Справа № 123/459/13- к
Номер провадження 4/123/31/2013
28.01.2013 року м. Сімферополь
суддя Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим Долгополов А.М., при секретарі Лідовській Д.В., за участю прокурора Євтухова О.О., адвоката ОСОБА_2, розглянувши|розглядувати| скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ГУ МВС України в АРК Гришко С.С. від 01.11.2012 року про закриття кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_6
заявник ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ГУ МВС України в АРК Гришко С.С. від 01.11.2012 року про закриття кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_6, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.11.2012 року слідчим Гришко С.С. була винесена постанова про закриття кримінальної справи за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_6 у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України. Дану постанову він оскаржив до прокуратури АРК. 26.12.2012 року йому прийшло сповіщення про необхідність оскарження даної постанови до суду в порядку нового КПК, у зв'язку із чим ним було пропущено строк для звернення до суду. 09.03.2012 року близько 18-00 години сталося ДТП, внаслідок якого він був збитий автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 Внаслідок ДТП їй були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Слідчий прийняв рішення про закриття провадження у справі передчасно. Викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Незрозуміло, чому слідчий зробив висновок про неможливість визначити місце наїзду. Слідчий не прийняв до уваги пояснення, які надав заявник. Більш того, водій після ДТП убрав машину з місця наїзду. Таким чином досудове слідство необхідно провести більш ретельно та об'єктивно. На підставі викладеного просив суд скасувати постанову про зупинення кримінальної справи від 01.11.2012 року за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_6
В ході судового засідання заявник та його адвокат ОСОБА_2 вимоги скарги підтримали, наполягали на її задоволенні по мотивах, викладених в ній та описаним вище, а також просили поновити їм строк на звернення до суду з позовними вимогами, так як 01.11.2012 року ОСОБА_3 отримав спірну постанову і одразу оскаржив її до прокуратури АРК у передбачений законом строк. Лише 26.12.2012 року він отримав відповідь з прокуратури про необхідність оскарження постанови у судовому порядку відповідно до норм КПК. Таким чином, строк на оскарження він пропустив з поважних причин, у зв'язку із чим просив його поновити.
Прокурор в ході розгляду справи заперечував проти задоволення скарги по мотивах того, що заявник пропустив встановлений ст.236-6 КПК України 1960 року строк на оскарження постанови про закриття провадження у справі, оскільки згідно наявної у матеріалах справи розписки адвокат заявника отримав копію спірної постанови 01.11.2012 року, а до суду звернувся лише у січні 2013 року за пропуском семиденного строку на оскарження.
Слідчий відділу ДТП СУ ГУМВС України в АРК Гришко С.С. в суді заперечував проти задоволення скарги, оскільки заявник пропустив встановлений строк на оскарження постанови. Адвокат ОСОБА_2 отримав спірну постанову в день її винесення 01.11.2012 року, про що свідчить його розписка. ОСОБА_3 була надіслана копія даної постанови поштовою кореспонденцією.
ОСОБА_6 в суді заперечував проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що постанова прийнята законно та обґрунтовано, оскільки проведена експертиза однозначно не показала, що саме він винен в ДТП, але пішохід переходив дорогу у недозволеному для цього місці.
Вислухавши прокурора, заявника та його адвоката, ОСОБА_6, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінальної справи, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Згідно положень п.7 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України скарги на постанову про закриття кримінальної справи, що надійшли до суду 20 листопада 2012 року чи пізніше, якщо вони подані з дотриманням строку на оскарження, підлягають розгляду в порядку КПК 1960 року.
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою після 20 листопада 2012 року і у своїй скарзі поставив питання про поновлення йому строків на оскарження, у зв'язку із чим при надходженні скарги суд позбавлений був можливості встановити, чи підлягають строки на оскарження поновленню. Таким чином, відповідно до п.7 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України зазначена скарга підлягає розгляду в порядку КПК 1960 року.
Як випливає з постанови про закриття кримінальної справи 09.03.2012 року близько 18-05 годин у темний час в районі 7км+270 м а/д Сімферополь - Федосія-Керч сталося ДТП за участю водія автомобіля ЗАЗ д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6, та пішохода ОСОБА_3, внаслідок чого ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. При проведенні досудового слідства були допитані водій ОСОБА_6, свідок ОСОБА_8, потерпілий ОСОБА_3 Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_3 внаслідок ДТП були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Згідно висновку авто технічної експертизи вирішити питання про те, де саме стався наїзд на пішохода ОСОБА_3 не надалося можливим, встановити швидкість руху автомобіля ЗАЗ не надалося можливим. В ході досудового слідства було встановлено, що пригода могла розвиватися так, як показав водій ОСОБА_6, за яких він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, та так як показав пішохід ОСОБА_3. Встановити з якої саме причини сталося ДТП та хто є винним у його скоєнні не надається можливим, але пішохід ОСОБА_3 переходив проїжджу частину у недозволеному місці, що є однією з причин ДТП. На підставі викладеного було постановлено про закриття кримінальної справи за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_6 у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченому ст.286 ч.1 КК України на підставі ст.6 п.2 КПК України.
Відповідно до ст.236-5 КПК України 1960 року постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.
Судом встановлено, що спірна постанова була винесена слідчим 01.11.2012 року, адвокат заявника ОСОБА_2 отримав її 01.11.2012 року, про що свідчить його розписка, наявна у матеріалах кримінальної справи. Після отримання даної постанови заявник оскаржив її до прокуратури АРК. Письмову відмову прокурора заявник отримав 26.12.2012 року, про що він зазначив у тексті скарги та підтверджено копією конверту (а.с.5).
Разом з тим, скарга складена та підписана заявником 04.01.2013 року, після чого надіслана до суду.
Таким чином, ОСОБА_3 скарга подана до суду на дев'ятий день після отримання ним відповіді з прокуратури, що свідчить про пропуск ним передбачених ст.236-6 КПК України 1960 року строків на оскарження постанови про закриття провадження у справі.
В судовому засіданні заявник та його адвокат просили поновити їм строки на звернення до суду, посилаючись на оскарження постанови до прокуратури, але жодного обґрунтування причин пропуску строку на оскарження з 26.12.2012 року (з дня отримання відмови прокурора) ні заявником, ні адвокатом наведено не було, у зв'язку із чим суд вважає, що ОСОБА_3 пропущений строк на оскарження постанови від 01.11.2012 року без поважних причин, тому клопотання заявника про поновлення даного строку задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.236-6 КПК України 1960 року розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при закритті справи виконані вимоги ст.ст.213,214 КПК України 1960 року, приймає одне з таких рішень: 1) залишає скаргу без задоволення, 2) скасовує постанову про закриття справи і направляє справу прокурору для відновлення слідства або дізнання.
Таким чином, встановивши в судовому засіданні, що заявником без поважних причин пропущений строк для подання скарги на постанову про закриття провадження у справі, суд вважає, що скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відмовляючи заявнику у поновленні строків на оскарження постанови, суд також виходить з того, що інтереси ОСОБА_3 на протязі досудового слідства представляв адвокат, що свідчить про його обізнаність в юридичних питаннях та можливість дотримання строку на оскарження. Разом з тим, в процесі розгляду справи заявником та його адвокатом не приведено жодного доказу на підтвердження обґрунтованості причин пропуску строків.
Суд кладе в основу постанови дату отримання заявником відмови прокурора - 26.12.2012 року, про що ОСОБА_3 письмово зазначив у тексті скарги та дату складання та підписання скарги, яка також особисто зазначена заявником.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 236-6 КПК України 1960 року, суд
скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ГУ МВС України в АРК Гришко С.С. від 01.11.2012 року про закриття кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
На постанову|постанову| може бути принесена апеляційна скарга до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя протягом семи діб з дня її винесення.
Суддя Долгополов Андрій Миколайович