем правил ведення касових операцій у вигляді перевищення встановленого ліміту залишків коштів в касі, відповідальність за яке передбачена Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436.
Із матеріалів справи вбачається, що 02.02.05 позивачу затверджено ліміт залишку готівки в касі на 2005 рік в розмірі 2000 грн. На 2006 рік позивачем самостійно встановлено ліміт залишку готівки в касі у розмірі 788 грн.
15.02.05 набрало чинності Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі -Положення №637).
Відповідно до п.5.13. Положення №637 затверджені банками до набрання чинності цим Положенням загальні ліміти залишку готівки в касі підприємства та строки здавання виручки чинні до їх перегляду, який здійснюється з метою забезпечення відповідності цих показників чинним вимогам у порядку, визначеному цим Положенням.
У відповідності до п.2.Постанови Національного банку України від 10.08.2005 № 277 Про затвердження Змін до Положення №637 загальні ліміти залишку готівки в касі підприємства та строки здавання виручки, що були затверджені банками і на час набрання чинності Положенням №637 не відповідали його вимогам, підприємства повинні переглянути та затвердити в порядку, визначеному Положенням, до 31.12.2005 року.
З огляду на викладене, висновок податкового органу, що позивач повинен був переглянути ліміт залишку готівки в касі на 2005 рік, який ним був на цей період встановлений раніше, не пізніше трьох місяців від дня набрання чинності Положенням №637, не відповідає чинному законодавству. Встановлений ліміт у сумі 2000 грн. міг використовуватися позивачем лише до кінця поточного року
Щодо порушення встановлення ліміту залишку каси на 2006 рік слід вказати наступне.
Перевіркою встановлено ліміт залишку в касі в розмірі 636 грн. по надходженню до каси готівкової виручки за вересень, жовтень та листопад 2005 року, так як сума надходжень в касу була за відповідні місяці найбільшою (41339,18 грн./65 днів).
У відповідності до п. 5.3 Положенням №637 ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи. При цьому відповідно з розрахунком ліміту каси наведеному у Додатку №2 Положення №637 до видачі не відносяться виплати, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів.
Таким чином, податковим органом правильно визначено (зменшено) ліміт залишку каси та встановлено його в сумі 636 грн., оскільки позивач включив до розрахунку суми коштів, що обліковувалися на 652 рахунку (Розрахунки за соціальним страхуванням) через який здійснювалася виплата одноразової допомоги (а.с.85-89). Вказані грошові кошти відносяться до виплат пов'язаних із оплатою праці на підставі п.1.2. Положення №637 та п.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 №5.
У зв'язку із наведеним, вимога позивача про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №884/20439369/9900/10/23 підлягає частковому задоволенню. Вказане податкове рішення слід визнати нечинним в сумі 36833,96 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 72, 86, ч.2 ст. 150, ст. ст. 158-163, ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задоволити частково.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №883/20439369/9899/10/13 від 04.09.06, по якому донараховано податку на прибуток у сумі 28256,00 грн., в т.ч. 21497,00 грн. основного платежу, та 6759,00 грн. штрафних санкцій.
Визнання частково нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №884/20439369/9900/10/23 від 04.09.06 на суму 72194,00 грн. у частині суми 36833,96 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.
Суддя О.В. Васьковський