31.10.06р.
Справа № А23/290
За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до Комунального підприємства Марганецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства, м. Марганець, Дніпропетровської області
про стягнення 43093 грн. 92 коп.
Суддя Добродняк І.Ю.
Представники сторін:
Від позивача:Ахметова О.О.- пров. спеціаліст, дов. від 05.01.06, №03-06/04
Від відповідача: Дуплій В.В. - ю/к, дов. від 19.10.05, №678
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції у сумі 43093,92 грн., нарахованої за нестворені в 2005 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, вплачують адміністративно-господарські санкції в установленому розмірі.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідачем додержано норматив робочих місць, передбачений Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні": на підприємстві створено та атестовано 16 робочих місць для інвалідів, з яких фактично зайнято інвалідами 8 місць.
Крім того, на протязі 2005 року відповідач звертався до Марганецького управління праці та соціального захисту населення з повідомленням про вакантні місця для інвалідів, щомісячно надавав звіти форми 3-ПН. Всі інваліди, які відповідали вимогам атестації, були прийняті на роботу.
Згідно ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату штрафних санкцій підприємства проводять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів. Фактично в 2005 році на підприємстві збиток від виробничої діяльності склав 1261,6 тис. грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,
Відповідно до положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів основними завданнями відділення є участь у реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, а також здійснення на території області контролю за додержанням підприємствами, (об'єднаннями), установами та організаціями нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідач -Комунальне підприємство Марганецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства - зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
За недотримання підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями зазначеного вище нормативу на останніх статтею 20 зазначеного Закону України покладається відповідальність у вигляді адміністративно-господарської санкції, сума якої визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності із ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач згідно даним поданого позивачеві звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік повинний був створити в 2005 році 14 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (середньооблікова чисельність штатних працівників -345).
Фактично в 2005 році на підприємстві відповідача були працевлаштовані 8 інвалідів, що свідчить про недотримання відповідачем встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на адресу Марганецького міського центру зайнятості відповідачем щомісячно направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, в тому числі інвалідів, що підтверджено копіями звітів форми 3-ПН, листом Марганецького міського центру зайнятості № 519 від 19.05.06. Крім того, на адресу Марганецього міського відділу соціального забезпечення відповідачем направлений лист № 393/2 від 21.06.05 з проханням направляти для працевлаштування працездатних інвалідів в кількості 10 чоловік.
Переліченими організаціями на підприємство інваліди для працевлаштування направлялись, але особи, яким були надані направлення, відмовлялись від пропозицій. Докази безпідставної відмови відповідача у прийнятті інвалідів на роботу в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.
Згідно з Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації (далі - підприємство) незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Пунктом 3 зазначеного Положення встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Діючим законодавством України обов'язки щодо працевлаштування інвалідів, а саме: забезпечення (створення, пристосування) робочих місць для інвалідів та інформування відповідних органів про вільні робочі місця для інвалідів покладені на підприємства, безпосередній же обов'язок по направленню інвалідів для працевлаштування покладено на відповідні державні органи.
Згідно ст. 18 Закону України “Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», п.10 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
У відповідності до п. 1 ст. 18 Закону України “Про зайнятість населення» для реалізації державної політики зайнятості населення створена державна служба зайнятості. Згідно з чинним законодавством державна служба зайнятості має право направляти громадян для працевлаштування на підприємства, в установи і організації при наявності там вільних робочих місць.
У відповідності до Закону України “Про зайнятість населення», Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подають цим центрам дані про наявність вільних робочих місць, у тому числі для працевлаштування інвалідів.
Таким чином наявні в матеріалах справи докази свідчать про дотримання відповідачем вищезазначених норм. Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, положення ст.218 Господарського кодексу України, яка визначає загальні підстави господарсько-правової відповідальності, суд вважає, що в даному випадку відповідальність за недотримання відповідачем зазначеного вище нормативу через ненаправлення центром зайнятості інвалідів на підприємство відповідача, або не звернення самих інвалідів для працевлаштування на відповідача покладена бути не може.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ч.4 ст. 94, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.Ю. Добродняк
30.11.06
Згiдно з оригіналом
Помічник судді
Н.Ф. Голов'яшкіна