Справа № 2035\ 8670\2012
Провадження № 2/ 2035\2579\2012
24.12.2012 року м. Харків
Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого у справі судді -Нікуліної Л.П.
при секретарі -Ляшенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований у м.Харкові по вул.Железнякова, 118, зазначивши, що даний житловий будинок належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 14.03.1993 р., посвідченого 1-ю ХДНК, р.№7-8973, дублікат видано Першою ХДНК 27.12.1993 р., р.№10-1692. У будинку протягом багатьох років постійно проживали власник ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4. ОСОБА_2 хворіла і останні роки свого життя потребувала сторонньої допомоги, постійного догляду, тому з 1994 року позивач постійно допомагала вести домашнє господарство. У 1995 році ОСОБА_2 захворіла на сухоти і ОСОБА_1, поселившись у будинку ОСОБА_2, здійснювала за нею необхідний догляд, за свій кошт купувала їй необхідні ліки, продукти харчування. Між ними утворилися дуже теплі, майже родинні стосунки. ОСОБА_5 не міг сам утримувати хвору матір належним чином, він їздив на заробітки, тривалий час був відсутнім за місцем мешкання. 16.11.19996 р. ОСОБА_2 померла, позивач з ОСОБА_4 поховали її й позивач продовжувала постійно проживати у будинку ОСОБА_2, здійснювала господарський догляд за будинком, обробляла земельну ділянку. У 1998 році вона за свій кошт та своїми силами зробила ремонт будинку. ОСОБА_4 вважав ОСОБА_1 власником будинку, не бажав оформляти документи на себе на спадщину після матері Позивач з ОСОБА_4 стали проживати однією сім*єю, мали єдиний бюджет. З січня 2011 року ОСОБА_4 помер. На цей час позивач виїздила з Харкова на свята до сина у м.Кривий Ріг, і за цей період з будинку №118 по вул.Железнякова був винесений весь домашній скарб, одежа документи, у будинку розводили багаття, внаслідок чого знищили меблі, тощо. Позивач своїми силами відновила будинок для подальшого мешкання та постійно проживає у ньому.
В судове засідання позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача - Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив розглянути справу за наявними матеріалами, рішення постановити ц відповідності до вимог чинного законодавства.
Суд, вислухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями по вул.Железнякова. 118 зареєстровано на ім*я ОСОБА_2 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 14.03.1993 р., посвідченого 1-ю ХДНК, р.№7-8973, дублікат видано Першою ХДНК 27.12.1993 р., р.№10-1692. (а.с.8-11). Як вбачається з копії актового запису про смерть, ОСОБА_3, 01.02.1925 померла 16 листопада 1996 року
З повідомлення від 2.10.2011 р., наданого заступником відділу судово-медичної експері трупів ХОБСМЕ, невідомий чоловік, похований 18.03.2011 року був встановлений як ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_6 в спірному житловому будинку після смерті ОСОБА_4 та його матері ніхто не мешкає, позивачка мешкає у своєму будинку. ОСОБА_7 знаходивсяу дружніх стосунках з позивачкою та іноді вони жили разом то у нього, то у позивачки. Позивачка навіть не знала, що спадкодавець ОСОБА_7 помер та не ховала його, тому що він був похований за кошти держави.
З повідомлення Першої Харківської державної нотаріальної контори №1800 від 27.04.2С р. вбачається, що після померлого 3.11.2011 р. ОСОБА_4 до Першої ХДНК з заявами г прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину ніхто не звертався, спадкс справа не заводилася (а.с.27).
З відповіді Харківського обласного державного нотаріального архіву №1460-01\21 і 3.05.2012 р. вбачається, що заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про вида свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців померлої 16 листопада 1996 року ОСОБА_2, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2, до нотаріальної контори надходили, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавали (а.с.31).
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»-територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Під час розгляду справи суд прийшов до висновку, що у спірному будинку проживали ОСОБА_2 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 14.03.1993р. разом з сином ОСОБА_4
16.11.1996 власник будинку ОСОБА_2 померла.
Судом встановлено, що з після смерті ОСОБА_2 позивачка не жила постійно з ОСОБА_4 у спірному будинку, не вела спільне господарство.
В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2010 році виїздила у м. Кривий Ріг до сина та повернувшись у січні 2011 року дізналася про те що ОСОБА_4 помер та згідно довідки ХОБСМЕ похований 18.03.2011р. Після смерті останнього позивач продовжила проживати у спірному будинку, сплачувала комунальні послуги та відновила ремонт.
Також судом встановлено, що згідно повідомлень Першої Харківської нотаріальної контори та Харківського обласного державного архіву після померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини або відмови від її прийняття ніхто не звертався, спадкові справи не заводились.
Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності визначений ст. 317 ЦК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином відсутність одного із складових елементів виключає право власності взагалі.
Відповідно до частин першої та другої статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.9 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»при вирішенні питання про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, з'ясуванню підлягають наступні факти: чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема, чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом визначено ст. 405 ЦК України, згідно якої члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
В матеріалах справи відсутні докази, що беззаперечно підтверджували, що спірне приміщення було постійним місцем проживання позивача, чи вела вона із власником спільне господарство та тривалість часу його проживання.
Як вбачається з заяви про перегляд заочного рішення, згідно інформації Південного районного відділення «Харківенергозбут»від 31.07.2012р. за адресою вул. Железнякова, 118 у м. Харкові особовий рахунок № 1389109 відкрито на ім'я ОСОБА_9 На даний час заборгованість відсутня, проте в період з 01.01.2005р. по даний час показання приладів обліку не надавались, доступу до них для зняття показань контролером не було. Остання оплата у сумі 92,51 грн. проведена 15.05.2012р., проте сплачена сума відповідає заборгованості встановленої згідно показань приладу обліку станом на 18.08.2003р.
Вказані обставини щодо відсутності з серпня 2003 року споживання електричної енергії та неможливості контролером здійснити огляд приладів обліку вказують на те, що будинок не використовувався та в ньому фактично ніхто не проживав.
Крім того виходом на місце розташування житлового будинку встановлено, що він знаходиться у занедбаному стані, стіни мають чисельні тріщини та осипаються, всі вікна закриті ставнями з яких злущується краска, дах вкритий проржавівши металом, ґанок частково зруйнований, подвір'я поросло чагарником, господарчі будівлі також у занедбаному стані.
Вказівки позивча на те, що з 1995 року вона добросовісно володіє житловим будинком із надвірними будівлями по вул..Железнякова, 118 у м.Харкові,
Відповідно до ч.2 ст.553 ЦК України (в редакції 1963 року) ОСОБА_2 вважаються такими, що відмовились від спадщини, бо ніхто з них не здійснив жодної дії, яка свідчила про прийняття спадщини. Також цей будинок не визнавався відумерлою спадщиною, і нього не претендувала держава.
При розгляді справи встановлено, що позивач ніколи не володіла майном померлих спадкодавців, ніколи н проживала у спірнму домоволодінні, не здійснювала свої права та обов'язки по ремонту будинку, господарчого догляду за ним, не здійснювала оплату комунальні послуги, що вказує на те, що згідно з вимогами ст..344 ЦК України (у редакції 2003 року) вона добросовісно не заволоділа чужим майном і не продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, тобто не набула право власності на це майно в порядку набувальної давністі.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що за позивачем неможливо визнати право власності на в порядку набувальної давності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований у м.Харкові по вул.Железнякова, 118.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦГЖ України, ч.2 ст.553 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст.344 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку набувальноїдавності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по вулиці Железнякова, 118 - залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Л.П. Нікуліна
24.12.2012