01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.12.2006 № 24/485б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від ініціюючого кредитора - Абрашкін А.С. (дов. від 07.11.2006 року);
від боржника - не з'явились;
від скаржника - Крупко А.А. (дов. № 15-21\252 від 15.03.2006 року);
з участю розпорядника майна - арбітражного керуючого Левіна В.Б. (паспорт СН 349201 виданий Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві 03.12.1996 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського управління з питань банкрутства Міністерства економіки України
на ухвалу підготовчого засідання Господарського суду м.Києва від 21.08.2006
у справі № 24/485б (Смілянець В.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Україна"
до Державного підприємства заводу "Побутмаш"
про банкрутство
Суть ухвали і скарги:
Ухвалою підготовчого засідання господарського суду м. Києва від 21 серпня 2006 року, яка прийнята у справі № 24\485-б (суддя - В.В. Смілянець), за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Аларіт Україна» (надалі - Кредитор, Товариство) до державного підприємства заводу “Побутмаш» (надалі - Боржник, Підприємство) про визнання останнього банкрутом, введена процедура розпорядження майном, розпорядником майна призначений арбітражний керуючий Левін В.Б., якого зобов'язано надати суду реєстр вимог кредиторів. При цьому, Товариство зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника, визначені дати попереднього засідання, перших загальних зборів кредиторів та засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію, чи визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (л.с. 23-24).
Київське управління з питань банкрутства (м. Київ та Київська область) (надалі - Управління), не погоджуючись з прийнятою ухвалою судом першої інстанції, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу в частині призначення Левіна В.Б. розпорядником майна Підприємства (л.с. 109-111).
Представник товариства з обмеженою відповідальністю “Аларіт Україна» та розпорядник майна Боржника - Левін В.Б., у судовому засіданні не погоджуються з вимогами, що викладені Управлінням в апеляційній скарзі, а тому просять залишити ухвалу підготовчого засідання господарського суду м. Києва від 21 серпня 2006 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 07.11.2006 року (л.с. 42-43) та наданих поясненнях.
Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Боржника про день і час судового засідання з розгляду апеляційної скарги Управління, що підтверджується ухвалою від 08.11.2006 року, а в клопотанні Боржник просить здійснити розгляд апеляційної скарги без участі його представника (л.с. 47-48, 51), апеляційний суд вважає за можливе розглянути скаргу Управління без участі представників Підприємства.
Заслухавши усні пояснення представників Кредитора, скаржника та розпорядника майна Боржника у судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аларіт Україна» звернулось до господарського суду м. Києва із заявою від 26.07.2006 року, в якій просило порушити справу про банкрутство державного підприємства заводу “Побутмаш» та включити грошові вимоги до Боржника у розмірі 683 539 грн. 00 коп. до реєстру вимог кредиторів (л.с. 7-8). Кредитор обґрунтував свої вимоги нанесенням Боржником Кредитору збитків у зв'язку із привласненням орендної плати, сплаченої щодо приміщень, які належать Кредитору на праві власності, а також переходом за договором уступки права вимоги до Товариства права вимоги щодо грошових коштів в сумі 585 000 грн. 00 коп.. Також, Кредитор зазначив, що у відповіді на претензію Кредитора Боржник визнав суму заборгованості в розмірі 683 539 грн. 00 коп. Товариство вважає, що відносно Підприємства має бути порушена справа про банкрутство та вимоги до Боржника визнані в сумі 683 539 грн. 00 коп. згідно ст.ст. 2, 12, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 4-1, 65-67 Господарського процесуального кодексу України (л.с. 3-5).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.07.2006 року було порушено провадження у справі про банкрутство Підприємства (л.с. 1-2).
В клопотанні від 21.08.2006 року Товариство просить призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Левіна В.Б., згода якого на участь у даній справі у якості розпорядника майна надана останнім в заяві від 18.08.2006 року (л.с.17-18).
Ухвалою підготовчого засідання господарського суду м. Києва від 21 серпня 2006 року введена процедура розпорядження майном, розпорядником майна призначений арбітражний керуючий Левін В.Б., якого зобов'язано надати суду реєстр вимог кредиторів. При цьому, Товариство зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника, визначені дати попереднього засідання, перших загальних зборів кредиторів та засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію, чи визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що, заявлені вимоги документально підтверджуються, а заявником також подана заява про призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Лєвіна В.Б., у зв'язку з чим таке клопотання підлягає задоволенню, як таке, що відповідає визначеному в законі праву ініціюючого кредитора. При цьому, місцевий суд керувався нормами ст.ст. 11, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) (л.с. 23-24).
Між тим, вказаний висновок суду першої інстанції в частині призначення розпорядника майна, викладений в ухвалі підготовчого засідання, слід визнати як таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими та з невідповідністю висновків, викладених у вказаній ухвалі місцевого суду, обставинам справи (п.п. 1, 2, 3 ст.104 ГПК України).
За таких обставин, оскаржувана ухвала підготовчого засідання суду першої інстанції в частині призначення розпорядника майна підлягає повному скасуванню, а апеляційна скарга Управління, відповідно, задоволенню. Поряд з цим, апеляційний суд вважає за необхідне, керуючись, зокрема, ст.ст. 2, 3-1, 11, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 4-1, 101, 106 ГПК України, справу № 24\485-б в частині вирішення питання про призначення розпорядника майна Боржника передати на розгляд господарського суду м. Києва.
До вказаних висновків апеляційна інстанція дійшла враховуючи наступне:
Згідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною 1 ст. 4-7 ГПК України передбачено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально -більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Частиною 2 ст. 101 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Пунктом 1 ст. 2 Закону встановлено, що державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.
Відповідно до частини 2 п. 2 ст. 2 Закону державний орган з питань банкрутства пропонує господарському суду арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно п. 1 ст. 11 Закону суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.
Пунктом 2 ст. 13 Закону визначено, що розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.
Порядок подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих, затверджений наказом Міністерства економіки України № 87 від 25.04.2001 року із змінами та доповненнями (надалі - Порядок) визначає процедуру подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, у разі порушення щодо них справи про банкрутство та в інших випадках, передбачених Законом.
Пункт 7 Порядку встановлює, що без погодження Комісією територіальні органи пропонують господарським судам кандидатури арбітражних керуючих у разі порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця (статті 47 - 49 Закону), селянського (фермерського) господарства (стаття 50 Закону), відсутнього боржника (стаття 52 Закону). У погодженні запропонованої кандидатури Комісією може бути відмовлено, якщо: процедура погодження арбітражних керуючих та подані документи не відповідають вимогам цього Порядку; Міністерство одержало стосовно запропонованої кандидатури документи, у яких у встановленому законодавством порядку зафіксовані факти порушення зазначеним арбітражним керуючим ліцензійних умов, визначених законодавством. У разі відмови в погодженні запропонованої кандидатури повторне подання нової кандидатури здійснюється відповідно до пунктів 4 - 7 цього Порядку.
В порушення вищезазначених норм суд першої інстанції прийняв оскаржувану у даній справі ухвалу, призначивши розпорядником майна арбітражного керуючого Левіна В.Б., поклавши на нього відповідні обов'язки у даній справі, без погодження його кандидатури відповідним державним органом з питань банкрутства, а також не дослідивши та не з'ясувавши обставини щодо підстав та порядку призначення розпорядника майна у даній справі, у зв'язку з наступним.
Слід звернути увагу на те, що окрім назви Боржника, як державного підприємства, у матеріалах справи відсутні будь-які інші докази (довідка держстатистки, статутні документи тощо) на підтвердження того, що Боржник є (або не є) державним підприємством, або частка держави у його статутному фонді складає більше 25 %. Оскаржувана ж ухвала була прийнята за відсутністю таких доказів, тобто без дослідження та з'ясування обставин щодо визначення порядку призначення розпорядника майна у даній справі про банкрутство, оскільки положення Закону та інші норми законодавства про банкрутство визначають різний порядок призначення розпорядника майна боржника в залежності від наявності (відсутності) частки держави у статутному фонді боржника та розміру такої частки.
При цьому, слід додати, що із аналізу положень ст.ст. 2, 11, 13 Закону та вимог Порядку вбачається, що погодження із згаданою у Порядку Комісією пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для його призначення на підприємстві, частка держави у статутному фонді якого встановлює більше 25 %, або на державному підприємстві, є обов'язковим. Докази означеного погодження вказаною Комісією будь-якої кандидатури арбітражного керуючого у даній справі відсутні. Оскаржувана ухвала у якості єдиного мотивування для призначення розпорядником майна Боржника Лєвіна В.Б. містить посилання на подання Кредитором клопотання про призначення розпорядником майна визначеного арбітражного керуючого, тобто судом першої інстанції дотримані та враховані лише норми п. 2 ст. 13 Закону щодо права кредиторів пропонувати кандидатуру розпорядника майна у справі про банкрутство, тоді як інші норми законодавства та відповідні обставини справи, зокрема, ст.ст. 2, 3-1 Закону та Порядку щодо узгодження кандидатури розпорядника майна, досліджені та враховані не були.
Також, слід зазначити, що незважаючи на визначення в ухвалі про порушення провадження у справі від 28.07.2006 року (л.с. 1-2) про її направлення Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції (Постійно діючій комісії з підготовки пропозицій господарському суду щодо кандидатури арбітражних керуючих) у засіданні 21.08.2006 року (л.с. 22-24) судом першої інстанції у зв'язку із ненаданням, зокрема Управлінням, погодженої у встановленому Порядку кандидатури арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна Підприємства, не розглядалась можливість відкладення підготовчого засідання для врегулювання означеного питання щодо погодження кандидатури арбітражного керуючого на невеликій термін з метою такого узгодження та дотримання норм Закону щодо призначення погодженої вказаною вище комісією кандидатури розпорядника майна Боржника, а також з метою витребування відповідних документів у Боржника на підтвердження його статусу, як державного підприємства. До того ж, із положень п. 1 ст. 11 Закону не вбачається, що термін проведення підготовчого засідання є граничним та не підлягає поновленню, а згідно п. 11 цієї ж статті відрахунок термінів відповідних процесуальних дій здійснюється не з дати порушення справи про банкрутство, а з дати проведення підготовчого засідання суду. При цьому, на належність і своєчасність здійснення означених процесуальних дій впливає, зокрема, відповідність всім встановленим Законам вимогам кандидатури такого розпорядника майна та порядку його призначення.
Таким чином, вимоги Управління про скасування ухвали підготовчого засідання в частині призначення арбітражного керуючого Левіна В.Б., які викладені в апеляційній скарзі, обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи та діючим законодавством, у тому числі з підстав, викладених у даній постанові, а справа передається господарському суду першої інстанції для розгляду та вирішення питання про призначення розпорядника майна Підприємства із врахуванням викладених в даній постанові обставин та визначених порушень.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 3-1, 11, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст.ст. 4-1, 4-7, 43, 91, 94, 99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київського управління з питань банкрутства (м. Київ та Київська область) задовольнити.
2. Ухвалу підготовчого засідання господарського суду м. Києва від 21 серпня 2006 року у справі № 24\485-б скасувати в частині призначення розпорядником майна державного підприємства заводу “Побутмаш» - арбітражного керуючого Левіна В.Б..
3. Справу № 24\485-б передати в цій частині на розгляд господарського суду м. Києва.
4. Справу № 24\485-б повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді Вербицька О.В.
Пантелієнко В.О.
07.12.06 (відправлено)