Справа: № 2а-3851/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
29 січня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Маслія В.І.
Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фастівського міськрайонного центру зайнятості на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі за позовом Фастівського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року адміністративний позов Фастівського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю - задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26 серпня 2009 року відповідач подала заяву до Фастівського міськрайонного центру зайнятості про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій повідомила відомості щодо себе, а саме, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, не є найманим працівником та не займається виконанням оплачуваної роботи.
Згідно з наказом Фастівського міськрайонного центру зайнятості від 26 серпня 2009 року № НТ090826 ОСОБА_3 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
У період з 26 серпня 2009 року по 10 вересня 2010 року відповідачу було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 6133, 90 грн., у тому числі за шість днів серпня 2009 року (з 26 серпня 2009 року по 31 серпня 2009 року) - 96, 78 грн.
Однак, як з'ясувалось, на момент подання заяви до державної служби зайнятості про надання статусу безробітного, відповідач була зареєстрована як фізична особа - підприємець.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 12 листопада 2009 року № 4429205 встановлено, що відповідач 01 березня 1999 року була зареєстрована Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області як фізична особа - підприємець.
Згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 13 листопада 2007 року по справі № А6/535-07 підприємницьку діяльність ОСОБА_3 припинено. Рішення суду набрало законної сили.
Також вбачається, що з моменту постановлення судового рішення до дня судового розгляду даної справи відповідач підприємницькою діяльністю не займалася, інших доходів, окрім допомоги по безробіттю, не мала, на день судового розгляду фактично залишається безробітною.
Вперше відомості про фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців були внесені 01 липня 2008 року як архівна дія.
Запис про судове рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3, що не пов'язано з її банкрутством, унесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 28 серпня 2009 року.
Цього ж дня до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3
Таким чином, у період з 26 серпня 2009 року по 28 серпня 2009 року відповідач отримувала допомогу по безробіттю, маючи при цьому статус фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 1, 2 статті 1 Законом України «Про зайнятість населення» - зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Пунктом «б» ч. 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство», належать до зайнятого населення.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» - безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до ч. 2 статті 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця, а в силу ч. 3 статті 46 цього Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Тобто, у період з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця до дати внесення до реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа належить до категорії зайнятого населення, що виключає можливість надання їй допомоги по безробіттю.
Відповідно до положень Закону України «Про зайнятість населення» - порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 - для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про зайнятість населення» - держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» - видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» - застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Тобто, підставою для стягнення із застрахованої особи суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг є саме навмисне невиконання нею своїх обов'язків та/або зловживання ними.
Підпунктами 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357, передбачено, що перевірка даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Згідно з п.п. 6, 7 вказаного Порядку - у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Статтею 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, а функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні. Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, представляють інтереси Фонду в судових та інших органах.
Як вбачається з матеріалів справи, в діях відповідача, що пов'язуються з наданням їй статусу безробітного, був відсутній умисел відносно подання до Державної служби зайнятості недостовірної інформації про себе або зловживання правами застрахованої особи. Підприємницька діяльність ОСОБА_3 була припинена на підставі рішення суду, а запис про судове рішення щодо припинення її підприємницької діяльності був несвоєчасно внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
З дня постановлення судового рішення, ОСОБА_3 підприємницькою діяльністю не займалась і до дня судового розгляду даної справи фактично залишається безробітною. Жодних доказів тому, що відповідач свідомо подала до державної служби зайнятості недостовірну інформацію про себе суду не надано і встановлено під час судового розгляду.
Однак, не зважаючи на наявність фактичного стану безробітної особи, відповідач втратила статус фізичної особи - підприємця лише 28 серпня 2009 року. Тобто, впродовж трьох днів (з 26 серпня 2009 року по 28 серпня 2009 року) відповідач безпідставно отримувала допомогу по безробіттю і ці кошти підлягають стягненню з неї на користь позивача.
На підставі розрахунку від 10 вересня 2010 року № 107610295 судом встановлено, що за шість днів серпня 2010 року (з 26 серпня 2009 року по 31 серпня 2009 року) відповідачу виплачено допомогу по безробіттю в сумі 96, 78 грн. Таким чином, допомога по безробіттю за три дні, одержана відповідачем безпідставно становить суму 48, 39 грн., які були правомірно стягнені за рішенням Київського окружного адміністративного суду.
Таким чином, вірним є рішення суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову в частині вимог.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Фастівського міськрайонного центру зайнятості - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Маслій В.І.
Чаку Є.В.