Справа №2-2970/12
Категорія 33
2/295/384/13
22.01.2013 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі :
головуючого -судді Коломієць О.С.
секретар Дехтієвська Т.О.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,
Позивач в червні 2012 року звернувся до суду з вищезгаданим позовом, в якому зазначив, що відповідач, керуючи автомобілем ВАЗ-2101 д.н. В6950-10, який належить йому на праві власності, 27.08.2000 року рухаючись по вул. Київський в напрямку Залізничного вокзалу біля будинку № 120 в м.Житомирі вчинив наїзд на пішохода, рідного брата позивача ОСОБА_1 Емануіла Фроімовича. Внаслідок даної ДТП ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, був доставлений в реанімаційне відділення Житомирської обласної клінічної лікарні, де 07.09.2000 року помер. У зв'язку з цим просив стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди витрати, пов'язані з проведенням поховання, поминального обіду та на спорудження надгробного пам'ятника в сумі 33491 грн, а також 100000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з тих же підстав, просили відшкодувати матеріальну шкоду, зокрема, витрати на придбання медикаментів за час знаходження потерпілого в лікарні, витрати на поминальний обід, витрати на копку могили, автокатафалка, автобуса, духового оркестру, витрати на придбання ритуальних речей для поховання, витрати на спорудження нагробного пам'ятника, витрати на встановлення пам'ятника, відповідно до представленого розрахунку, а також вказаний вище розмір моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивач отримав сильні душевні та моральні страждання, втратив найближчу людину -брата, з яким постійно проживав, докладав всі зусилля для лікування та врятування його життя в період перебування в лікарні. Крім того, внаслідок сильних душевних хвилювань із-за смерті брата у позивача погіршився стан здоров'я. Все це призводить до необхідності докладання додаткових зусиль для організації його життя.
Представник відповідача позов не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що відповідач не визнаний винним в даній ДТП, оскільки, на його думку, хоча відповідач і звільнений від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 286 КК України на підставі п.«в»ст.1 Закону України «Про амністію», проте під час розгляду вищевказаної справи винним себе у вчиненні ДТП не визнавав, вина його в ДТП не встановлена, а відтак заподіяна шкода не підлягає відшкодуванню. Крім того, зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.
Заслухавши позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Правовідносини між сторонами регулюються ст.ст. 1167, 1168, 1187, 1201 ЦК України, чинними на день їх виникнення.
Судом встановлено, що 27.08.2000 року рухаючись по вул. Київський в напрямку Залізничного вокзалу біля будинку № 120 в м. Житомирі, відповідач ОСОБА_4, що керував власним автомобілем ВАЗ-2101 д.н. В6950-10, вчинив наїзд на пішохода, рідного брата позивача ОСОБА_3 Емануіла Фроімовича. Внаслідок даної ДТП ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, що супроводжувалась переломом кісток черепа з крововиливами під оболонки і речовину головного мозку, перелому лівого стегна, численними крововиливами в м'які тканини голови та тулуба, які ускладнились тромбоемболією легеневої артерії, був доставлений в реанімаційне відділення Житомирської обласної клінічної лікарні, де знаходився на лікуванні та 07.09.2000 року помер.
Відповідно до постанови про закриття кримінальної справи від 17.11.2011 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України, внаслідок якої загинув ОСОБА_3, закрито на підставі п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію»від 08.07.2011 року. Відповідно до змісту вищевказаної постанови, з технічної точки зору, причиною виникнення аварійної обстановки і даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій відповідача п.п. 1.5, 2.3(б), 12.2, 12.3 ПДР України. Недотримання відповідачем ОСОБА_2 ПДР України являються причиною виникнення даної ДТП та наслідків, які наступили. Своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України. Вказана вище постанова є чинною та сторони з нею погодилися.
Згідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку та відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Суд вважає, що шкода заподіяна відповідачем, оскільки він є власником джерела підвищеної небезпеки та повинен її відшкодувати, доказів підтвердження того, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні не встановлено. Суд критично оцінює пояснення представника відповідача щодо не визнання його довірителя винним в скоєнні даної ДТП, оскільки кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 була закрита не з реабілітуючих підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що позивач не надав доказів для підтвердження розміру фактично понесених витрат на придбання медикаментів за час знаходження брата в лікарні, на його поховання та на спорудження нагробного пам'ятника. Представлені позивачем рахунки-фактури, накладні, довідки, покази свідків не є належними та допустимими доказами і не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки письмові докази несуть в собі інформацію про ціни та тарифи, які діяли на час звернення позивача з позовом до суду, а не на момент смерті ОСОБА_3, а покази свідків також не можуть свідчити про розмір понесених позивачем витрат в 2000 році на поховання брата та на спорудження нагробного пам'ятника, а відтак суд відмовляє у відшкодуванні 33491 грн. матеріальної шкоди за відсутністю належних доказів про фактично понесені витрати.
При вирішенні питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, судом враховуються вимоги ст.1167 ЦК України, згідно яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дій джерела підвищеної небезпеки.
При визначенні розміру моральної шкоди, судом враховуються періоди страждань та хвилювань, які вивели позивача із рівноваги, втрата близької людини -брата, з яким він постійно проживав, піклувався про нього, докладав всіх зусиль щоб врятувати його життя. Дані обставини були підтверджені показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Все це призвело до порушення звичного для позивача порядку організації життя, що вимагало додаткових зусиль для його відновлення в подальшому.
З урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачу моральних страждань, їх негативних наслідків, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе задовольнити позов частково, оскільки позивач розмір заявлених позовних вимог в цій частині достатньою мірою не підтвердив та визначає розмір моральної шкоди в сумі 20000,00 грн., які підлягають відшкодуванню на користь позивача з відповідача у відповідності зі ст. 1167 ЦК України.
Суд прийшов до висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, у відповідності до положень ст.1168 ч.2 ЦК України, виходячи із ознак допустимості відшкодування моральної шкоди, що завдана смертю близької людини -брата.
В решті позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Посилання представника відповідача на сплив строку позовної давності для звернення позивача з відповідним позовом до суду суд залишає без обговорення, оскільки відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав та на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь держави, відповідно до ст. 88 ЦПК України та пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп.
Керуючись ст.ст. 23, 268, 1168, 1187, 1201 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000,00 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп., зарахувавши його до спеціального фонду державного бюджету України.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя :
БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА
Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14
22.01.2013 року Справа № 2-2970/12
ОСОБА_1
АДРЕСА_1
ОСОБА_2
АДРЕСА_2
Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 22.01.2013 року для відома.
Додаток за текстом на арк.
Суддя Богунського районного
суду м.Житомира О. С. Коломієць
БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА
Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14
22.01.2013 року Справа № 2-2970/12
ОСОБА_1
АДРЕСА_1
ОСОБА_2
АДРЕСА_2
Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 22.01.2013 року для відома.
Додаток за текстом на арк.
Суддя Богунського районного
суду м.Житомира О. С. Коломієць
БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА
Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14
22.01.2013 року Справа № 2-2970/12
ОСОБА_1
АДРЕСА_1
ОСОБА_2
АДРЕСА_2
Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 22.01.2013 року для відома.
Додаток за текстом на арк.
Суддя Богунського районного
суду м.Житомира О. С. Коломієць