Справа № 408/7068/12
Провадження №2/408/2311/12
"04" грудня 2012 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі:
головуючого Сільченко В. Є.
при секретарі Столбова М. В.,
за участі представника позивача - ОСОБА_13
за участю представника відповідача - Баннова Є. Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів Публічного Акціонерного Товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"до Генерального директора Публічного Акціонерного Товариства " АрселорМіттал Кривий Ріг" Полякова Артема Ігоревича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Первинна профспілкова організація профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України Публічного Акціонерного Товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", про визнання неправомірною бездіяльність посадової особи та зобов'язання вчинити певні дії -,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив суд, зокрема, визнати незаконними та зобов'язати відповідача скасувати накази №№ 1184 від 17.12.2009 року, 1254 від 30.12.2009 року, 1147 від 06.10.2010 року.Визнати незаконним та зобов'язати відповідача скасувати розпорядження по департаменту з безпеки №5 від 24.12.2009 року, розпорядження №7 від 27.01.2011 року та Інструкцію поста №1 по цеху ЦРТР ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
В судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі та пояснив, щона підприємстві ПАТ «АМКР» відповідач протиправно без попереднього узгодження та консультацій з профспілковими організаціями в 2009 році почав проводити реорганізацію структурного підрозділу УВВО. Свідченням вказаного є наказ генерального директора ОСОБА_14 № 1184 від 17 грудня 2009р. про затвердження організаційної структури управління департаменту з безпеки, яким наказується встановити з 01.01.2010р. численність персоналу департаменту з безпеки по категорії робочих - 144 одиниць. Це на 964 одиниці менше чим численність персоналу УВВО (1107 од.). Повинен звернути увагу на те, що штатний розклад є нормою праці. А згідно ст. 86 КЗпП України, «запровадження, заміна і перегляд норм праці провадиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником)». Відповідачем в порушення ст. 86 КЗпП України зміна та запровадження штатних розкладів УВВО та департаменту з безпеки не була погоджена ні з одною профспілковою організацією підприємства.
Далі, директор департаменту з безпеки В. І. Кузьменко видає розпорядження № 5 від 24 грудня 2009р. по департаменту з безпеки про виконання наказу по підприємству від 17.12.2009р. № 1184, яким пропонує створити в департаменті постійно діючу комісію з працевлаштуванню з відповідним порядком працевлаштування та звільнення робітників. Глава адміністрації по фінансам - головний бухгалтер ОСОБА_16 одноособово без попереднього узгодження та консультацій з профспілковими організаціями, діючими на підприємстві, видає наказ № 1254 від 30 грудня 2009р. про оптимізацію та реорганізацію УВВО, яким наказує директору департаменту з персоналу Байгушу А. В. внести зміни у штатний розклад УВВО та вирішити питання про працевлаштування вивільнених робітників УВВО чи звільнення згідно з вимогами КЗпП України.
Без попередніх консультацій з профспілковими організаціями з відповідним наданням їм технічно-економічного обґрунтування проведення відповідних заходів з реорганізації, згідно законодавства України, на персонал УВВО, який підлягає вивільню, адміністрація використовує психічний тиск з метою їх звільнення або переводу. Тих працівників УВВО (8 чоловік), які добровільно під психічним тиском не звільнились і для яких не знайшлося місця в новому створеному департаменті з безпеки, директор департаменту з персоналу ОСОБА_17 «у зв'язку з змінами в організаційній структурі УВВО та дільниці з обслуговування та утримання обладнання ЦСС цеху резерву трудових ресурсів (далі ЦРТР) з метою забезпечення збереження державного майна» видає наказ № 1147 від 06.10.2010р. «про переміщення» робітників УВВО до дільниці з обслуговування та утримання обладнання ЦСС ЦРТР. Далі, для цих працівників протиправно застосовується адміністрацією ЦРТР примусова праця та приниження.
Також позивач вважає, що дії адміністрації відповідача в частині проведення реорганізації повинні проводитись на основі науково обґрунтованих завдань і норм, визначених, зокрема, ринком закупівлі сировини й реалізації готової продукції (послуг), а також виходячи з вимог Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» та Державного довідника тарифно-кваліфікаційних характеристик професій (колишній «Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник»). А при змінах в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган повинен додержуватися відповідного порядку дій, а саме:
• Дотримуватися вимог частини третьої статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". У разі, якщо власник підприємства планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Профспілки мають право вносити пропозиції органам державної влади, органам місцевого самоврядування, роботодавцям, їх об'єднанням про перенесення термінів, тимчасове припинення або скасування заходів, пов'язаних з вивільненням працівників, які є обов'язковими для розгляду. Слід отримати згоду від виборного органу первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, щодо кожного працівника, крім випадків, коли така згода не вимагається. Подання власника або уповноваженого ним органу розглядається в порядку, передбаченому статтею 43 КЗпП України;
• Видати відповідний наказ про внесення змін в організацію виробництва і праці, в якому розкривається зміст цих змін, утворюються комісії з проведення ліквідації або реорганізації, яким доручається здійснити заходи, пов'язані з ліквідацією або реорганізацією підприємства;
• Скласти і затвердити в установленому порядку новий штатний розпис;
• Видати наказ, яким уповноважити відділ кадрів або інший відділ підприємства, на який покладено здійснення функції відділу кадрів (далі - відділ кадрів), провести необхідні заходи в зв'язку зі звільненням працівників (не пізніше ніж за два місяці до їх проведення), включаючи ознайомлення працівників з наказом під розпис та вручення письмового повідомлення про звільнення (Відділ кадрів повинен підготувати письмове повідомлення про можливе звільнення працівників та за два місяці до запланованоговивільнення персонально (під розпис) ознайомити кожного працівника з наказом про внесення змін в організацію виробництва і праці та вручити письмове повідомлення. Одночасно з попередженням пропонується працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Протягом двох місяців від дати попередження від працівників, істотні умови праці яких зміняться, доцільно отримати письмову заяву про згоду продовжувати роботу після зміни істотних умов праці або відмову від цього).
Вважає також, що він до кінця дізнався про порушення його прав та прав працівників УВВО з моменту ознайомлення з відповіддю Територіальної інспекції праці від 30.07.2012р. № 535 адресованому ОСОБА_11
Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні відповідач позов не визнав та показав, що, на його думку, позов не відповідає вимогам ст.ст.119, 120 ЦПК України, позовні вимоги заявлені не до тієї особи та є необґрунтованими, не погоджується з обґрунтуванням позовних вимог, позивач не наділений правами та повноваженнями на звернення до суду з вказаного питання.
Надав письмові заперечення у справі.
Просив у позові відмовити.
Допитаний в судовому засіданні за його клопотанням у якості свідка позивач ОСОБА_13 надав суду пояснення, аналогічні по суті викладеним у позовних вимогах.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що раніше він працював в УВВО підприємства. Коли була реорганізація УВВО, йому не було запропоновано перейти на іншу роботу.
13.10.10 йому вручили наказ про перевід його до цеху сортового скла, де він виконував роботу, не передбачену посадовими обов'язками - прибирав територію, регулював апаратуру котлів, тощо.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він є членом складу керівного органу профспілки-позивача. Коли видавалися накази щодо реформування УВВО, вони не узгоджувалися з профсоюзом, що незаконно. За фактом порушення прав ОСОБА_11 вони зверталися до генерального директора підприємства, як профсоюз, але безрезультатно.
Коли ОСОБА_11 у 2010 році перевели, вони вважали, що перевод правомірний, але тепер зрозуміли, що це не так, тому і звернулися до суду.
Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків та дослідивши матеріали справи вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як встановлено в ході судового розгляду з пояснень сторін, у 2011 році у Дзержинському районному суді розглядалися справи за позовом ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо (зокрема) визнання незаконними розпоряджень по цеху резерву трудових ресурсів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», зокрема - розпоряджень № 5 від 24.12.2009 року та № 7 від 27.01.2011 року,які оскаржуються також і за даним позовом.
Рішеннями Дзержинського районного суду від 03.11.2011 року (за обома позовами) у їх задоволенні було відмовлено.
Вказані рішення суду судами апеляційної та касаційної (за позовом ОСОБА_11) інстанції було залишено без змін.
Таким чином, вказаними рішеннями суду було визнано законність (зокрема) розпоряджень № 5 від 24.12.2009 року та № 7 від 27.01.2011 року, і, отже, вказаний факт є преюдиційним та доказуванню не підлягає.
Отже, позовні вимоги у даній частині задоволенню не підлягають.
Розглядаючи позовні вимоги в іншій частині, суд виходить з того, що, відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілки, їх об'єднання здійснюють контроль за виконання колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об'єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об'єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий строк. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін, профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.
Зі змісту вказаної норми закону вбачається, що профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність саме посадових осіб, які відмовилися усунути порушення.
На підтвердження позовних вимог, позивачем надані копії подань, які були адресовані особам, які обіймали посаду генерального директора у період направлення подань: ОСОБА_14, ОСОБА_15 та в.о.генерального директора ОСОБА_16 ( а.с.8, 10,.
Ці подання були розглянуті уповноваженими особами підприємства та по ним були надані відповіді.
За результатами отриманих відповідей профспілка у встановлений законодавством строк до суду з приводу їх оскарження не звернулася.
Подань з приводу усунення порушень з тих питань, які є предметом розгляду у даній судовій справі, на ім'я відповідача - генерального директора Полякова А.І. від позивача не надходило. Порушень вимог ч. 5 ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» стосовно розгляду подання про усунення порушень в тижневий строк, відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін, відповідачем не допускалося.
Крім того, колективний договір укладається на підставі норм Закону України "Про колективні договори і угоди", а також КЗпП, які є актами трудового законодавства України. При цьому, зазначений закон прямо передбачає, що він визначає "правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників ".
Відповідно, Колективний договір є угодою між трудовим колективом та власником, та його дія розповсюджується виключно на сферу трудових і соціально-економічних питань, що стосуються працівників Підприємства та його власника.
При цьому, відповідно до статті 64 Господарського кодексу України «Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис».
Відповідно до статті 1 Господарського кодексу, цей нормативно-правовий акт визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини.
Посилання позивача на зобов'язання сторони власника узгоджувати рішення щодо ліквідації, перепрофілювання й реорганізації структурних одиниць Підприємства є необгрунтованим, оскільки Колективний договір за своєю правовою природою не розповсюджується на випадки регулювання відносин при здійсненні адміністрацією Підприємства (як представником власника) ії організаційно-господарських повноважень.
Відповідно, на думку суду, узгодження з Профспілкою рішень адміністрації щодо реорганізації структурних підрозділів є обов'язковим виключно у випадках, коли такі рішення безпосередньо (а не потенційно) впливають на трудові відносини (тобто передбачають звільнення працівників) або соціально-економічні аспекти (зміни заробітної плати й т.п.).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» «професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки». Як видно з матеріалів справи та пояснень сторін, у т.ч. - самого позивача, жоден з працівників, що підпадає під дію наказу, не був звільнений за скороченням штатів. На Підприємстві не видавалося жодних наказів чи інших розпорядчих документів, які б безпосередньо передбачали звільнення певної кількості працівників Підприємства.
Зміни в організаційній структурі підрозділів підприємства не завжди тягнуть за собою вивільнення працівників, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Це підтверджується правовою позицією, викладеною в абз. 3 п. 19 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Відповідно до статті 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (зокрема, у випадках скорочення працівників), може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
При цьому, факт відсутності таких звільнень визнаний обома сторонами, і, отже, відповідно до ст.61 ЦПК України, доказуванню не підлягає.
Крім того, суд вважає, що позивачем не дотримано встановлений законодавством тримісячний строк для звернення до суду з питань, пов'язаних з трудовими правовідносинами.
Суд критично відноситься до пояснень позивача про те, що вони не знали про порушення їх прав, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, спір з приводу правовідносин, що склалися, розглядався у Дзержинському районному суді у 2011 році стосовно цих же наказів та цих же осіб (зокрема - свідка у даній справі ОСОБА_11), представником якого в суді був позивач у даній справі - ОСОБА_13
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_13 достовірно знав про факти, що є предметом розгляду у даному судовому засіданні і ще у 2011 році вважав вказані дії незаконними, оскільки представляв інтереси у трудовому спорі з їх оскарження у якості представника позивача.
На підставі викладеного, оцінюючи усі докази та обставини справи, встановлені в ході судового розгляду у їх сукупності, су доходить до висновку, що оскаржувані позивачем накази видані відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, не порушують прав та інтересів інших осіб та є законними, і, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись Конституцією України, ст.. 12 КЗпП України, ст. ст. 23, 97,277, 302 ЦК України, ст..ст. 3,4,8,10, 11, 15,18,27, 60,61, 107, 109, 128, ЦПК України, суд
У задоволенні позову Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів Публічного Акціонерного Товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Генерального директора Публічного Акціонерного Товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" Полякова Артема Ігоревича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Первинна профспілкова організація профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України Публічного Акціонерного Товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", про визнання неправомірною бездіяльність посадової особи та зобов'язання вчинити певні - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу.
Суддя: В. Є. Сільченко